Житія Святих - Червень - Данило Туптало

бо воїни потяли його в церкві — на тому місці, де святу ікону Христову вперше, зневаживши, скинув, викинув погано душу свою окаянний. Прийнявши царство, Михаїл Травлій звелів усіх правовірних із пут і вигнання звільнити. Тоді й преподобного Іларіона випущено було, та не пішов у свою обитель, бо ще не припинилася іконоборна єресь і єретикуючі лжепастирі і лжевчителі архиєрейські тримали престоли, а перебував в одної вірної і благочестивої жінки, яка у своєму маєтку дала йому місце безмовне і келію побудувала з вертоградом і зі всіма потребами, служачи йому Бога ради. Тим часом преподобний Теодор Студит, також багато злого від єретиків за правовір'я витерпівши, із вигнання повернувся і до Господа відійшов. Коли його святу душу ангели на небо зносили, бачив те Іларіон преподобний, як же у житії Теодора написано. У той день, коли святий Теодор Студит переставився, блаженний Іларіон, ходячи по вертограді своєму, працюючи і співаючи псалми Давидові, почув якісь предивні голоси й невимовні пахощі. Дивувався ж і стояв, розглядаючись, звідки вони. Поглянув у небо, у височінь, і побачив багато чинів небесних у білих ризах, що світлими лицями сяяли і йшли з неба з піснями назустріч якійсь чесній особі. Це бачачи, Іларіон блаженний впав на землю з жахом великим і чув якийсь голос, що говорив до нього: "Це душа Теодора, ігумена Студійського монастиря, який за святі ікони постраждав до крови і до кінця перетерпів у скорботі. Нині ж заснув і, торжествуючи, душа його вгору сходить. Зустрічають її небесні сили". Такого видіння пречудесного сподобившись, сповнився преподобний Іларіон превеликої втіхи, і насолоду велику духовну прийняв у серці своєму, і багато днів пробув, веселячись духом, і сяяло серце його від радости, як же в ангела. Перебував же преподобний в жінки тої літ сім і більше. Коли ж після Михаїла Травлія став на царювання син його Теофіл і, всіх ісповідників зібравши, почав їх знову, як же і попередні злочестві царі, примушувати до іконоборства, а тих, що не корилися, мучити, тоді й преподобного Іларіона взяли й привели до царя. Примушуваний, не покорився царському велінню, більше ж — викрив царя як злочестивого і законопереступника, що праведні догми віри руйнує. І за те сто і сімдесят ран на спину прийняв, і на Афусійський острів вигнано його. Мав же там таку відраду, що не тримали його в темниці чи в путах, тому збудував собі келію вельми малу й перебував у ній аж до кончини Теофіла.

Коли ж той помер, цариця Теодора, всіх ісповідників із вигнання зібравши в царюючому граді, правовір'я укріпила і святі ікони в храми Божі внесла. Тоді й преподобного Іларіона випущено, прийняв він свою Далматську обитель, сяючи чудами. І прожив три роки, і, учнів своїх богоугодно настановивши, до Господа відійшов. Його ж чесну і святу душу, як і Теодорову, яку він бачив, ангели на небо віднесли, і в лику святих ісповідників постала вона перед престолом слави Отця, і Сина, і Святого Духа, одного в Тройці Бога, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день страждання святих преподобномучениць - дів Архелаї, Теклі та Сусанни

Дівство перемагає світ, вгамовує тілесні бажання, до матері Єви не приєднується. Тій-бо сказано від Бога: "З болем народжуватимеш дітей, і під владою чоловіка будеш". Дівство ж від такого рабства вільне, не в'яне від років, але завжди цвіте і прикрашає життя дівствуючих. З ним невіста Христова в Небесну Оселю Жениха свого входить. Тим пречесним і божественним даром — дівством нетлінним — прикрасилася блаженна Архелая, уневістилася Христові і переможницею світу виявилася. Мешкала на одному окремому місці поблизу Риму, у малому й незнаному монастирі, який у ті люті ідолопоклонницькі часи міг бути. Коли налягло від Диоклитіяна, нечестивого царя, велике на християн у Римі гоніння, свята діва Архелая з двома сестрами в Христі і співпостницями своїми Теклею і Сусанною, боячись катування, покинули Рим і втекли в Кампанію, змінивши одяг свій на чоловічий, щоб ніхто не впізнав, що вони дівчата. І там, недалеко від града, названого Нола, оселившись на місці тихому й пустельному, вдень і вночі безперестанні свої до Бога молитви виливали і в инших богоугодних ділах вправлялися. І зцілювали хворих — прийняли від Бога ту чудесну благодать лікування за чистоту і святість свого життя. Були ж лицями своїми смиренні, лагідні й світлі, бо раділи серцями в Господі, Бозі своїм, самим же виглядом цноту і святість являли. Одяг на них був колючий, волосяний і латаний, і весь вигляд їхній пустельницький і постницький був, голови мали обстрижені по-чоловічому, а не як у жінок, і приходили до них навколишні люди — одні задля зцілення, инші ж задля настанови: мали, окрім дару лікувати, і богодуховного учення слово, і не лише тіла, а й душі людські лікували, і багато поган від ідолопоклонницького нечестя до Христової приводили віри — і розходилася про них слава у всьому тому краю.

Дійшла про них вістка і до ігемона кампанійського на ім'я Леонтій. Були-бо його воїни на багатьох місцях поставлені, щоб наглядати за християнами. Вони, довідавшись про цих святих дів, сповістили ігемонові. Він же звелів взяти їх і привести до нього у град Салерно, там-бо тоді був — судив і мучив християн. Взяли святих дів і в Салерно ігемонові на допит представили. Вони ж розуміли, що їхній безсмертний і нетлінний Жених Христос Господь до вінця мученицького їх прикликає, аби не лише дівством, але і страдницькою кров'ю, як же царською багряницею прикрашених, взяти їх у свою Небесну Оселю. Сповнилися великого уповання і смілости, без страху перед катом стали, вільним голосом усю правду про себе казали, розповідаючи, хто вони і звідки, не таїли віри і життя свого, що християни і що діви, обручені Христові, які обітували Йому зберегти чистоту свою нескверною до кончини своєї. Ігемон же Леонтій, дивлячись на них, бачив блаженну діву Архелаю — літами найстаршу, словом найсміливішу, лице ж її особливу якусь чесність мало. До неї звернувся, кажучи: "Чуєш, Архелає, навіщо скликаєш до себе багатьох людей, добрих і поганих, і вчиш їх поклонятися Ісусові Назарянину, який ані себе визволити не міг, коли був мучений, ані нині нікому не може допомогти? Як смієш чарівними якимись словами лікувати і зваблювати людей і вдаєш із себе чоловіка — одягом чоловічим покриваєшся, найгірша з жінок і шкідлива чарівниця. І, як же думаю, ти й цих двох дівчат навчила тих