Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Від цих слів у мене всередині все немов кригою вкрилося. Я намагалася зібрати воєдино хаотичні думки. Чим мені це загрожує?! Прокляття, тільки б Яров не вирішив, що краще і мене відправити на той світ услід за цим нещасним ящером, який чимсь недогодив зграї! А за спиною продовжували лунати передсмертні крики перевертня і гарчання його катів.

Я ніколи раніше не втрачала свідомості і вважала, що навряд чи зі мною таке коли-небудь трапиться. Це біль властиво розпещеним панянкам зі слабкими нервами, до яких я точно не належала. Але зараз свідомість залишила так стрімко, що я навіть не зрозуміла, що відбувається. Тіло перестало слухатися і почало зближатися із землею. Останнє, що я відчула – як мене підхоплюють чиїсь сильні руки.