Житія Святих - Червень - Данило Туптало
Блаженніший той муж ще в дитинстві своєму старість показував — не за кількістю років, а розумом і добрими звичаями своїми. Батьком його був Сергій, ігемон сиракузького1" краю, вірою еллін. Сергій послав сина до Риму для навчання зовнішньої філософії, щоб зміг бути наступником батьківської влади і вправним правителем громади. Навчався ж старанно, в науці мав поступ і гострий був умом. Чув про ім'я Христове і християнське життя — охопило його невимовне бажання перейти від еллінської філософії в божественну християнську любомудрість. І шукав, кому б із приставників і слуг, таємно від батька свого, довіритися, відкрити серця свого таємницю. Господь же не хотів того, хто мав стати Його воїном, довго в незнанні тримати — сповістив пресвітерові одному, святому життям, на ім'я Гордіян, три рази в сонному видінні про юнака Васіяна і про його бажання та намір. Встав же пресвітер зо сну, пішов по цілому граді Римі, обходячи училища й шукаючи юнака, про якого йому казав Господь уві сні. Довго шукав, втомився, але знайшов його десь з Божою поміччю. І питав, звідки він родом, і яких батьків, і з якої причини живе в Римському граді. Розповів же Васіян все про себе детально — дивувався пресвітер красномовству і розуму хлопця. Довідавшись, що це той, кого він шукає, обняв його по-батьківськи, поцілував і взяв у свій дім. І розповів хлопцеві про видіння щодо нього, яке бачив у Божому одкровенні, й обидва прославляли Бога.
Припав Васіян до ніг священного того старця і з усього серця просив його, щоб негайно зробив його християнином. Пресвітер же спочатку про святу віру навчав його, розповідаючи про таїнства християнського закону. Юнак же, слухаючи, розчулювався і розпалювався серцем у любові Христовій. Тоді огласив його пресвітер і навчив, як має готуватися до святого хрещення. З того часу почав Васіян часто приходити до святого того пресвітера з одним лише старшим рабом, який був йому у всьому вірним. І наставлявся на християнську божественну любомудрість із богонатхненних уст духовного учителя свого. Прийняв же після оглашення життя суворе, постив, і молився часто, і сну мало приймав, проводячи нічний час або на молитві, або в книжному читанні. Коли ж куштував їжу, лише третю частину зі страв, що перед ним ставили, відділивши, їв, дві ж частини роздавав голодним жебракам. Коли минуло досить днів, настав час його хрещення. Прийшов Васіян з вірним своїм рабом у дім пресвітера і, коли після звичного чину хрещення увійшов у святу купіль, побачив юнака, найгарнішого красою, що сяяв, як сонце. Він прислуговував при хрещенні і тримав білий одяг, в який новоохрещений мав одягнутися. Насмілився блаженний Васіян спитати юнака того, хто він і звідки. Той же відповів, кажучи: "Я давно з неба посланий до тебе святий твій намір скерувати і, що вороже, відігнати від тебе". Те мовивши, невидимим став. Дивні пахощі наповнили ту хатину, і до пів години було їх чутно, і всім, хто там був, здавалося, що вони не на землі, а на небі.
Після прийняття святого хрещення Васіян почав жити суворіше, цілком умертвлюючи юнацьке своє тіло і підкорюючи його духові. Приставники ж і слуги, яким же пан їхній Сергій-ігемон наказав як зіницю ока пильнувати сина його, до того часу не знали про таємницю Васіяна. І дивувалися, бачачи його незвичну повстримність, що мало їжі і пиття приймав, ночі всі без сну проводив і сильно змарнів на лиці. Тіло його постом і безсонням знеможене було, і один в одного допитувалися: "Чому так виморює себе пан наш?" Старший же раб, вірний святому Васіянові, знаючи таємницю його, казав їм: "Не дивуйтеся цьому, бо філософська наука потребує такого старання, аби, відклавши всі насолоди, лише тим задовольнятися, що потрібне єству. Знайте-бо, що наш пан до найвищої філософії схилився, тому таку повстримність і чування перед собою поставив". Ті ж, згадуючи дитинство його, казали один одному, що хлопець цей малював пальцем на піску зображення хреста, часом бруски на землі хрестоподібно клав, за що годувальниця часто його сварила. Так день за днем досліджували слуги і, вивчивши всі шляхи його, почали розуміти, що пан їхній Васіян прийняв християнську віру і життя. І хвилювалися, боячись кари від батька його. А найбільше довідалися про це так. Одного дня блаженний юнак після цілонічного неспання і трудів, знемігши тілом, заснув міцно. Коли ж спав, промовляв устами слова молитовні, прикликаючи ім'я Бога, у Тройці єдиного, щоб до обітованої слави тим, що люблять його, скерував шляхи його. І голос чути було зверху, який казав: "Радій і веселися, найвірніший воїне Христовий Васіяне, бо молитва твоя приємна Господові і місце найкраще приготоване тобі на небесах".
Чули те слуги, які були при ньому, і почали по одному потай втікати з Риму в Сиракузи до старого пана свого Сергія-ігемона. І принесли йому вістку невтішну про сина його — що Васіян віру Христову прийняв. Батько ж, ідолопоклонник, великої печалі сповнився, і думав про те, як відвернути сина від християнства, — чи ласкою, чи погрозами. Усі слуги з Риму від Васіяна таємно втекли, залишився при ньому лише один — найстарший — вірний йому, що і в Христа вірив. І хотів батько послати инших слуг, аби забрати Васіяна з Риму і до нього привести. Тим часом святому Васіяну в Римі трапилося вночі при першому кироглашенні увійти до церкви святого євангелиста Йоана Богослова. Там, за звичаєм, молився і побачив мужа чесного, сивиною прикрашеного, що промовляв до нього: "Знай, сповіднику Господа найвірніший, треба тобі звідси йти у град Равену з рабом твоїм вірним, бо ті, що народили тебе тілом, спасенню твоєму перепони вигадують, щоб з праведного шляху, хоч ти й не хочеш, тебе повернути. Через те благоутробний Бог, що не покидає рабів своїх, мене, апостола свого, послав до тебе, щоб не знайшли тебе тут батькові посланці і не завадили тобі втекти звідси". Те мовивши, святий Йоан Богослов пішов від нього. Блаженний же Васіян втішений був вельми явленням апостольським, багато клав поклонів, молячись до Бога, щоб не покидав його. Після молитви сповістив слузі своєму те, що бачив і чув. Коли настав день, всі речі, що були при них, роздали потребуючим. І, прийнявши благословення від духовного отця свого Гордіяна, вийшли з Риму. Вирушили в дорогу до Равени-града. Йшли декілька днів,
