Житія Святих - Березень - Данило Туптало

Зранку ж Переній-ігемон, на суді сівши, християн, які у в'язниці були, вивіши [крім святого Кодрата], робив їм допит цілий той день, ласкою і муками переконуючи до нечистих жертв. І бачивши їх непохитними й непоступливими у своєму ісповіданні, багато їм наклав мук і звелів кожного вести у його град і батьківщину і там спалити живцем. І йшли всі святі страждальці, радости й веселости сповнені, славили Бога. І так кожний із них у своїй батьківщині через спалення помер — до Батьківщини Небесної перейшов. Після цього антипат з Нікейського града пішов до Апамії, ведучи за собою Кодрата святого. Причина ж походу його туди була та, аби взяти християн і примушувати до приношення жертв ідолам, — те-бо йому цар Децій наказав, щоб обходити гради, і краї, і християн, які приносити жертви не схочуть, мучити й убивати. І прийшов в Апамійськин град, увійшов у жертовник ідольський, поклоняючись ідолам. І мученика святого туди ж привівши, питав: "Чи принесеш жертву богам, волхве лукавий, чи ні?" Відповів міцний душею Кодрат святий: "Батька твого сатану називай "волхвом лукавим", є-бо він такий насправді, я ж християнином є, ані волхвування не знаю, ані лукавства, ані бісам жертви не принесу". І сказав антипат до друзів своїх: "Якої муки завдати окаянному цьому християнинові, не відаю". Вони ж мовчали, бачили-бо мученика, який не мав уже тіла, лише кості — усе ж тіло було ранами розшматоване й обдерте. І звелів кат посадити святого на веретище і всілякого роду зміїного до нього в те ж веретище покласти — і вкинути в якусь яму глибоку й болотисту. І було так. Зранку ж велів вийняти його звідти, думаючи, що він уже помер. І ось виявився святий живим, і всі дивувалися. Звівши ж очі свої на небо, мученик сказав: "Дякую тобі, Господи Ісусе Христе, що стріли тих, які мають розум, наче немовлята, були ранами їхніми, і знемогла від них міць їхня, мене ж Ти укріпив і подав мені силу, щоб здолати їх на славу святого Твого Імени". Тоді сказав антипатові: "Безумче, чи бачиш, що нічого не досягає хитрість твоя, роби зі мною все, що можеш ще зробити, роби скоро, не витрачаючи марно часу". Антипат же гнівним був і сказав: "Протягом цілого шляху буду тебе мучити, окаянний, хоч і покладаєшся на волхвування своє". Після цього пішов антипат до Кесарії, де, за звичаєм, у жертовнику чинив ідолопоклоніння. Мав і мученика зі собою, поставив перед собою святого і сказав до нього: "Досить з тебе прийнятих різних мук, підійди і принеси жертву богам". Відповів святий: "Бавився ти зі мною муками, і дивуюся справді, що ти вже знеміг, мучачи мене, я ж не знемагаю, муки приймаючи, але і ще такими і лютішими за Бога мого страждати бажаю". Розгнівався ж антипат, звелів його знову на катувальному дереві простягнути нагого і жилами сильно бити. І биті були лише нагі кості, не було на них тіла. Коли битий був святий, співав: "Багато боролися зі мною з юности моєї, не перемогли мене, на хребті моїм орали грішники, продовжили беззаконня свої". Антипат же крикнув на слуг: "Бийте старанніше, бо не відчуває мук". Святий же сказав до ката: "Бий, бий, смиренного міха мого — коли його шматують, душа моя здоровшою стає". Сказав антипат: "Окаянний, думаю, що злий біс тебе полонив". Відповів святий: "Не лише не володіє мною біс, але більше — я володію батьком вашим сатаною, і не одним тільки ним, але для всіх його слуг і для всього його воїнства я є повелителем, благодаттю Христа мого. І вся сила преісподня боїться мене і тремтить, бачивши на мені знамення страшне і непереможне — Ісуса Христа і благодать Його, яка є зі мною". Тоді, помовчавши трохи, святий возвав: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і навіки-віків". Народ же кесарійський, на видовище те дивлячись, скликнув велегласно: "Амінь", — бо багато з того народу було християнами. І сповнився гніву ігемон, звелів двох із народу людей, які біля святого стояли, найкращих, на вигляд шанованих, взяти і, оголивши зразу, повісити на катівні, бити ж, обдирати плоть їхню. Залишили слуги Кодрата святого, мучили тих двох християн, імена ж мали вони Саторин і Руфин. Настільки дерті були, що й животи їхні вже мали впасти на землю, — вони ж у муках просили Кодрата святого і всіх предстоячих братів, аби молилися за них до Господа. І возвав до Бога Кодрат святий, кажучи: "Господи Ісусе Христе, невидимого Отця Сину, пошли допомогу рабам своїм, зглянься на смиренних і помилуй їх. Дай терпіння страждальцям своїм і силу непереможну, щоб, до кінця перетерпівши, здолали й осоромили ворога, який повстає на нас". Багато ж часу минуло, мовчали катовані, уже-бо не могли говорити через великі муки. Тоді звелів кат відв'язати їх і відтяти їм голови. І так двоє святих мучеників — Саторин і Руфин — зійшли на небо до Христа Господа, який, у двох природах будучи, за нас постраждав. Після цього Переній-антипат, вийшовши з Кесарії, прийшов до Аполлонії, всюди ж тягнув за собою мученика святого Кодрата й инших християн взяв на муки. Увійшовши до храму Аполлонового, сказав до мученика: "Пізнай богів і здоровим будеш, я-бо накажу лікарям опікуватися тобою. Підійди до Асклипія-бога, і він тебе зцілить. Бійся величі богів, вшануй великого Аполлона, й Іраклія, і царя всіх Дія, і славного Арея, і страшного Посейдона — чи ти не плавав кораблем по морю і не пізнав його страшної сили? Поклонися і сонцю, яке сяє з неба на землю, — чи хіба воно померло? Чи нема його на небі?" Святий же Кодрат відповів: "Я поклоняюся істинному Богові Отцеві, і єдинородному його Синові, і Святому Духові, і тремчу перед його міццю, величчю і неприступною славою. Славлю ж весь час і хвалю невимовну Його силу і всемогутність, а мертвим кумирам не поклоняюся, діл рук людських шанувати не буду, не боюся бісів ані тебе, що маєш владу короткочасну. Через мало днів піду до Бога мого, а ти гірко будеш стогнати навіки, бо не захотів пізнати Бога, який дарував тобі це життя. Сину сатани, брате диявола, спільнику нечестивих богів, дурніший від свиней, собако біснуватий, кровопивче, змію, що м'ясо нечисте на жертовниках їси, дикіший