Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

Мені шкода людської цивілізації Сонячної системи, — сказала Чен Сінь. — Більшість із її представників до кінця життя мешкали на крихітній ділянці часу-простору, нагадуючи селян, які в старі часи не виїздили навіть за межі рідного села. Всесвіт так і лишився для них нерозгаданою загадкою.

Ґуань Їфань відірвав голову від поверхні протиперевантажувального сидіння й поглянув на Чен Сінь. Під часу руху з прискоренням 3 g це було нелегко, але він деякий час не відводив від неї очей.

— Не варто їх жаліти. Повірте мені на слово — справді не варто. Ліпше не знати всієї правди Всесвіту.

— Чому?

Ґуань Їфань підняв руку і вказав на зірки Чумацького Шляху, а потім дозволив перевантаженню знову притиснути руку до грудини.

— Там нема нічого, крім темряви.

— Це відсилка до теорії Темного лісу?

Ґуань Їфань похитав головою, ніби борючись із перевантаженням.

— Теорія Темного лісу є наріжним каменем для нашого виживання, але в масштабі Всесвіту це дрібниці. Якщо сприймати Всесвіт як поле бою, то удари за теорією Темного лісу — лише снайперська дуель, жертвами якої стають посильні чи обозні солдати. Тривіальна річ для повномасштабних бойових дій. А якою буває справжня міжзоряна війна, ви ще не бачили.

— А ви, нове людство, вже були свідками цього?

— Дещо ми змогли роздивитися, але наші теперішні знання — здебільшого здогадки і припущення… Ти справді хочеш дізнатися це? Бо чим більше цього знання отримуєш, тим менше лишається світла в серці.

— У мене в серці панує морок. Я хочу знати.

Як і понад шість століть тому, коли у холодну ніч Ло Цзі провалився під лід, з очей однієї з останніх представниць Сонячної системи зняли темну пов’язку, яка приховувала таємниці Всесвіту.

— Спробуй здогадатися, що є найпотужнішою зброєю цивілізації, яка має майже необмежені технічні можливості? — запитав Ґуань Їфань. — Думай над цим із точки зору не технології, а філософії.

Чен Сінь деякий час розмірковувала, а потім запереч­ливо похитала головою.

— Не знаю.

— Те, що ти пережила, і є підказкою.

Який унікальний досвід вона має? Вона стала свідком того, як хтось жорстокий вирішив повністю зруйнувати Сонячну систему, зменшивши на одиницю кількість вимірів. Що таке вимір по своїй суті?

— Універсальні фізичні закони Всесвіту.

— Ти дуже здогадлива. Так. Універсальні фізичні закони — не лише найстрахітливіша зброя, але й найефективніший спосіб захисту. І високорозвинені богоподібні цивілізації, розпочинаючи міжзоряну війну будь-де — у Чумацькому Шляху, туманності Андромеди чи деінде в Місцевій групі галактик або ж у надскупченні Діви, — не вагаючись, використовують фізичні закони Всесвіту як зброю. Перелік цих законів доволі великий, проте найчастіше використовуються просторові виміри й швидкість світла: перший спосіб — як зброя для нападу, другий — для захисту. А отже, атака на Сонячну систему була здійснена з використанням найпередовішої технології. Редукція кількості просторових вимірів насправді є виявом поваги до людської цивілізації. А заслужити подібне ставлення на теренах Усесвіту ой як непросто.

— Я дещо хотіла спитати. Коли зупиниться падіння простору навколо Сонячної системи у два виміри?

— Ніколи.

Чен Сінь здригнулася та із зусиллям відірвала голову від крісла, настирливо свердлячи очима Ґуань Їфаня.

— Тебе це лякає? Невже ти гадаєш, що у цій галактиці, у цілому Всесвіті лише Сонячна система трансформується у два виміри? Ха-ха-ха…

Насмішкуватий тон співрозмовника примусив Чен Сінь почуватися некомфортно.

— Те, що ти сказав, позбавлене будь-якого сенсу. Принаймні використання редукції просторових вимірів як зброї. У довгостроковій перспективі подібна атака обернеться проти самих нападників: їхній світ рано чи пізно так само опиниться у двовимірній пастці!

Запала тривала тиша, яку знову порушила Чен Сінь, не витримавши мовчанки:

— Ґуаню!

— Ти занадто добросердечна… — тихим голосом відізвався Ґуань Їфань.

— Я не розумію…

— Існує спосіб, за допомогою якого нападник може убезпечитися. Добре подумай над цим.

Чен Сінь довго мовчала, але зрештою здалася:

— Я не можу нічого вигадати.

— Я знаю. Бо ти занадто добра для таких пропозицій. Усе просто: нападник спочатку має опанувати технологію видозмінення власного виду для виживання у Всесвіті з меншою кількістю вимірів. Наприклад, чотиривимірні живі істоти мають перетворитися у тривимірну форму життя, тривимірні — у двовимірну. Коли трансформація цивілізації нападників для існування у низьковимірному просторі завершиться, вони можуть починати масштабні килимові бомбардування ворогів, не переймаючись наслідками.

Чен Сінь знову надовго замовкла.

— Тобі це нічого не нагадує? — запитав Ґуань Їфань.

Чен Сінь і справді пригадувала ту дивну розмову більш ніж чотирьохсотлітньої давнини, коли об’єднана експедиція членів екіпажів «Синього простору» та «Гравітації» відшукала Кільце у чотиривимірному просторі.

> Ви створили чотиривимірний простір?

> Ви розповіли, що вийшли з моря. Ви створили море?

> Отже, цей чотиривимірний простір для вас чи вашого творця — те саме, що море — для нас?

> Це вже калюжа. Море давно висохло.

> Чому на такій маленькій ділянці простору скупчилося стільки космічних кораблів, чи то поховань?

> Коли пересихає море, риба збивається в калюжі. Коли ж калюжі висихають — риба зникає.

> Тут зібрано всю рибу?

> Риби, винної у висиханні моря, тут нема.

> Вибачте, але це важко зрозуміти.

> Риба, яка висушила море, вийшла на сушу ще до того, як воно висохло, й перебігла з одного Темного лісу в інший.

— Перемога у війні вартує такого? — запитала Чен Сінь. Їй важко було уявити життя у світі з меншою кількістю вимірів. У двовимірному Всесвіті все довкола матиме вигляд лише кількох відтинків різної довжини. Чи погодиться хтось, народжений у тривимірному світі, закінчити життя на сплощеній поверхні, яка не має товщини? Зрозуміло, що те саме за аналогією мають відчувати чотиривимірні істоти після переміщення до тривимірного світу.

— Це однозначно ліпше за смерть, — відрізав Ґуань Їфань.

Не турбуючись про те, щоб вона оправилася від шоку, він вів далі:

— Швидкість світла також часто використовується як зброя для нападу. І я зараз говорю не про будівництво могили світла, чи чорного домену, як ви її називаєте. Це наша, слабких духом плазунів, відчайдушна спроба врятувати своє нікчемне життя. Боги зневажають подіб­ний вибір. Під час ведення воєнних дій можна створити чорну діру зі зменшеною швидкістю світла, щоб запечатати ворога всередині; але частіше цю технологію використовують для зведення фортифікаційних споруд на кшталт міських мурів і бастіонів. Деякі зони із заниженою швидкістю світла настільки великі, що тягнуться через цілі рукави спіральних галактик. А в місцях щільного скупчення зірок велика кількість чорних дір із низькою швидкістю світла зливається в одну велику, що тягнеться на десятки мільйонів світлових років. Це Велика стіна посеред Усесвіту, й наскільки потужними та численними не були б кораблі міжзоряного флоту, що опинились усередині пастки, вони вже не зможуть вирватися назовні. Подібні перешкоди й захисні споруди вкрай важко оминути чи перескочити.

— Чим усе це закінчиться, якщо так триватиме й надалі? — спитала Чен Сінь.

— Кожна наступна розмірна атака потроху збільшує площу двовимірного Всесвіту, який рано чи пізно перевищить тривимірний. А одного дня зникне останній клаптик тривимірного світу й народиться новий Всесвіт. Що стосується маніпуляцій зі швидкістю світла для нападу та