Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Глава 5

Бачити Ждану такою серйозною і пригніченою мені ще не доводилося. Що ж, хай йому грець, у них тут взагалі відбувається? Але скоро я вже сама нервово хапалася за кухоль з охололим чаєм і відчувала, як до горла підкочується гіркота.

– У нашої зграї є вороги, Вендо, – почала Ждана, зітхнувши. – Взагалі між перевертнями завжди були непрості стосунки. Деякі клани відкрито ворогують, інші укладають тимчасові альянси. Але все одно ми в якійсь мірі залишаємося самі по собі.

– Я гадала, що з усіма цими міжусобицями давно покінчено, – здивувалася я. – Кожен клан живе собі своєю громадою, і ніхто в його справи майже не втручається.

– Може, так і здається зі сторони, тому що ми воліємо вирішувати свої суперечки самостійно, – заперечила сестра.

Це слово «ми» чітко показало, що Ждана вважає себе безумовною частиною зграї. Від цього стало боляче, але я змусила себе не показувати емоцій.

– Іноді відбувається переділ територій, коли хтось із кланів бере гору, – продовжувала сестра, дивлячись кудись убік. – І тоді змінюється альфа, змінюються порядки. Ти, може, не знала, але далеко не всі перевертні живуть так, як ми. У деяких кланах твориться справжній жах.

Я розсудливо втримала при собі думку, що життя в клані Ярова сприймаю так само.

– Зараз на наші землі активно претендує клан Славінова. Постійно відбуваються дрібні сутички. Перевертні Славінова пробираються на нашу територію, роблять різні капості. Явно провокують на конфлікт. Альфа ж у відповідь здійснює вилазки до них.

– Зрозуміло! Хлопчики грають у війну, – гмикнула я.

– Це не смішно! – образилася Ждана. – Перевертні Славінова підпалюють наші будинки. Захоплюють у полон жінок і творять з ними таке, що тобі й не снилося! Наш альфа до такого не опускається. Він нападає лише на чоловіків.

Усмішка з мого обличчя негайно зникла.

– Пробач, я не повинна була так говорити! Але чому ви не звертаєтеся до людської влади? Вони ж можуть втрутитися!

– Я ж тобі казала, – Ждана насупилася, – ми самі вирішуємо свої проблеми.

– Гаразд. А яким боком тут виявився замішаним ящір? – перевела делікатну тему я.

– Не знаю, як Славінов примудрився з ним зійтися. Це ми потім дізналися, що тут теж наш ворог замішаний, – сестра зітхнула і потерла чоло. – А спочатку знайшли у лісі тіло однієї з наших вовчиць. Не уявляєш, що з нею зробили! Ці виродки практично роздерли її. Змусили обернутися у людську подобу, а самі приймали часткову трансформацію. Після того, як вони з нею потішилися, на ній живого місця не було! А Пригоді ж ледве дев’ятнадцять виповнилося, дівчина зовсім! Між нею і одним з наших хлопців повинен був скоро обряд возз’єднання відбутися. А тепер... На нього навіть дивитися лячно – ніби вже мертвий усередині, як і його наречена! Всі бояться, як би і зовсім за нею не пішов... Вона ж була його справжньою парою!

Я відчувала, як кров у жилах студеніє. Мені і в голову не приходило, що в зграях відбуваються такі звірства!

– Так хто ж це зробив? Перевертні Славінова?

– Гірше! Вони сплуталося з цим ящером. Синок багатого і впливового татуся звик, що йому все з рук сходило на батьківщині – у Південних землях. Мабуть, там він часто таким займався. А тут перевертні Славінова його підбили потай прокрастися на нашу територію і пополювати на місцевих. Це все ми потім дізналися, коли знайшли покидька і випитували подробиці.

– Ти що теж була присутня при допиті? – жахнулася я.

– Ні, звичайно, – Ждана трохи зніяковіла. – Білояр потім розказав.

– Зрозуміло. Розповідай далі.

– Та що вже розповідати? Цей ящір з двома перевертнями Славінова дісталися до нас зі сторони лісу. Спіймали Пригоду, яка тоді у вовчій подобі там бігала. Вивезли з нашої території, познущалися. А потім викинули, немов сміття, неподалік від блок-посту. Її потім наші хлопці знайшли. Пізніше виявилося, що це звірство ще й знімали на плівку. Це вже Славінов, напевно, придумав! Там видно тільки, як над Пригодою ящір знущається. Своїх він, звичайно ж, не знімав.

– Навіщо йому це? – здивувалася я. – Адже це ж явний доказ злочину!

– Доказ чого? Того, що у цій ганебній справі замішаний ящір? Так, звичайно, – Ждана ставала все хмурнішою. – А перевертні Славінова ніби і ні при чому! І офіційно їх ніхто з цим не пов’яже. Ти розумієш, що цей негідник хоче нас з ящерами зіштовхнути? А сам потім нашу територію загарбає!

– У цій ситуації ви точно повинні були звернутися до влади, – зауважила я. – Тут вже вимальовується дипломатичний конфлікт. Повір, ящеру б не вдалося вийти сухим з води.

– Та як ти не розумієш?! – я навіть здивувалася, коли Ждана гнівно блимнула очима. Ніколи сестру в такому стані не бачила! – Якби наш альфа залишив таке без відповіді, нас би всі інші перевертні поважати перестали. Тільки питання часу, коли почали б на нас відкрито нападати. Альфа повинен був покарати ящера власноруч, силами зграї!