Хто проти суперкрутих - Анна Аудгільд Сульберг
Shit!
Ви, мабуть, не забули, що я сказала Бріттані того вечора, коли ми з Нільсом умовляли її приєднатися до нашого музичного гурту. А я ось забула! Хоч аж ніяк не забудько!
— You said that Фелікс благатиме мене стати його дівчиною! — гарчала Бріттані. — That he would be totally wow, щойно побачить чарівну дівчину з тамтамом!
— Тамбурином, — ледь чутно прошепотіла я.
— WHATEVER! YOU LIED ТО ME!
Я здригнулася від її крику.
— В-в-вибач! — пробелькотіла я.
На щастя, з’ясувалося, що Бріттані не так вже залежало саме на Феліксові.
— Well! — примирливо мовила вона. — Як не Фелікс, то буде хтось інший! Але я сьогодні не піду додому, доки ти і Нільс не роздобудете мені якогось бойфренда! От щоб знала!
Бріттані не з тих, хто відкладає задумане на потім. Ми з Нільсом ледь встигли купити собі по пляшці коли, як вона потягнула нас на полювання за бойфрендом. Бріттані значно приставучіша, ніж навіть Арнульф. Вона миттю примазалася до вищої касти, ніхто й оком зморгнути не встиг!
— О, цей навіть дуже нічогенький!
Моє серце вдарилося у ребра.
Хоч ми й стояли доволі далеко від решти, не менш як за п’ять метрів, я відразу зрозуміла, про кого мова. Маґнуса я упізнала б, напевно, й за десять метрів. За манерою ходити, стояти, обертатися і пригладжувати долонею волосся його не сплутаєш ні з ким.
— Він… зайнятий, — пробурмотіла я.
— So what? — пирхнула Бріттані. — Фелікс — хлопець Теї, але це не заважає йому фліртувати з Юганною!
Ні я, ні Нільс не мали що відповісти на це.
— І отой дуже кльовий! — тицьнула вона пальцем. — Круто рухається на сцені, а як стегнами вихиляє!
Я наморщила носа, але промовчала.
Зате не промовчав Нільс. Він ніколи не знає, коли треба стулити рота.
— Hi-ні-ні! Від Бйорна Інґе тримайся подалі! Навіть не думай.
— О так, Бйорн Інґе! — урвала я Нільса. — Більшого catch, ніж він, годі й шукати!
Я чула, як кола забулькотіла в Нільсовому носі.
Але я не зважала. Відчула, що Бйорн Інґе — це варіант! І цей варіант стояв трохи далі, ніж за п’ять метрів від нас. Бріттані не так давно прийшла в нашу школу, звідки їй знати, що Бйорн Інґе тупак з тупаків. Однак просвітити її з цього приводу я не збиралася.
— Еге ж, Маґнус і Фелікс милі хлопчики, — вела я далі. — Але вони й близько не валялися біля Бйорна Інґе! До того ж він, з якоїсь абсолютно незрозумілої причини, без пари. На твоєму місці я б ним зацікавилася!
— Ну, я — не ти! — сказала Бріттані. — Thank God!
Але мене так легко не злякати!
— Звісно, ні, — усміхнулась я. — Просто я чула, як хтось казав, що Бйорн Інґе недовго буде самотній. Надто після того, як він так неперевершено вихиляв стегнами на сцені. Якщо ти кажеш, що він кльовий, то, може, варто…
— БЙОРН ІНҐЕ!!!
Я ледь не оглухла на ліве вухо.
Проте вмить забула про свою глухоту. Перед нами, мов з-під землі, вигулькнули Маґнус та Бйорн Інґе й запитально витріщилися на Бріттані.
— Ну, що таке? — запитав Бйорн Інґе.
Бріттані вийняла блиск для губ, намазюкала їх грубим шаром, голосно цмокнула й підвела на нього очі.
— Я тільки хотіла сказати, що ти суперський на сцені! — манірно мовила вона. — Ти такий amazing! Я вражена! Коли?
Бріттані вихопила пляшку коли з Нільсових рук і тицьнула її під ніс Бйорнові Інґе.
Але Бйорн Інґе, здавалося, її не чув. Жодний мускул не ворухнувся на його обличчі, він тупо дивився поперед себе з дурнуватою усмішечкою на устах, наче ввійшов у якийсь дивний транс.
Я обернулася, певна, що позаду стоїть Тея. У Бйорна Інґе часто з’являється отой скляний погляд, коли вона десь поблизу.
Чи радше, коли вона бувала поблизу.
Саме так…
Після шести років Бйорн Інґе нарешті вийшов зі закоханої-в-Тею-фази!
— Серйозно! — не вгавала Бріттані. — Ти був просто бомбезний! I just loved your moves! Можна подивитися на твою бас-гітару?
Вона взяла свіжозакоханого Бйорна Інґе під руку й повела за собою.
З темряви на світло
— Бачили б ви його мармизу! — сміявся Маґнус.
— Як мішком прибитий! — аж гикав від сміху Нільс.
— От млин! — вихопилося мені, хоч поганих слів я не вживаю.
Раптом усі замовкли.
— Ви були супер-суперкласні, — усміхнувся Маґнус.
Знов отой Маґнусовий погляд. Таким він дивився на мене, коли я співала. Наші очі немов зробили отак: клік! — і стали на свої місця, як у грі в китайські шашки, коли кульки лягають у свої лунки.
Багрянець хвилею залив мої щоки, серце немов зірвалося у прірву, кров із запаморочливою швидкістю шугонула жилами. Мені стало так гаряче, що я скинула з голови шапку і…
Ні.
Ні!
НІ!!!
— Ой! — вигукнув Маґнус. — Що це?
Я похапцем знову натягнула шапку на чоло.
— Нічого! — я почервоніла, як буряк. — Це просто… нічого!
— Щось таки було, — наполягав Маґнус. — Але ти гарна в шапці також!
Гарна?
Також?
Гарна в шапці також?!
— Крутий стиль, до речі, — додав він. — Чорне на білому, як…
І раптом замовк на півслові.
— Я мав на увазі не…
Я лише всміхнулася.
Мама каже, що чорний колір надто агресивний на тлі зовсім білого волосся і блідої шкіри, однак я з нею не погоджуюся. Погоджуюся з Маґнусом. Саме тому, що я біла й бліда, чорне мені дуже пасує. Після Конкурсу талантів я аж тричі вбирала до школи чорний одяг.
— То… як гадаєш, хто переможе? — запитав Маґнус.
— Ви маєте великі шанси, як на мене, — мовив Нільс.
Я так енергійно закивала головою, що шапка знову ледь не зсунулася з чола.
— Сподіваюся принаймні на почесне третє місце, — сказав Маґнус. — 3 музикою і танцями — усе добре. А ось Тея співала препаскудно, тож…
— Третє місце вам гарантоване, — запевнив Нільс.
— Навіть із Теєю, — додала я.
— Надіф цього разу, напевно, теж візьме призове місце, — вів далі Маґнус. — Він класно бацав на барабані. І ота дівчинка з п’ятого класу, яка грала на флейті, теж справжній шик!
Ми з Нільсом перезирнулися.
Чи не скаже він щось про…
— Але переможете однозначно ви. Бо не такі, як всі… тобто дивні… Ну, темні конячки, одним словом…
Що й треба було довести!
Назватися «Темною конячкою» було не лише моєю ідеєю.
Після першої репетиції у мене вдома, у
