Вона різко зачинила дверцята тумбочки. «Ще ні. Я ще не готова здаватися».
Вона глянула на стіл Фроста і побачила папери, які він приніс із конференц-зали. Ріццолі роззирнулася, аби упевнитись, що за нею ніхто не спостерігає. Детективи з іншої команди були у своєму кабінеті в дальньому кінці офісу.
Вона схопила папери Фроста, перенесла на свій стіл і взялася їх переглядати.
То були дані про фінансові операції Воррена Гойта. Ось до чого дійшло розслідування – перевірка паперів. Знайдете гроші – знайдете і Гойта. Вона бачила його платежі, банківські чеки, інформацію про внесення і зняття коштів. Великі цифри. Батьки Гойта залишили йому чималий спадок, тож він міг собі дозволити кожної зими відпочивати на Карибських островах і в Мексиці. Вона не знайшла жодних відомостей про інше помешкання, жодних квитанцій про сплату оренди, жодних фіксованих місячних платежів.
Воно й не дивно. Він не дурний. Якщо у нього є якесь лігво, то він оплачує його готівкою.
Готівка. Ніколи не знаєш, коли вона скінчиться. Зняття грошей у банкоматі завжди незаплановане і спонтанне.
Ріццолі гортала сторінки, вишукуючи всі випадки зняття грошей у банкоматі, і виписувала їх на окремому аркуші. У більшості випадків Гойт знімав гроші поблизу своєї квартири або медичного центру, місцях своєї повсякденної діяльності. Вона ж шукала щось незвичне, щось не притаманне йому.
Вона натрапила на дві такі операції. Одного разу він знімав готівку в банку в місті Нашуа, що в Нью-Гемпширі, 26 червня. Іншого разу він скористався банкоматом у «Гоббз ФудМарт» у Літії, штат Массачусетс, 13 травня.
Ріццолі відкинулася на спинку стільця, міркуючи, чи Мур уже почав відслідковувати ці два напрямки. Враховуючи інші, не менш важливі деталі, і безліч колег Гойта з лабораторії, яких вони мали опитати, два випадки зняття коштів могли загубитися в переліку пріоритетних завдань команди.
Вона почула кроки і різко підняла голову, стривожившись, що її спіймають на гарячому за читанням документів Фроста, але то був лише кур’єр з лабораторії. Він усміхнувся їй, поклав папку на стіл Мура, і вийшов з кабінету.
За хвилю Ріццолі підвелась і підійшла до столу Мура, щоб зазирнути до тієї папки. На першому аркуші були результати аналізу світло-каштанової волосини, яку знайшли на подушці Воррена Гойта.
«Вузлувата трихоклазія. Відповідає зразку волосся, знайденому в рані Елени Ортіз». У яблучко. Підтвердження, що Гойт був їхнім убивцею.
Вона перегорнула наступну сторінку. Це також були результати аналізу, але тієї волосини, яку знайшли на підлозі у ванній Гойта. Тут було щось незрозуміле.
Вона закрила папку і пішла до лабораторії.
Ерин Волчко сиділа за столом і розглядала під призмою мікрофотографії. Коли Ріццолі зайшла до лабораторії, Ерин піднесла одну з фотографій і вигукнула:
– Швидше! Що це?
Ріццолі насупилась, розглядаючи чорно-білу фотографію лускатої стрічечки.
– Щось огидне.
– Так, але що це?
– Напевно, щось бридке. Якась ніжка таргана.
– Це волосина оленя. Круто, правда ж? Зовсім не схожа на людську.
– Коли вже мова зайшла про людське волосся. – Ріццолі передала їй результати аналізу, які щойно читала. – Можете розказати щось більше?
– Це з квартири Воррена Гойта?
– Так.
– Коротка світло-каштанова волосина з його подушки показує «вузлувату трихоклазію». Схоже, він справді той, кого ви шукаєте.
– Ні, я про іншу волосину. Про ту чорну, яку знайшли на підлозі у ванній.
– Дозвольте показати вам фото. – Ерин взялася нишпорити поміж своїми мікрофотографіями. Вона перебирала їх, наче гральні карти, і врешті знайшла потрібну. – Ось це волосина з ванної. Бачите цифрові коди?
Ріццолі глянула на аркуша. Акуратним почерком Ерин було написано: «A00-B00-C05-D33».
– Угу. Хай би що там воно означало.
– Два перші коди, A00 та B00, означають, що волосина пряма і чорного кольору. Під складним мікроскопом можна роздивитися додаткові деталі. – Вона передала фотографію Ріццолі. – Погляньте на стрижень. Він досить товстий. Бачите, за формою він майже круглий.
– Тобто?
– Це одна з особливостей, які допомагають розрізняти раси. Приміром, волосина африканця майже плоска, ніби стрічка. А тепер погляньте на пігментацію, вона дуже глибока. Бачите, яка товста кутикула? Усе це вказує на єдиний висновок. – Ерин підняла на неї очі. – Ця волосина характерна для жителів Східної Азії.
– Що ви маєте на увазі під Східною Азією?
– Китайці або японці. Або ж вихідці з Індійського півострова. Не виключено, що ця волосина належить корінному американському індіанцю.
– Це можна якось підтвердити? Чи достатньої цієї волосини для проведення тесту ДНК?
– На жаль, ні. Ця волосина не випала сама, її відрізали. На ній немає фолікулярної тканини. Але я впевнена, що ця волосина належить не європейцю і не африканцю.
«Отже, жінка-азіатка», – роздумувала Ріццолі, повертаючись до офісу. Який стосунок вона має до їхньої справи? Ріццолі зупинилась у заскленому коридорі, що вів до північного крила, і, мружачи втомлені очі від яскравого денного світла, оглядала околиці Роксбері. Невже була ще одна жертва, тіла якої вони досі не знайшли? Може, Гойт відрізав пасмо її волосся на згадку, як колись відрізав волосся Кетрін Корделл?
Вона озирнулась і неабияк здивувалася, побачивши Мура, який прямував до південного крила. Мабуть, він і не звернув би на неї уваги, якби вона сама не озвалася до нього.
Він зупинився й неохоче обернувся до неї.
– Та довга чорна волосина, яку знайшли у ванній Гойта, – сказала Ріццолі. – У лабораторії кажуть, що вона належить жителю Східної Азії. Може бути ще одна жертва, якої ми не знайшли.
– Ми розглядали таку можливість.
– Коли?
– Вранці, на нараді.
– Чорт забирай, Мур! Чому ви нічого мені не розказуєте?
Його холодне мовчання лише підсилювало різкий спалах її емоцій.
– Я теж хочу його впіймати, – сказала вона. Повільно, але непохитно, вона підійшла до нього і зупинилася за кілька міліметрів від його обличчя. – Я хочу впіймати його не менше за вас. Дозвольте вам допомогти.
– Це не моє рішення, а Маркетта. – Він розвернувся, щоб іти.
– Мур?
Він знову неохоче зупинився.
– Я більше так не можу, – мовила Ріццолі. – Я більше не витримаю цієї ворожнечі між нами.
– Зараз не час про це говорити.
– Послухайте, мені дуже шкода. Я розсердилась на вас через ту історію з Пачеко. Знаю, що це нікчемне вибачення за те, що розказала Маркетту про вас із Корделл.
Він повернувся до неї.
– Навіщо ви це зробили?
– Я ж кажу, що розсердилася на вас.
– Ні, справа не лише в Пачеко. Це все через Кетрін,
