Житія Святих - Червень - Данило Туптало

тішачи його надією Христовою, і служачи йому, і співмолячись, коли той молився. Було ж Амвросієві святому видіння: здавалося, бачив Господа нашого Ісуса Христа, що до нього йшов, люб'язно усміхався і світле йому лице своє являв. Те видіння розповів Амвросій святий Васіянові святому, що сидів біля нього. Васіян же, пізнавши, що Амвросію святому зближається година кончини, плакав і разом з тим радів. Радів, що святий муж до Христа, який кликав його у спокій, відходить. Плакав же, що втрачає любого собі друга в тимчасовому житті, проте в майбутньому знову з ним побачиться — і разом у лику єрархів будуть, безсумнівну в Христі мав надію. Коли ж переставився Амвросій святий, плакав за ним святий Васіян і цілий Медіолан-град. Поховали чесно святе його тіло. Після поховання ж Васіян святий до свого міста повернувся, поминаючи святого Амвросія й безкровні приносячи жертви за нього. Хоч і знав добре, що душа його зі святими, але й за святих молитви і жертви приносити корисно, бо молитва за святого, якщо й не має як допомогти йому, то до молільника повертається, як же і Давид говорить: "Молитва моя в надра мої повернулася".

Коли минуло досить часу, знову святому Васіянові трапилася нагода прийти в Медіолан: закликали його через якусь церковну потребу. Входячи в град, бачив на торгу мірника, який важив куплене, на вагу кладучи. Був же несправедливим мірником, лукаво багатьох дурив і з того нечистий прибуток собі складав. Бачив святий біса в подобі етіопа малого, що на мірці сидів і перетягав шальку терезів, яку несправедливий мірник до перетягнення підступно влаштував. Спитав же святитель супутників своїх, чи бачать щось дивне, — вони ж нічого такого не бачили, казали. Помолився тому святий, аби й иншим відкрилися очі — на достовірний доказ баченого. І відкрилися душевні очі Климентові-пресвітеру та Єлвонію-дияконові. Бачили-бо те, що й архиєрей Божий бачив, — етіопа малого, що на мірці сидів і догідне мірникові робив. І розповіли святому, що бачили, і що правдиві слова Давида: "Брехливі, казав, сини людські у мірках". Тоді святий прикликав мірника і спитав його: "Яка міра несправедлива обдурює купців?" Мірник же сказав, що ніякої не чинить неправди у зважуванні, і присягав, запевняючи, що справедливо все міряє. Святий же показав йому пекельного етіопа на терезах і сказав: "Оцей зразу в тебе самого увійде, і зруйнує тіло твоє, і душу твою з тебе люто викине". Тоді неправедний мірник жаху і тремтіння сповнився, припав до ніг святого з покаянням, обіцяв зупинитися в неправді. Святий же, зі слів Божих настановивши його, звелів йому все, здобуте неправдою, роздати убогим, помолився, відігнав біса з мірила того і пішов своєю дорогою.

Повернувся ж знову у своє місто угодник Божий Васіян, звичні свої робив богоугодження і про паству піклувався. Проживши ж на престолі своєму архиєрейському років тридцять п'ять, перейшов до Господа, якому вірою і правдою служив, мав від народження свого літ дев'яносто. І поховали вівці свого пастиря чесно в апостольській церкві, яку він збудував, багато через втрату такого отця проливали сліз. Кончина його припала на час царювання Онорія на Заході. Тому що в житті своєму Васіян святий чудотворцем був, то й після кончини своєї чудодіяв. Із гробу його чудесно подавалися зцілення хворим — молитвами його святими, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного Теофана з Антіохійського града. Він був народжений від невірних батьків, віку ж дійшовши, одружився з жінкою, яка невдовзі померла. Теофан же повірив у Христа й охрестився. Покинувши все, замкнувся в хатині поблизу града і досить часу так прожив, навчаючи тих, що приходили до нього, Господніх заповідей дотримуватися й чистоти пильнувати. Довідався ж про одну блудницю, що багатьох згубила звабою своєю. Вийшов із затвору, одягнувся у світлі ризи й випросив у батька десять літрів золота, наче бажаючи знову взяти собі жінку. Пішов до блудниці, дав їй золото, попросив її відступити від блуду й охрестив її. Збудував же їй иншу хатину, поблизу хижі своєї. Замкнув її там, і ту, що була раніше посудиною гріха, мешканням зробив Святого Духа. Золото роздав убогим. Обоє ж угодили Богові в кінці — в один день переставилися до небесних осель.

Місяця червня в 11-й день

Житіє, подвиги і страждання святого апостола Вартоломея

Святий апостол Вартоломей був одним із дванадцятьох апостолів. Після прийняття в огненних язиках Духа Святого випав йому жереб іти разом зі святим апостолом Пилипом у Сирію та Азію горішню на проповідь Божого Слова. Пішли обидва в ті краї і то разом ходили, то розходилися по містах, то, знову зійшовшись, сітями учення в житейському морі ловили людей на спасення. Коли ж святий Пилип від святого Вартоломея відлучився і в Малу Азію прийшов, благовістуючи в Лідії і Мизії диким і непокірним людям, отримав Вартоломей святий, що в инших градах проповідував, наказ від Бога йти на допомогу Пилипові. І прийшов до нього Вартоломей, зносив однодумно з ним труди і терпіння апостольські, як же про те в стражданні святого апостола Пилипа написано: "Святий Вартоломей-апостол посланий був від Бога на допомогу Пилипові". Ще ж сестра Пилипова, дівчина Маріям, ішла за братом своїм, і всі разом служили людському спасенню. Пройшли ж усі гради лидійські і мизійські, благовістуючи, і багато напастей і прикрощів від невірних витерпіли, биті були і в темницях замкнені, і камінням закидувані, але у всіх тих напастях і ранах благодаттю Божою живі вбереглися й на подальші у благовістуванні Христовому труди вирушали. Дійшли ж і до улюбленого учня Христового Йоана Богослова, який там-таки, в Азії, Христа проповідував. Утішившись з ним духовною радістю, пішли у Фригійський край й увійшли в град фригійський Єраполь, Христа проповідуючи. Був же град той наповнений ідолами, яким поклонялися люди, осліплені звабою бісівською. Ще ж була там одна єхидна, яку мешканці єрапольські мали за бога і в храмі, на її честь збудованому, замкнену тримали, багато різних жертв їй приносячи і її годуючи. Й инших деяких гадів, зміїв і єхидн безумні ті люди з шаною берегли. Спершу святий Пилип з друзями своїми озброїлися молитвою на ту єхидну. Ще ж трапилося тоді бути з ними й святому Иоанові Богослову, він також їм поміг — і перемогли єхидну, молитвою, наче списом, її пробивши, й умертвили силою