Житія Святих - Травень - Данило Туптало

Після вигнання святішого патріярха Германа на престол його возвів цар того вищезгадуваного Анастасія-єретика, який, разом з царем ікони святі з церкви викинувши, іконоборну єресь утвердив. Збулося ж після того на ньому пророцтво Германа святого так. Коли помер злочестивий цар Лев Ісаврянин, настав після нього на царство син його Константин Копроним. Його вигнав із царського престолу Артавасд, зять Левів, помагав у тому Артавасдові Анастасій-патріярх і вінчав Артавасда і сина його Никифора на царство. Через три роки Копроним, зібравши військову силу і Царгород взявши, Артавасдові-зятю і синам його, а своїм сестрінкам, очі виколов і багатьох вельмож стратив, Анастасія ж патріярха на вищезгаданому місці Диппін перед усім народом оголеного бив, звелів висадити його на осла навспак і містом із насмішками водити. Тоді збулося пророцтво Германа святого, який казав до Анастасія, що "всенародно будеш виведений на Диппін". Хотів же злочестивий цар Копроним Анастасія із патріяршества скинути, але тому що другого такого, у злочесті собі рівного, знайти не зміг, через те дозволив йому бути на престолі. На ньому ж Анастасій, як мерзота запустіння на місці святому, перебув літ двадцять чотири, впав у недугу, яка називається кордаспос, у якій богомерзенні його уста, що на святі ікони і на учителя свого Германа святого багато образ говорили, стали йому нечистим проходом. І так погано викинув окаянну свою душу. Він-бо гірку кончину отримав, а святий Герман солодке життя здобув зі святими єрархами у царстві Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного Савина, архиєпископа Кіпрського, який після святого Єпіфанія престол прийняв.

І преподобного Полувія, єпископа Ринокирського. Обох їх у житії Єпіфанія святого згадано.

Місяця травня на 13-й день

Страждання святої мучениці Гликерії-діви і з нею Лаодикія, сторожа темниці

У перший рік Антоніна, нечестивого царя римського, коли володарював у Європі Грецією Савин-ігемон, християни, які мешкали в Траянополі, тракійському граді, щодня збиралися в малому, який мали, молитовному храмі. З великим сердечним болем молилися до Бога, просячи миру і примноження Церкви: мало-бо тоді було тих, що боялися Бога, і ті в гоніннях бідували. Антонін-цар еллінського дотримувався блуду, приносив жертви нечистим ідолам і розіслав беззконний свій наказ всюди, аби тих, хто не поклоняється ідолам, убити. Дійшов той наказ до Тракії, прийшов з ним Савин-ігемон у Траянопіль, люду те оголосив і встановив день, коли великому їхньому богові Дію мають влаштовувати свято, що називалося лямпадофорія, тобто свічконошення, і мало відбуватися воно через три дні після приходу ігемона у град той. Була ж у граді тому дівчина благородна на ім'я Гликерія, донька колишнього римського антипата Макарія, яка з Риму в край той з батьками своїми прийшла й осиротіла. Вона, повіривши в Христа і до християн приєднавшись, ходила з ними щодня в молитовний храм і молилася до Христа Бога і Пречистої Діви Богородиці, до неї ж особливу, після Христа, Сина Божого, отримала любов і її нетлінне дівство наслідувати намагалася, дівство своє обручивши Господеві своєму. До християн же казала: "Брати, і сестри, і отці, і всі, що мені замінили матір, подумайте уважно, якого царя образ маємо і яким знаменням чола наші знаменовані. Йому намагаймося зберегти заповідь, щоб у Нього, царя нашого вічного, спасення отримати, зберігши непорочно прийнятий християнства знак". І казали до неї вірні: "Усі бажаємо душі наші за Господа нашого покласти". Вона ж знову говорила до них: "Прошу тому вас, помоліться за мене до Бога, щоб і мене з вами зміцнив і сподобив мене частки тих, хто угодив Йому подвигом страдницьким, і зарахував до лику нетлінних невіст своїх у найчистішій своїй оселі". І молилися за неї вірні. Через три дні, коли настало встановлене свято, всі громадяни із запаленими свічками поспішали до Дієвого капища. Тоді й блаженна діва Гликерія, розпаливши серце своє ревністю за Господом Богом своїм і знамення хресне на чолі поклавши, поспішила до того ж капища. І, ставши посередині, сказала до ігемона: "Світлий ігемоне, я зроблю початок жертв, що їх мають приносити істинному Богові, бо я найперша великородством з усіх, що у граді цьому живуть, народжена від батька найсвітлішого, що був антипатом великого града Риму, тому мені спочатку належить принести жертву Богові". Сказав до неї ігемон: "Де ж лямпада твоя, якою ти почнеш запалення жертви?" Свята Гликерія сказала: "На чолі маю написану свою лямпаду, невгасиму, яка просвітлює правдиву нашу жертву, що Богові приносимо". Ігемон же, не зрозумівши того, що вона сказала, знову мовив до неї: "Тож підійди і принеси жертву спочатку". Сказала свята: «Бог вічний не потребує лямпад, що курять дим, тому звели загасити всі лямпади, хай перестане куритися дим — тоді побачите жертву мою непорочну, яку хочу принести Богові моєму». І звелів ігемон загасити лямпади. Свята ж Гликерія, на вищому місці стоячи, звідки видно її було людям, відкрила своє чоло і показала на ньому намальоване знамення хреста Христового і сказала всім, що на неї дивилися: «Чи бачите пресвітлу лямпаду на чолі моєму?» Тоді, вгору очі возвівши й руки піднісши, сказала: «Боже всесильний, прославляють Тебе за хрест раби Твої, Ти явився в печі вавилонській преподобним Твоїм отрокам і від вогню їх визволив, і, загородивши пащі левам, Даниїла, раба Твого, переможцем показав, зруйнував Бела й умертвив змія, і розбив образ бісівський на полі Деіри. Ісусе Христе, Пречистий Божий Агнцю, прийди, прошу, і поможи мені, смиренній рабі Твоїй, і розбий ідола цього, рукою людською зробленого, і розсип ці нечисті й суєтні бісівські жертви». Коли свята так молилася до Бога, раптом був грім страшний — і впав на землю ідол Дія, і розбився на дрібні шматочки: кам'яний був. Ігемон же й жерці, бачивши те, розпалилися гнівом і звеліли людям камінням її побити. Але каміння, яке в неї кидали, не торкалося її, але навколо падало, наче руками на купку складане, оточувало її. А нечестиві не пізнавали сили Божої, чарівницею називали святу, вона ж говорила: «Сила Христова в мені діє, викриває блуд ваш, а допомога Його розсипає ті муки, яких мені завдаєте». І звелів ігемон, зв'язавши, вести її в темницю і до ранку стерегти пильно, казав сторожі: «Вважайте, аби не втекла, волхвуванням своїм, бо скаже,