Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Міка ображено пирхає і відвертається. Просить батька налити їй шампанське.

— Я справді вважаю твоє заняття цікавим, — чомусь кажу їй. Не хочу, щоб вона мене зовсім кінченим мудаком вважала.

— Д-дякую, — каже із запинкою.

Хвилюється. Швидкими ковтками п'є шампанське, зі смішком ніс прикриває і тягнеться за другим стейком. З апетитом у неї все гаразд.

Батько кидається у великі міркування щодо роботи, економічної ситуації в країні та необхідності вищої освіти. Тато у мене такий: якщо вип'є хоча б один келих пива — буде нудити і говорити доти, доки його не зупинять.

Міка, здається, не проти, навіть свої п'ять копійок вставляє. Інга здебільшого мовчить.

На мій телефон надходить повідомлення від Даші. Пише, що скучила. Це занадто. У нас не той тип стосунків, щоб таке писати. У Даші не повинні виникнути до мене почуття.

— Скоро влаштуємо салют! — нагадує батько, а Міка радісно скрикує і ляскає в долоні. Невже вона не знала про феєрверки? Чи завжди так радіє дрібницям?

Хатня робітниця прибирає порожні тарілки зі столу, Міка йде кудись, повертається з накинутою на плечі кофтою. Замерзла. У неї навіть губи зблідли. Долоні стискає, підносить їх до рота і видихає. Хмаринка повисає в повітрі, а потім розчиняється.

Міка милується заходом сонця. Я дивлюся на її стегна, обтягнуті тонкою тканиною, і качаю головою. Хто б міг подумати, що моя занудна сестричка стане такою гарною жінкою.

Потім настає черга феєрверків. Міка знімає їх на відео, сміється, кидає на мене випадковий погляд. І, ніби обпікшись, відразу відвертається.

— Класні салюти! Спасибі, — обіймає вона мого батька. Розчервонілася, кофту з себе скидає та танцює, коли на небі різнокольоровими іскрами вибухає черговий феєрверк.

— Радий, що тобі сподобалося, — радісно киває тато.

На телефон Міки надходить повідомлення. Вона дивиться на екран, розтягує пухкі губи у радісній посмішці.

— Ну все, я йду, — голосно каже вона. — На мене друзі в клубі чекають... І Макар.

Так, який ще нафіг Макар?