Репортер - Юліан Семенов

особистості, ненавидять право, закон, демократію — це позбавляє їх влади… Треба все поставити з голови на ноги. Тільки нова якість особистості не допустить рецидиву минулого. Не сходка, підготовлена для телевізійного репортажу, не чергова кампанія повинні визначати пошук, а думка особистостей, сповнених почуття власної гідності… Знаєш, про що я думаю? Потрібний Народний Фронт Перебудови… Саме Народний Фронт… Без зарплат і персональних «Волг». Ось тоді — «ворог не пройде!» Якщо ми не доб’ємося реальних Прав, переможуть ті, хто почне «Великий терор», вони не вміють інакше.

Він легко скочив у тамбур і підняв руку в привітанні іспанських республіканців. Обличчя його було одухотворене, хоч і дуже стомлене, без кровинки. Але очі світилися такою вірою, що я подумав: «Яка ж щаслива країна, у якої е такі сини».

Я дуже хотів би назвати тих, хто посадив у тюрму цього чудового організатора, безсребреника, патріота. Я зроблю це, як тільки суд винесе вирок банді злочинців, які зараз перебувають під слідством.

Але я не можу не сказати вже тепер, що його свідомо й методично вели до лави підсудних ті люди, які були запопадливими паразитами ідеї. Потрясаючи святими для кожного з нас поняттями «батьківщини», «історії», «пам’яті», вони самі не мають ніяких принципів. Лише одне керувало ними — ненажерливість, страх і заздрість. Лише одне об’єднувало їх — дрімуча безкультурність, «облагороджена» вченими ступенями. Лише одного вони боялися: справжнього знання, істинної демократії й гласності, інтернаціонального братерства. Їм було зручно жити в стоячому болоті, пересуваючись по лагах, кинутих корумпованими мафіозі. Від них тхнуло пріллю. Вони були одержимі ідеєю втопити у цій багнюці всю країну; люди, підвладні доктрині малограмотних фанатиків, які жили міфами, а не фактами, мріяли про те, щоб кожен з нас став справжнім бовдуром, якого вони затягли в трясовину середньовічного кошмару…

Для таких Горенкови — непримиренні вороги. Для таких будь-яка думка і вчинок — небезпечні і таять у собі запитання, на які вони не в силі відповісти.

Втрата такої людини, як Горенков, — непоправна втрата. Це — державна втрата. Я хочу, щоб ім’я «Горенков» стало загальним — безстрашний мрійник і добрий солдат за щастя людини, бо людство складається з людей, і воно стомилося від самих слів, воно прагне шанобливості і уваги до кожного…

Я мрію дожити до того дня, коли Олександр і Павло Горенкови виростуть. І я приїду до них і розкажу їм, як обідніла наша країна, коли їхній батько нас покинув.

Дуже потрібна нам усім доброта і увага одне до одного!

Іван Варравін (наш спеціальний кореспондент).

«Головне управління карного розшуку, полковникові Костенку В. М.

Рапорт

Спостереження за невідомими, що «гуляли» навколо будинку, де живе І. І. Варравін, тепер, після опублікування його статті «Непоправна втрата», ми ведемо вдень і вночі.

Капітан Коняєв».

(Ялта, листопад 1987-го)

Примітки

1

Мається на увазі Й. В. Сталін.

2

Горбунов, помічник Леніна, його розстріляли в 1937 році, Фотієва і Гляссер приречені на мовчання до 1956 p. — Ю. С.

3

Німецький лікар, запрошений з Берліна.

4

«Хто є хто».

5

Тут і далі вірші О. Семенової.

6

Від російського скорочення: «дом предварительного заключения».