Маленька Відьма та Кір - Олексій Надемлінський
Слава побачив главу «Як закрити вхід в інші світи». І він заходився вголос читати заклинання…
«Дрібні» капості
Джин більше не з’являвся.
Наближалися канікули, але, на відміну від попередніх років, чомусь це Славка не дуже тішило. Він став якимось дратівливим і знервованим. А ще він, як ніколи раніше, почувався самотнім і нещасним.
Славко підійшов до вікна. У дворі біля машини його мати залицялася до нового водія, височенного стрункого молодика. Охоронці за зріст прозвали його Баскетболістом.
Зненацька хлопець відчув, як у ньому наростає гнів на власну матір: ич, залицяється до цього жирафа, а поговорити з рідним сином у неї часу немає! Мати сіла в машину поруч з водієм, і вони виїхали за ворота. Славко провів їх поглядом і повернувся до свого комп’ютера. Проте мати не сходила йому з думки.
«Ні, з цим треба щось робити», — подумав він, і тут йому в голові ніби щось тумкнуло.
— Скринька Верліоки! — вигукнув він.
Скринька була там, де їй і належало бути, — у шухляді столу. Вона навіть трохи припала пилюкою.
Славко підняв покришку, і зі скриньки в різні боки вилетіли чи то метелики, чи то ще щось — хлопець так і не зрозумів. Тільки завважив, що вони ніби народжуються з диму і легко пролітають крізь стіни…
Славко зручніше усівся в кріслі й почав чекати, що ж буде далі.
За півгодини у дворі почулася метушня. Славко виглянув у вікно і побачив, як двоє охоронців ускочили до машини і вилетіли з двору. Хлопець нишком прокрався до кімнати охоронців. Двері були відчинені, і він зміг підслухати, про що там говорять.
Один з охоронців аж заходився сміхом. Інший обурено сказав:
— Та скажи ти нарешті, що там сталося?
— Баскетболіст… бовдур натуральний, — схлипував від сміху перший.
— Ну? Далі що?
— Уявляєш, у місті одна-єдина асенізаційна машина… ну, нужників у нас в приватних будинках вже майже немає…
— Це оті дерев’яні кабінки, що стояли колись у дворах?
— Так… зараз здебільшого всюди каналізація… але є ще одна машина, яка все це «добро» вибирає з нужників… Так ось… Баскетболіст протаранив цього асенізатора. Травм і жертв немає, але Баскетболіст і наша хазяйка обидва по вуха у тому… що з цієї бочки вилилося… Лобове скло вилетіло, а вміст бочки — в салон…
Охоронці зареготали вже удвох:
— Тепер від нього, — затинаючись, почав один з них, — так просто і не відмиєшся!
Славко навшпиньках відійшов від дверей. «Крута Скринька», — подумав він.
Проходячи повз кухню, де тихо гомонів телевізор, Славко зовсім не звернув уваги на слова диктора «Новин» про те, що під містом Енськ спортивний літак впав на пасажирський поїзд і кількість жертв зараз підраховують… Зате, коли приїхала машина охоронців і з неї вийшла мати, Славко одразу почув: мати лаяла водія найостаннішими словами.
Хлопець прожогом вилетів на подвір’я. Вигляд у матері був жалюгідний. Його навіть описати важко. Єдине, що можна сказати, — охоронці намагалися триматися від хазяйки та її водія якомога далі. Побачивши сина, мати заходилася зганяти свою злість на ньому:
— Чого витріщився? Твою рідну матір трохи не втопили, а він, бач, дивиться на неї як баран на нові ворота! А ну, марш до себе!
Двічі Славкові наказувати не довелося. Втім, другий напад материнського гніву він почув навіть у своїй кімнаті. Виявилося, що система автономного водопостачання, що безвідмовно працювала протягом одинадцяти років, з незрозумілих причин вийшла з ладу.
Славко відчув, якою солодкою може бути помста.
…І тут же згадав, що його однокласник Гриць Семичасний позавчора відмовився дати переписати гарну мелодію зі свого мобільника. І Славко знову відкрив покришку. Цього разу зі Скриньки Верліоки вилетіло щось схоже на крихітних сов.
Що трапилося з однокласником, Славко так і не дізнався — той просто не прийшов до школи, бо почалися канікули. А на те, що спалахнула епідемія невідомої хвороби в якійсь азіатській країні, хлопець просто не звернув уваги… Та і який між цими подіями може бути зв’язок?
Славко вже навіть хотів, аби його хоч хтось образив. Але через літні канікули кількість потенційних кривдників швидко скоротилася. Тож утретє Славко відкрив покришку Скриньки Верліоки просто так.
Цього разу з неї на всі боки розбіглося щось схоже на павуків…
Диктори аж захлиналися, розповідаючи про трагічні події у світі.
…В одній із країн Південної Америки виявлено новий досі невідомий науці вірус якоїсь хвороби. Заразилося близько п’ятдесяти осіб, троє з яких вже загинули…
…Сомалійські пірати захопили торговельне судно. Є жертви…
…Аварія на хімічному заводі в Китаї. Кількість постраждалих з’ясовують…
Який між цими подіями може бути зв’язок? І до чого тут татів синочок на ім’я Святослав? Дійсно, який тут може бути зв’язок?!
«Глибокі»
Після цієї пригоди мати поїхала покращувати стан свого здоров’я на Канарські острови. Батько був зайнятий (як завжди) і не зміг поїхати з нею. Славко відмовився, посилаючись на те, що на нього чекали «невідкладні колекційні справи». Втім, мати не надто й наполягала, аби він її супроводжував.
Через кілька днів після її від’їзду Славко раптом занудьгував. Він засмагав на сонці, купався в басейні внутрішнього двору, читав найцікавіші детективи, — і все одно нудьга обплітала його своїм липким павутинням все дужче й дужче. І знічев’я хлопець знову розгорнув навмання рукописну книгу.
* * *
Хто знає, скільки дурниць коїться у світі саме від оцього «знічев’я»?
* * *
На якусь мить Славкові здалося, що книга сама по собі розгорнулася на сторінці з назвою «Як стати володарем „глибоких“ тварюк».
Що означає слово «глибокі», Славко знав. Розумів він і те, що означає слово «тварюки». Але що означають ці два слова разом — не мав зеленого поняття. Тож знічев’я він заходився вимовляти заклинання. Хоча в голові раз по раз немов спалахувала червоним вогником думка: «Не встиг ще й джина позбутися, як знову іншу нечисть викликаєш…»
Славко читав заклинання знудженим голосом. Читав і не здогадувався, що на титульному аркуші проявилася назва книги. І була вона найжахливішою з усіх назв: «Некрономікон».
Утім, якби навіть хлопець і побачив це слово, все одно не вважав би його страшним. Він навіть не увійшов би в Інтернет, аби дізнатися, що воно означає.
…Славко тричі збивався і починав читати заклинання знову. Вдалося тільки з четвертого разу…
Навколо хлопця з’явилися шість вельми дивних істот, подібних до гібридів риби, жаби і людини.
