"Бравлери проти Клешерів" - Obabych

- Нікі?! - спитав його Ріко голосом робота.

- Тіма! - дзвінко відповів Кольт.

Брати не вірили своїм очам - невже це дійсно з ними відбувається?!

"Перші знайомства"

   Телефонна гра Бравл Старз ніколи не відкривалася для гравців повністю. Його світ можна було вивчати по різним аренам та видам боїв, але ніколи не було видно, що відбувається за кулісами насправді. У реальному світі була середина осені, а в Бравл Старз буяло вічне літо. Ігрове сонечко весело світило, а квіти та зелень ніжно пестили око.  А їх аромат можна було чути і відрізняти, що дуже тішило хлопців.

По червоно-білим прилавкам хлопці зрозуміли, що знаходяться на ринку. Дивні та трохи смішні, метушливі торгівці перекрикували один одного: "Збро-о-оя!", "О-обладунки", "Гаджети"! Також,  як не дивно, прилавки були забиті їжею, піксельною, іграшковою і здавалося наче знаходишся у якомусь наборі дитячої кухні. Ріко не відчув нічого, дивлячись на їжу, а от Кольт облизнувся і зрозумів, що з радістю з’їв би щось з побаченого.

   Брати з цікавістю вивчали місто  –  гра ставала більш ніж грою , значно детальнішою та об’ємнішою, захоплювала та затягувала з головою.

«Бух! БуХ! бУХ! БУХ!»

 Кольт та Ріко, ледь не були збиті з ніг гігантським валуном.

- А ну з дороги! - наче грім прогримів - а то ЗАДАВЛЮ!

Валуном - був байкер у шкіряній куртці та з кільцем у носі. Він пронісся наче бик, збиваючи геть усе на своєму шляху. Брати одразу ж впізнали Булла, одного з персонажів гри.

- Агов! Ти не загубився!? - Ріко та Кольт готувалися до сутички.

Булл тримав величезний дробовик і сплюнувши в бік наставив його на братів. Торговці хутко поховалися під прилавки, ще мить і почнеться бій. Раптом майже з повітря з’явилася дівчина з фіолетовим волоссям та величезною рушницею в руках. Шеллі, так звали дівчину, ефектно стрибнула у бік Булла і стала перед ним у весь зріст.

- Скільки разів тобі казати не нападати на місце для новеньких!!! - засоромила байкера Шеллі - я тебе попереджала: ще раз і ти будеш оштрафований на 500 монет!

Булл, ще мить назад, грізний та войовничий вмить став схожий на маленького хлопчика. Опустивши дробовик, він похнюпився та спробував щось проскиглити:

- Та я не хотів, в мене випадково вийшло, а вони перші почали...

- Досить! - прогриміла Шеллі - забирайся звідси, 500 монет з тебе спишеться впродовж цього тижня!

Бугай знав, що з Шеллі немає сенсу сперечатися, тому мовчки розвернувся і сумно поплентався у бік вулиці.

- Привіт, мене звати Шеллі! А вас як звуть? – дівчина весело звернулася до хлопців.

- Вітаю я Нікі!

- А мене звати Тімі!

- Тобто ви в нас новенькі, нічого не бійтеся, зі мною не пропадеш! Я все покажу та розкажу, ходімо - радісно вигукнула Шеллі і енергійно затупцювала вниз по вулиці.

Хлопці глянули один на одного, пожали плечима, їм нічого не залишалося, як піти за дівчиною. Дорогою вони роздивлялися невеличкі дерев’яні будиночки з мальовничими гострими дахами, які вели до центральної площі на якій розташовувалися великі трактири та таверни з чудернацькими назвами, на кшталт, "Виграв - налий" або "Гаджет на стіну - відпочинь дитино".

   Центральна площа міста, була вимощена брущаткою та мала круглу форму, до неї мов струмочками стікалися великі та маленькі вулиці. Тут було людно - персонажі гри метушилися навколо дошки оголошень, хтось реготав, хтось кричав.

  Шеллі запросила братів в одну з таверн, яка мала забіяцьку назву "Бий і пий". В середині грала весела музика і майже усі столики були зайняті . Величезний борець Ель Прімо сперечався з Покко гравцем на гітарі з обличчям скелета - хто з них більш мексиканець. Дівчина у картузі з магнітною рушницею в руках, каталася на стільці. Не дивлячись на назву у таверні було приємно та затишно.   Підморгнувши бармену Шеллі вибрала столик і запросила до розмови нових друзів. М‘яке світло, веселе гомоніння та аромат кориці і ягід створювали чудовий настрій.

     Дівчина замовила кожному по малиновому пиву – напій не мав нічого спільного з однойменним алкогольним напоєм, але чомусь усі називали його пивом. Вона смачно відпила майже третину величезного кухоля й відкинулась на спинку стільця і запитала:

   - Я так розумію ви мало чого знаєте про справжній Бравл Старз - прицмокуючи пиво, почала вона -   усім тут керує програма – «Все Око». Воно впливає на усі процеси від бонусів та перемог у боях до квестів.

Тут Шеллі перейшла на шепіт і трошки подалась вперед до Кольта та Ріко. Ті в свою чергу інстинктивно подалися вперед.

 - Я наражаюсь на велику небезпеку кажучи це вам... але в мене не залишається інших варіантів. Дивні речі відбуваються у грі - нещодавно з Бравл Старз почали зникати гравці і як би не намагались їх знайти - все було марно. Кількість гравців дуже велика тому поодинокі випадки ніхто не помітив. Подейкують, що бачили якихось нових персонажів гри, зовсім не схожих на бравлерів. Будьте обережними, деякі пригоди того не вартують. Шеллі зиркнувши по сторонам вмить перемінилася та розвалилася на стільці і невимушено продовжила:

- Так, ну тепер ви розповідайте про себе мені дуже цікаво!