Житія Святих - Червень - Данило Туптало

час, прозріння молитвою і кропленням святої води дарував. Брата одного, на ім'я Далмат, який хворів і без Причастя Святих Таїнств (священик служив Літургію і затримався) помер, воскресив із мертвих, щоб причастився Святих Таїнств. Той, причастившись, знову заснув у Господі. Боярин один, на ім'я Роман Олександрович, далеко від обителі преподобного жив, святого Кирила ніколи ж не бачив, лише чув про нього. У хворобі своїй, що лютою смертю загрожувала, коли молився до Пречистої Богоматері, щоб полегшила йому страждання, бачив Пречисту Божу Матір, яка явилася йому з чесним старцем — із цим преподобним Кирилом. Вона сказала до хворого: "Пошли до цього старця, щоб дав тобі свяченої води, і, коли скуштуєш її, здоровим будеш". Зразу після видіння того хворий послав до преподобного прохання про свячену воду. Коли принесли води від преподобного, випив її хворий й одужав в ту ж годину. Пішов тому швидко до обителі і, побачивши преподобного, впізнав зразу, що це той, хто у видінні з Пречистою Богородицею явився йому. Упав до ніг йому, дякуючи. Жінка одна незрячою була три роки, їй молитвою і водою свяченою прозріння дарував й инших сліпих таким чином лікував. Коли ж був великий мор у краях біля Білого озера, ніхто з обителі преподобного не помер. Один лише брат, на ім'я Сосипатр, розхворівся, але й він одужав, молитвами отця преподобного, і прорік святий, кажучи до другого ченця: "Повір мені, брате Христофоре, що жоден з вас швидше від мене не помре, після мого ж відходу багато хто піде зі мною". І збулося те отче пророкування. Чоловіка одного, на ім'я Яків, від лютої хвороби страждаючого, привезли до обителі преподобного задля зцілення. Йому преподобний не лише зцілення подати не хотів, але навіть у монастир його пускати не велів. І лежав хворий перед монастирем, з уст його і носа кривава текла піна. І просили преподобного за хворого — ніяк же до змилування над ним не схилявся. Прийшов же в обитель один чоловік, чесний і любий святому. Він, бачивши страждання хворого, зжалився над ним і склав належне до преподобного отця прохання, щоб змилувався над хворим і випросив у Бога зцілення, як же для багатьох випросив. І сказав преподобний: "Повір мені, дитино, що та хвороба не випадково в нього, але за гріхи перелюбства він страждає. Коли пообіцяє покаятися і зупинитися в таких гріхах, вірю Богові моєму і Пречистій Богоматері, що зцілиться. Коли ж ні, то гірше після цього страждатиме". Пішов же той, почуте з уст преподобного сповістив хворому. Хворий же настрашився, чуючи, що гріхи викриваються, які лише Богові одному були відомі, і зі сльозами обіцяв каятися і перестати грішити. Тоді сам преподобний Кирило прийшов до хворого, змилосердився над ним і прийняв сповідь гріхів його. І помолився над ним — зробив його здоровим, благодаттю Божою.

Після цього преподобний отець наш Кирило від багатьох своїх трудів і старості занедужав, хворобами тілесними охоплений був — зблизився до блаженної кончини своєї. І, прикликавши братів, яких тоді було п'ятдесят три, заповідав їм, щоб після його відходу ніхто не смів щось з уставу спільного життя зруйнувати. Повчивши їх досить, назвав їм ігуменом Інокентія, мужа добродійного, тоді причастився Божественних Таїнств і благословення всім й останнє цілування кожному дав. Ще молитва була в його устах — чесну і святу свою душу передав у руки Божі місяця червня в 9-ий день, на пам'ять тезойменного собі святого Кирила Олександрійського, у понеділок Святої Тройці, тижня празника П'ятдесятниці. Просвітилося ж лице його святоліпне, і пахощі з мощей його вийшли, і плакали за ним учні його вельми, і поховали чесно. Було ж переставлення його в рік буття світу 6935-й, воплочення ж Бога Слова 1427-й, прожив всіх літ життя свого дев'яносто. Прийшов у білоозерську пустелю в шістдесят літ від народження, на місці ж, де створив обитель, прожив літ тридцять. А що в житті своєму благодаттю Божою і Пречистої Богоматері допомогою багато чуд зробив, так і після переставлення свого не припинив чудодіяти, бісів з людей виганяючи і всілякі хвороби у тих, хто приходив з вірою, зцілюючи, як же в просторішій про те історії досить написано. Ми ж, скоротивши слово, славимо Бога, який угодника свого прославив на славу пресвятого Імени свого, славленого від усього творіння нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного Олександра, ігумена Куштського, який був з града Вологди, благословенням же Діонисія, архиепископа Ростовського, створив монастир на ріці Кушті, близько озера Кубенського. Богові добродійним своїм життям угодив, переставився до Нього на життя вічне.

Місяця червня в 10-й день

Пам'ять святого священомученика Тимотея, єпископа Пруського

Пруса — град у краю Витинійському, що межує з Фригією і Мисією, поблизу гори Олімпійської. У тому граді святий Тимотей був єпископом, за чистоту свою і святість прийняв від Бога дар чудотворення. Змія-бо превеликого, що оселився під кипарисом у печері і шкодив худобі та людям, молитвою і знаменням хресним убив, закривши йому пащу покровом, яким хліб свячений на божественному жертовнику покривають. Царя одного, на ім'я Арита, що важко хворів і до дверей адових уже зближався, воскресив. Подібно й царицю одну від воріт смерних до життя і від пітьми ідолопоклонництва до світла святої віри навернув. І всілякі хвороби дарованою йому благодаттю лікував, й инших багато чуд силою Христовою зробив, й ученням своїм паству свою просвітив, і багатьох з невірних навернув до Бога. Коли ж настав Юліян-цар, який відрікся Христа, поклонився ідолам і почав люто гонити Церкву Божу, тоді Тимотей святий найбільше трудився в проповіді Божого слова, зміцнюючи вірних, невірних же навертаючи з блуду їхнього. Довідався ж про нього нечестивий Юліян, послав схопити його, привів до себе, посадив до темниці. І багато хто приходив до святого, що в путах сидів, — він їх повчав про Христа, істинного Бога. Сповіщено ж було Юліянові, що єпископ християнський в путах учить своєї віри тих, які приходять до нього. Юліян же послав заборонити йому вчити про ім'я Ісусове. Але той не слухав царя нечестивого і беззаконного — належне без страху чинив. І знову цар довідався, що святий Тимотей без страху вчить про ім'я Христове, розгнівався, послав спекулятора і стратив його в темниці. Вірні, взявши його святе тіло, поховали чесно. І подавалися з гробу його чудесні зцілення недугам на славу Христа, Бога нашого.

У той самий день страждання святих мучеників