Житія Святих - Травень - Данило Туптало

"Помолімося тому до Бога". І сказав мені він: "Я, змилосердившись над тобою, прийшов, бачу, що голодна ти і спрагла, до цієї години постила". І знову сказала до нього: "І хто тебе зрушив на ту не потрібну для мене милість? І який тягар тобі від мого терпіння і посту? Хіба не знаєш, що й неможливе дає Бог тим, що моляться до Нього?" Те мовивши, почала молитися. І коли молилася, побачила, що той чоловік, який явився мені з чашею, відвертав від мене лице своє на захід, і зразу зрозуміла, що то ворожий привид, хотів і на хресті спокусити нас. І зник привид той. Потім знову прийшов инший, і здавалося мені, що вивів мене на ріку, що тече молоком і медом, і казав мені: "Пий". Я ж відповідала: "Вже сказала тобі, що не маю пити води ані якогось иншого земного напою, допоки не вип'ю чаші смерти за Христа, Господа мого, яку Він сам мені розчинив спасенням і безсмертям життя вічного". Коли я це сказала, той бачений чоловік пив з ріки і зразу щез. Разом і ріка з ним загинула. Тоді третій став переді мною муж, дивний на вигляд, його ж лице сяяло, як сонце, він, взявши мене за руку, вивів на небо і показав мені престол застелений, і одяг білий на ньому лежав і вінець прекрасний. І дивувалася красі тій, спитала того, що вів мене: "Чиє це, Господи?" Він же відповів мені: "Це за подвиг твій винагорода, тобі-бо приготований престол цей, і одяг, і вінець". Тоді вивів мене трохи вище і показав мені другий престол, також застелений, і одяг білий, і вінець. І спитала я знову того, що вів мене: "А це чиє, Господи?" Сказав мені: "Мужа твого Тимотея". І ще насмілилася спитати, кажучи: "Чому на відстані престоли один від одного?" І відповів мені: "Велика різниця між тобою і мужем твоїм, хіба не знаєш, що його переконуванням і ти в подвиг страдницький увійшла, і він є причиною вінця твого. Нині тому повернися в тіло своє, зранку ж, о шостій годині, прийдуть ангели Божі взяти душі ваші й вознести на небо. Проте чувайте, аби знову ворог не почав вас спокушати". Таке видіння свята Мавра сповістила братові своєму Тимотею — й утішилися в Господі. Коли ж настав десятий день і година шоста прийшла, ангели Божі прийшли взяти душі святих мучеників, і возвала свята Мавра до людей, що дивилися на страждання її, кажучи: "Брати й сестри, згадайте, що робили ми людське, живучи з людьми". І знову: "Сповнили Боже, бо ми раби Його, і вже приймаємо безсмертні вінці від Господа нашого Ісуса Христа. І ви також, роблячи те, що природи людської, поспішіть однаково здійснювати те, що угодне Богові, щоб отримати прощення гріхів і прийняти вінці від того ж Владики нашого". Коли те промовила свята Мавра, зразу обоє передали святі свої душі в руки Божі — і так довершилися муки їхні добрим подвигом у Христі Ісусі, Господі нашому, йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Петра Чудотворця, єпископа Аргосу в Пелопонесі.

У той самий день житіє преподобного і богоносного отця нашого Теодосія, ігумена Печерського Київського

Тим, хто хоче довідатися про преподобного і богоносно-го Отця нашого Теодосія, що був другим, після преподобного і богоносного отця нашого Антонія Печерського, світилом великим руського неба — святої чудотворної Лаври Печерської Київської, і був численними, наче зорями, подвигами й чудами прикрашений, — свідок правдивий, що вже на небесах, преподобний Нестор, літописець печерський, відкрив достатнім описом у Патерику Печерському. З нього трохи скорочуємо. Написано про це так.

Преподобний і богоносний отець наш Теодосій Печерський був із града землі Руської, що називався Василів, від благовірних батьків народжений і вихований у благочесті. Віддали ж батьки його навчатися божественних книг, і швидко їх навчився, що всі дивувалися благорозумності отрока. Ходив у церкву Господню молитися щодня, з великою увагою слухав те, що читали в ній і співали, і вистоював усе правило терпеливо. До дітей, що бавилися, не приєднувався, але цурався забав їхніх. Сталося так, що батьки його переселилися далі у краю Руському — у град Курськ. Батько ж його і з життя цього переселився земного, шляхом вірних, що переходять до небесного Сходу, і залишив при матері цього сина свого, який хлопцем був тринадцяти літ. Він ріс літами і благодаттю у Бозі, вічному в Тройці, який його не покидав. Бачивши кінець життя батькового дочасного, почав більше про вічне життя безкінечне собі думати, віддаючись богоугодним трудам і від усілякого мирського забавляння віддаляючись. Не одягався в ризи світлі, але убогими задоволений був. Бажання єдине мав — яким би чином у спасення одягнутися. У той час трапилися подорожні до Єрусалиму — блаженний юнак Теодосій великою любов'ю розпалився до Святих місць, домовився з тими подорожніми, хотівши відвідати місця, де Спас світу спасення нашого ради потрудився і кров свою найдорожчу пролив. Тому вночі вирушив з ними в дорогу, таємно від матері своєї. Мати ж, три дні з плачем шукаючи його, коли довідалася, куди пішов, гналася за ним швидко із сином своїм молодшим. Наздогнавши ж, схопила, розгнівана дуже, жорстоко його била, кинувши на землю й ногами своїми топчучи, і, наче злодія, зв'язаного привела у дім свій, замкнула в якійсь комірчині. Він же все це з вдячністю приймав. Потім же мати, змилосердившись над ним і звільнивши його, переконувала, благаючи, щоб більше не втікав від неї. Блаженний же до попереднього свого подвигу повернувся — ходив до церкви Божої щодня. Бачачи ж, що багато разів не було Божественної в церкві Літургії через те, що не спечені просфори, замислив сам приготувати такий хліб, що в жертву Господові приноситься. І почав купувати пшеницю, і сам руками своїми молоти, пекти ж просфори і до церкви на жертву приносити. Якщо хтось давав йому за них якусь плату, складав те на Боже від себе, а решту — роздавав убогим. У такій роботі минуло два роки чи більше. Діти ж, однолітки його, насміхаючись з такого діла, ображали його, намовляв їх ворог душевний, який і матір його озброїв на нього. Мати ж говорила йому: "Прошу тебе, дитино, покинь таку роботу, зневаги завдаєш родові своєму". Блаженний хлопець зі смиренням відповідав їй: "Послухай, о мати, прошу тебе: Господь, Бог наш Ісус Христос, сам