Житія Святих - Травень - Данило Туптало

ніхто не посмів ображати Христа і кривдити християн. Збудував же в царському дворі своєму церкву в ім'я Спаса Христа і звелів, аби хрестилися безборонно всі, що хочуть бути християнами, одяг же до хрещення білий аби брали із царських скарбниць. И охрестилася в той час людей велика кількість, і день за днем росла і примножувалася Церква Христова, ідолопоклоніння ж зменшувалося. І була радість велика вірним, їх же така кількість була в Римі, що хотіли вигнати з града всіх, які не хотіли бути християнами. Але цар заборонив народові, кажучи: "Не хоче Бог наш, аби когось неволею і примусом переконували до Нього приходити. Але якщо хтось вільною волею і благим наміром приступає до Нього, за те Він благоволить і милостиво його приймає. Тому як же хто хоче, так нехай і вірить вільно і нехай не переслідує один одного". Від тої царської відповіді більше розвеселилися люди — що вільне всім життя залишає, кожного при своїй вірі і вільній волі. Не лише ж у Римі радість була вірним, але й по цілій вселенній. Всюди-бо випускали з пут і темниць вірних, за Христа мучених, поверталися з вигнання ісповідники Христові, що ховалися в горах і пустелях через страх перед катами, без боязні приходили до себе, і всюди гоніння замовкло й катування зупинилося.

Після того благочестивий цар Константан захотів збудувати у своє ім'я місто в Ілії, де, як розповідають, була битва Трояна з еллінами. Але Божим сповіщенням заборонено було йому там будувати град, наказано будувати його у Візантії. Скорившись волі Божій, збудував град у Візантії, великий і преславний, і всілякою красою прибрав, і назвав його на свою честь Константинополем, туди ж і престол свій зі старого Риму переніс, і Новим Римом називати звелів, і склав його під захист Божий і Пречистої Його Божої Матері.

Бентежив тоді злочестивий Арій єрессю своєю Церкву Христову. Захотів благовірний цар точно допитати про святу віру і звелів бути Великому Вселенському в Нікеї Соборові.

І зійшлося святих Отців триста вісімнадцять, і склали православні догми святої віри, Арія ж і єресь його прокляли. Був же той собор Першим Вселенським. Коли він відбувся, цар Константин блаженну матір свою Олену, як вельми боголюбиву, до Єрусалиму на пошуки Чесного Хреста Господнього послав з маєтками великими. Вона ж пішла в Єрусалим, святі місця бачила, і від скверн ідольських їх очистила, і чесні мощі різних святих на світло винесла. Був же тоді в Єрусалимі патріярх Макарій, який з належною честю царицю зустрів. Блаженна ж цариця Олена, хотівши шукати схований життєтворний хрест Господній, прикликала всіх юдеїв і просила їх показати місце, де сховано чесний хрест Господній. Відмовлялися ж вони, казали, що не бачили, — цариця Олена муками і смертю погрожувала. Вони ж показали їй одного старого мужа, Юду на ймення, кажучи, що "цей може показати те, що ти шукаєш, бо він чесного пророка син". І багато допитів було, Юда ж відмовлявся сказати. Звеліла цариця вкинути його в яму глибоку, в якій пробувши якийсь час, обіцяв розповісти. Вивели його, прийшли на місце, де була гора велика, посилана землею і каменем, на ній же Адріян, цар римський, уже збудував храм Венері і поставив у ньому кумир її — тут Юда показав, де сховано Хрест Господній. Цариця ж Олена звеліла храм ідольський зруйнувати, землю і каміння розсипати й копати. Макарій-патріярх помолився на місці тому — і вийшов запах пахучий, і зразу гріб і місце Кранієве явилися до сходу, і поблизу них знайшли заховані три хрести, і потім знайшли чесні цвяхи. Не розуміли до кінця всі, котрий же був хрест Христовий. Трапилося ж у той час, що несли одного мертвого на поховання. Тоді Макарій-патріярх звелів тим, що несли, стати. І клали хрести на мертвого по одному. Коли ж поклали хреста Христового, зразу мертвий воскрес і встав живий, силою божественного Хреста Господнього. Цариця ж, з радістю прийнявши Чесний Хрест, поклонилася йому й обцілувала його, також і весь синкліт царевий, що був з нею. Инші ж не могли бачити і цілувати хреста святого через тисняву і просили принаймні здалеку показати його. Тоді Макарій, патріярх Єрусалимський, став на найвищому місці, воздвигнув Чесний Хрест, показуючи людям, вони ж возвали: "Господи, помилуй!" І відтоді було започатковано празник Воздвиження Чесного Хреста. Цариця ж Олена частину цього чесного дерева в себе зберігала, також і святі цвяхи. А инше ж поклала у срібний ковчег, віддала Макарієві-патріярху на збереження для майбутніх поколінь. Тоді Юда той з багатьма жидами повірив і охрестився, і названий був у святому хрещенні Киріяком, і пізніше патріярхом Єрусалиму був, і за царювання Юліяна Законовідступника мучено його, за Христа кінець прийняв. Свята ж цариця Олена звеліла в Єрусалимі на святих місцях церкви побудувати. Спершу звеліла збудувати Церкву Воскресення Господа нашого Ісуса Христа, де святий гріб Христовий і де Чесний Хрест знайдено було. І також звеліла збудувати церкву в Гетсиманії, де ж гріб Пресвятої Богородиці чесного її Успення. Тоді й инших вісімнадцять церков збудувала і, всілякою красою прикрасивши й достатніми потребами обдарувавши, у Константиноград прийшла, несучи з собою частину дерева животворного Хреста і святі цвяхи, ними ж прибите було тіло Христове. Тоді, не через довгий час, переставилася до Бога, добре Йому угодивши, і похована була чесно. Великий же цар Константан після переставлення святої матері своєї Олени прожив літ десь десять і більше, на війну проти персів вийшов, і в одному полі никомидійському впав у хворобу. Пізнавши наближення кінця, зробив заповіт, розділив царство поміж трьома синами своїми. І недужий був тілом — передав святу свою душу в руки небесного царя Христа Бога, і принесено його в Константинополь і славно поховано у храмі святих апостолів. Помер у тридцять другий рік царювання свого, всіх же років від народження мав шістдесят п'ять. Нині ж безкінечним живе життям у Вічному Царстві Христа, Бога нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святого благовірного :нязя Константина і дітей його Михаїла і Теодора, муромських чудотворців.

І преподобного отця нашого Касіяна Грека, угаецького чудотворця.

Про них же в Пролозі.

Місяця травня на 22-й день

Страждання святого мученика Василиска, небожа святого Теодора Тирона

Написав святий мученик Євсегній

Після убивства святих мучеників Євтропія і Клеоника, з якими ж і святий Василиск вистраждав багато і залишився живим сидіти