Сплячі красуні - Стівен Кінг

— Що… — почав було Ґарт, та тут Джінет увігналася в нього, наче лівий півзахисник з наміром вибити м’яч у квотербека, штовхнувши Ґарта на ґрати. Потім відштовхнула його плечем убік і, сама вхопившись за ґрати, втупилася в Євку.

— Зроби так мені! Євко, зроби мені! Я не хочу більше проти цього боротися, я не хочу більше бачити того дурокура. То зроби так мені!

Євка взяла руки Джінет у свої, дивлячись із сумом на неї.

— Я не можу, Джінет. Тобі треба припинити боротися й заснути, як усі інші. Така хоробра і сильна, як ти, стане в пригоді їм там. Вони називають це Нашим Місцем. Воно може стати й твоїм місцем також.

— Прошу, — прошепотіла Джінет, але Євка відпустила її руки. Джінет поточилася і попленталась геть, давлячи ногами розсипаний горошок і беззвучно плачучи.

— Ну, не знаю, — задумливо проказала Ейнджел. — Може, я тебе і не вбиватиму, Євко. Я думаю, може… я просто не знаю. Ти духова. Плюс, ще божевільніша за мене. А теє таки красиво.

Євка знову звернулася до Клінта й інших:

— Прийдуть озброєні чоловіки. Вони захочуть забрати мене, бо думають, що я спричинилася до Аврори, а якщо я її причина, то я можу її й припинити. Це не зовсім правда — все набагато складніше — якщо я сама щось ввімкнула, не означає, ніби я сама можу це вимкнути… але, як ви вважаєте, чи здатні злі, перелякані чоловіки в таке повірити?

— Ніколи в світі, — сказав Ґарт Флікінджер. Стоячи позаду нього, пробурмотів на згоду й Біллі Веттермор.

Євка сказала:

— Вони вбиватимуть кожного, хто заступатиме їм шлях, а коли виявиться, що я не здатна розбудити їхніх сплячих красунь помахом чарівної палички моєї Хрещеної Феї, вони вб’ють мене. Потім вони спалять в’язницю разом з усіма жінками в ній, просто зозла.

Джінет забрела до вошобійки, щоби продовжити свою розмову з дурокуром, але Ейнджел не відвертала своєї уваги. Клінт заледве не вголос чув, як підіймається в неї настрій, спершу наче чхнув, пробудившись до життя, генератор, а далі він уже гуде на повнім ходу.

— Мене вони чорта вб’ють. Без бою — дзуськи.

Уперше Євці щось дошкулило. Клінт подумав: те, що вона зробила з Мікейлою Котс, розрядило її акумулятори.

— Ейнджел, вони розмажуть тебе, як хвиля дитячий замок з піску.

— Може й так, але кількох я заберу з собою.

Ейнджел зробила кілька недолугих рухів з кунг-фу, що викликало в Клінта почуття, яке в нього ніколи не асоціювалося з нею: жалість.

— Це ви привели нас сюди? — запитала Мікейла. — Ви нас сюди затягнули? Мене й Ґарта?

— Ні, — відповіла Євка. — Ви не розумієте, яка я безвладна — не дужча за кролика, який висить на мотузці, чекаючи, поки його оббілують або звільнять. — Вона перевела свій погляд цілком на Клінта. — Ви маєте якийсь план?

Я думаю, маєте.

— Нічого аж такого грандіозного, — сказав Клінт. — Але мені може вдатися викупити трохи часу. У нас тут укріплена позиція, хоча не завадило б мати ще трохи людей…

— Що нам не завадило б, — включився Тіґ, — так це чота морських піхотинців.

Клінт похитав головою.

— Якщо Террі Кумс і той парубок Ґірі не приведуть звідкілясь собі допомогу, я думаю, ми можемо утримати в’язницю з дюжиною людей, можливо, лише з десятком. Наразі нас тільки четверо. П’ятеро, якщо ми зможемо залучити Скотта Х’юза, проте на це я не покладаю великої надії.

Клінт продовжував, говорячи переважно до Мікі й доктора, якого вона привела з собою. Йому не подобалася ідея доручати Флікінджеру будь-яку життєво важливу місію — ніщо з того, як він виглядав і як тхнув, не суперечило Євчиній характеристиці його як безоглядного наркомана — але цей Флікінджер і дочка Дженіс Котс були єдиними людьми, з якими він міг працювати.

— Справжня проблема — це зброя, і велика проблема, хто перший прибере її до рук. Від своєї дружини я знаю, що у них там доволі значний арсенал, у шерифській управі. Від одинадцятого вересня 2001 року і всіх тих терористичних загроз у країні після того, так у більшості міст розміру Дулінга. Пістолети у них Глок-17 і ті, здається, Лайла казала… Зіґ… якось так.

— Зіґ Сауер[304], — підказав Біллі Веттермор. — Гарна зброя. — У них є автомати М4 з отими великими магазинами, — продовжував Клінт. — І парочка Ремінгтонів 700-ї моделі[305]. А ще, як мені пригадується, Лайла казала, що вони також мають сорокаміліметровий гранатомет.

— Зброя, — заговорила Євка, ні до кого конкретно не звертаючись. — Бездоганне рішення будь-якої проблеми. Що більше ти її маєш, то бездоганніше залагоджується проблема.

— Та ви мені біса гоните? — скрикнула Мікейла. — Гранатомет?

— Так, але гранати не смертельні. У них вони зі сльозогінним газом.

— Не забувайте про бронежилети. — Голос Ренда звучав похмуро. — Окрім як зовсім зблизька, ті штуки зупинять картечину з Мосберга. А «моссі» — це найпотужніше, що в нас є.

— Це схоже на футбольну ситуацію, хто в кого відіб’є м’яча, — зауважив Тіґ.

Біллі Веттермор сказав:

— Я, звісно, не хочу нікого вбивати, якщо вдасться цього уникнути. Там же наші друзі, заради Бога.

— Ну, щасти, — сказала Євка. — Вона пішла до своєї койки і ввімкнула телефон заступника директорки в’язниці Гікса. — Я зіграю кілька раундів у «Бум Таун», а потім посплю. — Вона усміхнулася Мікейлі. — Я більше не приймаю жодних запитань від преси. З тобою чудово цілуватися, Мікі Котс, але ти мене виснажила.

— Лишень дивіться, аби вона не надумала нацькувати на вас своїх пацюків, — звертаючись до всього загалу, сказала Ейнджел. — Вони роблять усе, що їй заманеться. Отак вона запопала й Гіксового мобільника.

— Пацюки, — промовив Ґарт. — Дедалі все краще.

— Ходімо зі мною, громадо, — сказав Клінт. — Нам треба поговорити, але це мусить бути швидко. Невдовзі вони нас тут уже заблокують.

Біллі Веттермор показав на Джінет, яка тепер сиділа, схрестивши ноги в душовому алькові вошобійки, і ревно балакала з кимось, кого тільки сама могла бачити.

— А як щодо Сорлі?

— З нею все буде гаразд, — сказав Клінт. — Лягай спати, Джінет. Дай собі спочинок.

Не дивлячись на нього, Джінет промовила єдине слово:

— Ні.

9

На око Клінта кабінет директорки мав якийсь археологічний вигляд, неначе тут минули роки, а не менше тижня. Дженіс Котс лежала на дивані, оповита своїм білим покровом. Мікейла підійшла до неї й опустилась на коліна. Вона почала гладити долонею кокон. Той піддавався з потріскуванням. Ґарт зробив крок до неї, але