Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
Чен Сінь відчула, як відтаює її серце: вона сподівалася віднайти подібне відчуття відтоді, коли вперше прокинулася після гібернації під час Епохи стримування, але марно. Вона жадібно прислухалася до розмов і не надто уважно слухала розповідь Цао Біня про місто.
Космічне місто Азія І було одним із найперших, побудованих у рамках проєкту «Бункер». Воно мало правильну циліндричну форму, а гравітацію замінювала відцентрова сила, яка утворювалася при обертанні міста навколо власної осі. У цьому місті, яке витягнулося на 45 кілометрів уздовж та вісім кілометрів вшир і мало пляму забудови 556 квадратних кілометрів — наполовину менше старого Пекіна, — колись мешкали 20 мільйонів осіб. Але останнім часом унаслідок постійної розбудови мережі міст його населення зменшилося до дев’яти мільйонів.
Цієї миті Чен Сінь помітила в небі попереду ще одне сонце, яке вигулькнуло між двома іншими. Цао Бінь пояснив, що космічне місто освітлюється трьома штучними світилами, які левітують уздовж уявної центральної осі міста на відстані 10 кілометрів одне від одного. Енергія для світіння цих сонць, як і всередині справжнього світила, продукується реакцією ядерного синтезу; джерела освітлення міста мають аналогічний Землі 24-годинний цикл дня і ночі.
Чен Сінь відчула серію поштовхів. Автобус якраз зупинився для висадки пасажирів, і було зрозуміло, що вібрація йде глибоко з-під поверхні дороги. Здалося, що невидима сила штовхнула її у спину, але автобус залишився на місці. Чен Сінь побачила, як тіні дерев і будівель за вікном за секунду суттєво змінили кут нахилу, коли штучні світила різко перемістилися у просторі. Але незабаром усе повернулося на свої місця. Чен Сінь побачила, що такі пертурбації жодним чином не бентежать людей.
— Так відбувається коригування орбіти космічного міста, — пояснив Цао Бінь.
Автобус дістався кінцевої зупинки приблизно за тридцять хвилин. Вийшовши, Чен Сінь побачила, що сцени життя міста, які так привертали увагу, зникли. Натомість вона опинилася перед стіною велетенських розмірів, від одного погляду на яку перехоплювало дух. Було відчуття, що вона дісталася краю світу — в певному сенсі так воно і було. Ця «найпівнічніша» точка космічного міста закінчувалася диском діаметром вісім кілометрів. Чен Сінь не бачила диска повністю, але могла розгледіти, як вигинається поверхня «землі» з обох боків. Висота диска лише трохи не дотягувала до позначки вершини Евереста — і там, згори, так само були житлові споруди. Велика кількість радіальних спиць розходилися навсібіч із центру диска, розміщеного на висоті чотирьох кілометрів. Спиці, окрім інших функцій, також виконували роль ліфтових шахт, які сходилися у центрі — шлюзовій камері входу-виходу з міста.
Перш ніж зійти на платформу ліфта, Чен Сінь знехотя кинула прощальний погляд на місто, яке вже здавалося їй зовсім знайомим. Із цієї точки було добре видно всі три світила, вишикувані в одну лінію. Уже сутеніло, і штучні сонця зменшували свою яскравість, змінюючи колірність світіння зі сліпучості жовто-гарячого на м’якість оранжево-червоного, заливаючи місто теплим золотавим сяйвом. Чен Сінь побачила на галявинці неподалік трійко дівчаток у білій шкільній формі, які сиділи на траві й радісно сміялися; пасма їхнього довгого волосся, просочені золотистою загравою заходу сонць, майоріли на вітрі.
Кабіна ліфта виявилася надзвичайно широкою і мала прозору стіну, обернену до міста, завдяки чому ліфт скидався на величезний оглядовий майданчик. Усі сидіння були оснащені пасками безпеки, оскільки з наближенням до центру диска гравітація швидко зменшувалася. Споглядаючи назовні, можна було помітити, як нижня поверхня міста поступово віддаляється, натомість деталі протилежної, «небесної», сторони стають чіткішими. Коли кабіна ліфта досягла центру диска, сила тяжіння зникла повністю, як і розуміння, яка саме зі сторін була низом, а яка — верхом. Оскільки шлюз розташовувався точно на уявній центральній осі циліндричного космічного міста, вся його поверхня зараз була на однаковій відстані від спостерігача, тож саме звідси відкривалася найдивовижніша панорама.
Світність сонць уже зменшилася до рівня місячного світла, й промені розфарбували все місто відтінками срібла. Звідси всі три сонця — чи то пак місяці — майже повністю зливалися в одне ціле світило, яке знову затягнуло хмарами. Усе громаддя хмар оберталося навколо зони нульової гравітації, витягуючись у довге веретено вздовж центральної осі, аж до протилежного кінця циліндричного міста. Зараз було добре видно його протилежний («південний») кінець, який розташовувався на відстані 45 кілометрів, і Цао Бінь сказав, що саме там розміщені маневрові двигуни. Спалахнули нічні вогні, й Чен Сінь опинилася посеред вогняного моря, що оточувало її звідусіль і тяглося вперед у нескінченність. Відчуття було таким, ніби вона зазирнула углиб бездонної криниці, стіни якої встеляла щільна ковдра із світлячків.
Погляд Чен Сінь випадковим чином зупинився на місцині, забудова якої нагадала їй околиці міста, де розташовувався її будинок у докризові часи. Вона уявила, як із вікна другого поверху нічим не примітної будівлі крізь сині фіранки лине світло, а в кімнаті на неї чекають мама й тато…
Чен Сінь не змогла стримати сліз.
Від першого пробудження в Епосі стримування їй ніяк не вдавалося повністю інтегруватися в нові реалії — вона постійно відчувала, що програє боротьбу з часом. Але Чен Сінь і подумати не могла, що ще через пів століття почуватиметься як удома тут, на темному боці Юпітера, за 800 мільйонів кілометрів від рідної планети. Здавалося, що пара гігантських рук згорнула всю милу її серцю картину в циліндр і розмістила в цьому світі, який обертався перед її очима.
Чен Сінь у супроводі Цао Біня ввійшла в коридор із нульовою гравітацією. Це була труба, в якій люди рухалися, тримаючись за буксирувальний трос. Щільні потоки пасажирів із ліфтів, що прибували з усіх кінців «поверхні», збиралися в цьому коридорі, аби потрапити за межі міста. Уздовж круглої стіни коридору блимав ряд інформаційних вікон, що здебільшого транслювали випуски новин чи рекламні ролики. Проте їх кількість була лімітованою, на відміну від нав’язливого мерехтіння вікон у попередні епохи.
Чен Сінь раніше вже завважила, що сліпуча гіперінформаційна ера, здавалося, остаточно канула в Лету, поступившись стриманому, дозованому і впорядкованому поданню інформації. Залишалося тільки здогадуватися, було це спричинено змінами у політичній чи економічній системі нової реальності.
***
Вийшовши за межі коридору, Чен Сінь побачила, наскільки швидко зірки обертаються над головою — у непідготовленого спостерігача подібна картина цілком могла викликати запаморочення. Кут огляду зоряного неба різко збільшився: вони опинилися на поверхні кола діаметром вісім кілометрів, на верхівці космічного міста. Це був міський космодром із великою стоянкою для човників; більшість місць були зайняті кораблями міжзоряного класу. Обрисами вони мало чим відрізнялися від бачених Чен Сінь понад шістдесят років тому, але, як правило, були менших розмірів, а велика частина взагалі за габаритами нагадувала звичайні автомобілі старих часів. Чен Сінь також зауважила, що двигуни викидають із сопел тьмяніше полум’я, ніж
