Біжи або кохай - Люсі Лі

- Як побажаєте…, хазяїне? - хрипко видохнула. Але з моїх вуст, це прозвучало швидше як виклик, а не підкорення. - Я згодна бути тією, ким ви хочете, але доки я не виконаю умови контракту. 

Здавалося, Стас не чекав від мене такої різкої зміни настрою, у нього навіть брови поповзли вгору від подиву, псуючи непорушну конструкцію його маски. 

- Добре, — більш м'яко відповів. І судячи з обличчя чоловіка, ця моя відповідь його задовольнила. - Такою слухняною ти мені більше подобаєшся, — тягуче простягнув. 

Корецький, навіть спробував уважніше вдивитись мені в обличчя, явно шукаючи каверзу. Але я спокійно дивилася йому в очі, очікуючи, що ж буде далі. 

Цікаво, він що думав, що я зараз почну кричати, брикатися, лаяти його на чому світ стоїть чи вимагати матеріальної компенсації за моральну шкоду? 

- А зараз, будь хорошою дівчинкою, піднімися до себе і чекай у своїй кімнаті роздягненою і готовою до мене. Я скоро буду.

- Добре пане, — придушивши в собі бажання послати його, глибоко і на довго в дупу, солодко простягла.

- Можна просто Стас. Адже ми не в часи рабовласницького ладу, — підвів чорні брови до гори. 

- Невже? – здивовано перепитала. Прийшла моя черга роблено дивуватися. - Добре Стас, — абияк утримавши сарказм у своєму роті, що вже рвався назовні, стиснувши щелепи до скрипу, видавила з себе.

Підіймалася я сходами, зла як фурія. - «Сноб, недолюдок, що зажерся!» - бурмотіла собі під ніс. 

Щоки горіли від гніву, що клекотів усередині. мене просто розривало поставити на місце цього егоїста. - "Так би й раніше", "Гарна дівчинка"- перекривила його подумки.

Зайшовши до своєї кімнати з гуркотом зачинила двері. 

Ух, зараза! Допік мені. 

Наразі йому буде виконання всіх бажань.

У голові один за одним почали спалахувати плани помсти. навіть згадалися старі приколи із притулку. Але за це мене тут явно по голові не погладять. І якщо в сиротинці можна було скинути провину на когось іншого. То тут одразу зрозуміють чиїх це рук справа. Потрібно придумати щось інше, витонченіше.

Якщо у мене немає можливості, поки з відси втекти. Отже, треба зробити все, щоб мене від сюди витурили. І якнайшвидше. Але що?

Гаразд, поки гратимемо за його правилами. 

Спочатку я вирішила зробити хід конем. Але з огляду на те, що в шахи я ніколи не грала, хід вийшов так собі. 

І перше що прийшло в мою трохи затуманену гнівом голову, це картинки з БДСМ. 

Пам'ятається, він говорив про якісь ігри. Я звичайно сподіваюся, Корецький не прихильник занадто жорсткого сексу. Мені б не хотілося…, та й батога у мене немає. Хоча, не факт, що Стас не принесе його з собою. Від цієї думки стало ніяково.

Так, вдих-видих, спершу імпровізація, а там як піде. Головне вибити суперника із рівноваги. А найкращий для цього спосіб ефект несподіванки.

З цими думками, стягнувши з себе сукню, і залишившись в одній білизні, стала перед дверима навколішки. 

Граємо в господаря та рабиню? Значить, нехай все буде по-справжньому. Ми ще побачимо, хто здасться першим.

Але як тільки почула важкі кроки за дверима, то струхнула, і одразу схаменулась. 

Боже мій, що я творю, мабуть, це вино на мене так діє. Це ж не іграшки якісь. Невідомо, як він зараз сприйме мій вчинок і як відреагує. Може, він психане і пристрелить мене прямо на місці. 

Від цієї думки все всередині стислося і похололо. І сіпнувшись було встати з колін та одягтися, завмерла. Бо двері кімнати різко відчинилися і на порозі з'явився Стас.

Світло від настільної лампи висвітлило високу чоловічу постать. Потужні плечі, широкі груди, довгі ноги. 

Чоловік перевдягнувся і був в одних піжамних штанях, що давало можливість добре розглянути всю рельєфну красу його пресу, та розвинутих м'язів. 

Побачивши мене у такій неоднозначній позі Корецький застиг у дверях, заходячи на мене здивованим поглядом. 

А я внутрішньо лікувала. Вже вдруге за сьогодні я змушую тріснути його пихату личину.