Мала - Олекса Мун (Alexa Moon)

— Серйозно, Вето! — гарчить на мене хлопець, а батько в цей час склавши руки на грудях, задоволено спостерігає за нами. — Я гадки не мав, що твій колишній обранець — така гнила тварюка, — каже приглушено. — Я одразу тобі сказав, що не хлопчик і грати в ігри не збираюся. Ти запитала про мої негативні якості — я чесно відповів, що егоїст, але тебе готовий впустити у свій світ. Я бачу, відчуваю, знаю, що ти теж хочеш бути зі мною, але як блядь нам бути разом, якщо той гусачок засліпив тебе своїми нікчемними принципами та посадив на короткий повідець вини? Вибачте, Анатолію Олеговичу, вирвалося!

— До речі, хлопець каже діло, Вето! — підсумовує батько, погоджуючись із полум'яною промовою Матвія.

— Це що, значить, я у всьому винна? — знову підлітаю зі свого місця, але цього разу з твердим наміром піти.

В очах починає пекти, а допускати, щоб ці двоє бачили мої сльози я не збираюся. Залишивши питання риторичним я кулею вилітаю з кімнати мало не збиваючи матір у дверях.

Швидко одягаюсь і, прихопивши батькові сигарети, вибігаю в під'їзд.

Я знала, що Матвій піде за мною. Він це зробить з двох причин: по-перше, попри свою привабливість, Матвій почуватиметься ніяково в присутності незнайомих йому людей, тим більше після всього сказаного. Комфорт його власного Его понад усе. По-друге — він завжди за мною ходить.

Тому, коли його темна верхівка здалася в прольоті поверхом нижче, у грудях почав танути гнів.

Все-таки я дурне дівчисько, якому ще вчитися і вчитися вибудовувати дорослі здорові стосунки. А Матвієві варто віддати належне, він стійко витримує всі мої примхи, обмежуючи власне Его.
Чи можна це розцінювати як знак, що він справді хоче зі мною стосунків? Серйозних відносин.

— Я хочу більше конкретики, Вета! Скільки мені ще бігати за тобою? — у голосі відчуваються нотки гніву.

— А що? Є варіант, що ти розлютишся й припиниш бігати за мною?

— Є!

— Але це я дуже зла зараз. Тобі краще піти звідси. Я доїду додому на таксі.

Язик — ворог мій. Точніше він ворог моєму серцю. Розум уперто не підпускає до мене Матвія, примушуючи молоти всяку нісенітницю.

— Ага, зараз. Розбігся.

Хлопець зупиняється на моєму прольоті та підходить катастрофічно близько:

— Поїхали, я відвезу тебе додому та витрахаю з тебе весь гнів. — Приглушено хрипить він, опускаючи долоні на мої коліна. Злегка стискає їх, як завжди продираючись під шкіру.

Від такої прямоти я давлюся сигаретним димом та починаю кашляти. Сильно кашляти. Кожен новий ковток повітря душить ще сильніше.

Мені знадобилася хвилина, щоб прийти в себе, а Матвій досі продовжує дивитися: прямо, відкрито і без іронії.

— Ну, чи просто: пролежимо залишок дня в ліжку, обіймаючись.

— Так, — хитаю головою, жадібно хапаючи повітря, — другий варіант однозначно мені подобається більше.

Опускаю очі на його пальці, що стискають коліна через тканину джинс і тілом біжать мурашки. Від його близькості біжать мурашки. Від його слів біжать мурашки.

Мені важко боротися з ним, коли він так близько. Коли його запах проникає в голову і дурманить, замість дратувати.

Коли Матвія поряд немає, я ненавиджу його. Так простіше ненавидіти його. Я вигадую різні обвинувальні ситуації, де він обов'язково програє. А коли він поруч, все руйнується. Він руйнує всі думки, залишаючи голі почуття-проводи. Вони іскряться і розносять по венах струм. Я збуджена.

— Поїхали додому, мала? Я так втомився від цього. Чесно. — Слова теплим подихом торкаються моїх губ і з моїх пальців випадає цигарка. Її потрібно буде обов'язково підняти й викинути в ту бляшанку, яка стоїть трохи лівіше від мене, але це потім...

А зараз, я охоплюю його шию і втискаюсь у м'які губи. Цілую, потребуючи відповіді на мій спонтанний порив. Відповідь отримую негайно.

Що ж я творю? І як навчитися контролювати себе? Ніяк. Хіба справжні щирі почуття потребують контролю? Хіба молодість не час для дурних вчинків, про які потім обов'язково пошкодуєш?

Я вже пошкодувала. Досить натерпілася останнім часом, а тепер хочу просто розчинитись у цьому поцілунку. Адже, якби дійсно хотіла позбутися Матвія, я б давно це зробило. Він має рацію щодо моїх почуттів до нього. Настав час перестати бігати.

— Поїхали!