Невермур. Випробування Морріґан Кроу - Джессіка Таунсенд
— А що сталося зі справжньою ногою?
— Її відкусив і проковтнув дракон мого противника на щорічному турнірі два літа тому. Потворне, зле створіння. — Вона зробила ковток рухливого пуншу. — Його дракон також був не дуже милим.
Морріґан з Юпітером засміялися.
— Але не варто вішати носа. — Обличчя Нен осяяла щира і світла усмішка. — Зараз я треную молодшу лігу. Це стабільна робота, і кращого учня, ніж молодий Свіфт, я просто не можу уявити. Він їздив верхи відтоді, як навчився ходити, і стане першокласним суперником, коли буде достатньо дорослим, щоб узяти участь у турнірі. Якщо в нього зникне бажання бути дурником усе життя.
Зненацька почувся дзвін, бо наставники навколо почали легенько стукати по обідках своїх склянок. Квартет перестав грати. Троє людей — або радше, як здалося Морріґан, чоловік, жінка і кошлатий буйвіл у жилеті — зібралися на балконі.
— Це наша найновіша Вища Рада Старійшин, — прошепотів Юпітер до Морріґан. — У кінці кожної Ери Товариство обирає трьох членів, які очолюють його і ведуть нас до наступної Ери. Це найкращі й наймудріші з нас усіх.
— Добре, але чому один з них — буй…
— Ш-ш-ш, слухай.
Коли одна зі Старійшин підійшла до мікрофона, усі замовкли. На голові в цієї худої сутулої жінки був непропорційно великий заквітчаний капелюх. На якусь секунду Морріґан захвилювалася, що він може потягти її через перила балкона вниз. Один зі Старійшин зробив крок уперед, щоб підтримати її, але вона відмахнулась від його рук і поважно прокашлялася.
— Як дехто з вас знає, — почала вона, — я Старійшина Ґреґорія Квінн. Поруч зі мною стоять Старійшина Гелікс Вонґ і Старійшина Еліот Саґа. — Вона вказала жестом спочатку на чоловіка, потім на буйвола. — Ми, Вища Рада Старійшин, вітаємо вас у Домі Праудфутів у цей важливий день. Я знаю, що для всіх вас, діти, це перший досвід перебування в Товаристві Дивообраних. І для більшості з вас він буде останнім.
Морріґан здригнулась від цих різких слів, і вона була не одна така. Кандидати навколо неї крадькома поглядали на своїх наставників, шукаючи підтримки. Невже вони так само нервувалися, як і вона? Морріґан у цьому сумнівалась. А що, як вона й справді тут востаннє? Юпітер ще не сказав, що буде, якщо вона завалить випробування.
— Мої вельмишановні колеги і я, — продовжувала Старійшина Квінн, — хочемо подякувати вам, молоді кандидати, за вашу сміливість, оптимізм і довіру. Для того щоб прийняти ті виклики, які вам доведеться прийняти, не маючи гарантії того, що ви врешті потрапите до Товариства… потрібно чимало відваги. Ми аплодуємо вам.
Вона зробила паузу, щоб променисто всміхнутися гостям і з ентузіазмом поплескати в долоні разом зі Старійшиною Вонґом, чоловіком із сивою бородою та кольоровими тату, що вкривали його руки й шию. Буйвіл, Старійшина Саґа, постукав у копита. У Морріґан пересохло в роті, і вона нервово ковтнула пуншу.
— Мені розповідали, що цього року наших кандидатів понад п’ятсот! Із такою кількістю талановитих молодих людей, я впевнена, ми знайдемо дев’ятьох нових членів Товариства, які вразять нас, якими ми будемо пишатися і яких ми запам’ятаємо до кінця життя.
Морріґан подивилась на Юпітера, але він захоплено дивився на стару леді.
Дев’ятьох? Вони приймали всього лише дев’ятьох нових членів? Із більш ніж п’ятисот? Юпітер забув повідомити цю маленьку деталь.
Вона втратила надію. Як вона може змагатися з Ноель, що має голос янгола, або Готорном, який їздить верхи на драконах відтоді, як став на ноги? Навіть хлопець із собачою мордою мав більше шансів, ніж вона. Він хоч щось умів! Морріґан не знала, чи вона щось уміє, але сильно підозрювала, що нічого.
— У прийдешні місяці вас будуть перевіряти — фізично і психологічно, — починаючи з Книжкового Випробування, що відбудеться наприкінці весни, — продовжила Старійшина Квінн. Вона суворо подивилася з-понад своїх окулярів. — Ми пропонуємо вам присвячувати час не тільки тому, щоб заводити нових друзів і створювати цінні союзи, а й підготовці до того, крізь що вам доведеться пройти. Можливість приєднатися до Товариства Дивообраних надається небагатьом. Серед наших членів — найкращі мислителі, лідери, артисти, дослідники, винахідники, науковці, чаклуни, художники й спортсмени Вільної Держави. Ми — особливі. Ми — видатні. І бувають часи, коли деяким із нас доводиться робити великі подвиги, щоб захистити ці Сім районів від тих, хто хоче нам зашкодити. Від тих, хто хоче забрати нашу свободу і наші життя.
У натовпі тут і там почулося бурмотіння. Хлопчик, що стояв поблизу, прошепотів: «Дивосміт», — і діти, що почули його, мали шокований вигляд.
«Знову Дивосміт», — подумала Морріґан. Ким або чим би воно не було, здавалося, примара Дивосміта охоплювала весь Невермур, і для того, щоб люди з жахом подумали про нього, навіть не треба було згадувати його імені. Мабуть, тому що Морріґан була чужинка у Вільній Державі, вона не могла позбутися думки, що це трохи нерозумно, особливо з огляду на те, що Юпітер казав: його тут не бачили вже понад сто років.
— Але, — вже веселіше продовжувала Старійшина Квінн, — те, що ви отримаєте, коли станете одними з нас, варте цих викликів. — Люди в саду засміялися на знак розуміння. Старійшина усміхнулась і почекала тиші, щоб говорити далі. — Діти, подивіться на своїх наставників. Подивіться навколо, на членів нашої родини Дивообраних і на своїх колег-кандидатів. У всіх вас є дещо спільне. Це щось, що робить вас особливими. Дар, який відрізняє вас від ваших однолітків, друзів. Навіть від вашої родини.
Морріґан ковтнула клубок у горлі. Сотні людей ловили кожне слово Старійшини Квінн. Але чомусь їй здавалося, що ця жінка говорить тільки до неї.
— Зі свого досвіду я знаю, що це може бути самотній шлях. Ох! Як би мені хотілося, щоб ми могли прийняти кожного з вас під наше крило. Але дев’ятьом із вас, хто приєднається до нас наприкінці року, можу пообіцяти можливість стати частиною чогось великого. Родину. Дружбу на все життя. З цього дня ви всі офіційні учасники випробувань у Групі 919 до Товариства Дивообраних. Це будуть довгі й тяжкі часи, але є ймовірність того, що на вас у кінці чекає щось прекрасне. Щасти вам.
Морріґан щосили аплодувала разом з усіма навколо. Родина. Спільнота. Дружба на все життя. Старійшина Квінн і Юпітер читали з тієї самої брошури? Чи вони зазирнули в її серце і прочитали список бажань, про який вона навіть не здогадувалася?
Уперше за весь час Товариство Дивообраних здалося Морріґан справжнім.
Після оплесків більшість наставників і кандидатів повернулися до десертів. Юпітер нахилився до вуха Морріґан.
— Піду зустрінуся із давніми друзями, — сказав він. — А тобі варто піти
