Біжи або кохай - Люсі Лі

– Ясно, — байдуже тягну у відповідь.

– А ти чого стоїш, затиснулася там у кутку, сідай, та будь-як дома, — ще ширше посміхається тітка Люба. – Не покусаю я тебе. Зараз чай з печивом питимемо. А завтра пиріжків напечемо, із сиром. Мені сусідка, недавно, свіженький принесла. Тісто місити вмієш?

– Не зовсім, — відверто зізнаюся.

– Ох ці міські. Ну нічого, навчу тебе поратися по господарству, і борщі варити. Мені тут однієї нудно, а вдвох веселіше буде.

Я мовчки дивлюся на жінку широко розкритими очима, та ледве не задихаюся від обурення. З чого вона взагалі вирішила, що я із нею тут збираюся жити.