Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Йому сподобалося зі мною. Сподобалось.

Алекс відсувається, відпускає мене. Холод сковує зсередини, я на бік лягаю, в подушку обличчям втикаюсь. Мене досі трясе, унизу живота — приємне терпке поколювання.

— Пізно відвертатись, — Алекс притягує мене до себе. Прибирає волосся з мого обличчя і цілує у скроню.

— Чому?

— Спочатку ти мусиш мені все розповісти, — його голос здається суворим і безкомпромісним. Це не в'яжеться з тим, як ніжно він обіймає мене і як м'яко цілує в шию.

Суцільні протиріччя.

— Добре, ми поговоримо. Тільки мені в душ потрібно, — кажу я.

Вириваюся з його обіймів та біжу у ванну. Зачиняю двері. І видихаю з полегшенням. У мене є кілька хвилин, щоб прийти до тями.

Але двері з гуркотом відчиняються, і на порозі стоїть повністю голий Алекс. Він зовсім не соромиться свого тіла, а я закриваю руками груди, щоб захиститись від його важкого погляду.

— Я не збираюся чекати, Міко.