Убивчий білий - Джоан Роулінг
Не можна заперечувати, що вийшло б краще, якби ми перевірили струмок раніше.
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
Почуваючись трохи ніяково в тісній зеленій сукні й на підборах, Робін привернула увагу чималої кількості чоловіків, коли вийшла з таксі перед будівлею міністерства культури, ЗМІ та спорту. Вже біля дверей вона побачила вдалині Іззі, вбрану в яскраво-помаранчеве, і Кінвару в елегантній чорній сукні й важкому діамантовому кольє, яке Робін бачила на її фотографіях в інтернеті.
Тривожачись головно через Джиммі та Страйка, Робін усе одно відзначила, що Кінвара якась знічена. Іззі, наблизившись до Робін, закотила очі. Кінвара зміряла Робін виразним поглядом, натякаючи, що вважає зелену сукню недоречною, якщо взагалі пристойною.
— Планувалося,— мовив гучний чоловічий голос просто біля Робін,— що ми зустрінемося тут.
З будівлі вийшов Джаспер Чизвелл. У руках він мав три запрошення з тисненими літерами й одне вручив Робін.
— Так, Джаспере, тепер знаю, дякую,— злегка надулася Кінвара.— Вибач, що знову все переплутала. Ніхто не дав собі клопоту пересвідчитися, чи я в курсі.
Перехожі дивилися на Чизвелла, явно впізнаючи його схоже на щітку волосся. Робін помітила, як чоловік у костюмі пхнув товариша ліктем, показав пальцем. Під’їхав блискучий чорний «мерседес». Вийшов шофер; Кінвара обійшла машину й сіла за ним. Іззі влізла на середину, тож Робін довелося сідати просто за Чизвеллом.
Машина зрушила з місця. Атмосфера всередині була неприємна. Робін відвернулася до вікна, за яким люди йшли до пабів після роботи чи по крамницях. Чи Страйк уже знайшов Найта? Їй було лячно на саму думку про те, що станеться, коли знайде. Шкода, що ніяк не перенести машину до Ланкастер-гаузу миттєво!
— А Рафаеля ти не запросив? — спитала Кінвара в потилиці Чизвелла.
— Ні,— відповів її чоловік.— Він хотів отримати запрошення, але то лише тому, що він запав на Венецію.
Робін відчула, що червоніє.
— Дивлюся, у Венеції чимало фанатів,— кинула Кінвара.
— Завтра треба буде поговорити з Рафаелем,— мовив Чизвелл.— Скажу тобі, що останнім часом я почав сприймати його зовсім інакше.
Краєм ока Робін побачила, як Кінвара крутнула в руках ланцюжок потворної вечірньої сумочки, прикрашеної зображенням конячої голови, викладеної стразами. Всередині машини, що м’яко їхала теплими вулицями міста, запала напружена мовчанка.
31
...і в результаті йому дали прочухана...
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
Адреналін допоміг не зважати на чимдалі гостріший біль у нозі. Страйк наближався до Джиммі з товаришами, в яких ніяк не виходило стати просто перед пресою, бо юрма гойднулася вперед, щойно з’явилися перші урядові машини. Всім кортіло побачити знаменитостей. «ОПІР» прийшов із запізненням і опинився перед непроникною людською масою.
Пролітали «мерседеси» й «бентлі», даруючи юрбі проблиски облич відомих і не дуже відомих. Один комік помахав рукою, йому відповіли радісними вигуками. Заблимали спалахи фотокамер.
Явно вирішивши, що кращого місця вже не знайде, Джиммі зі сплетіння ніг навколо почав витягати свій саморобний плакат. Він готувався його підняти.
Обурено зойкнула жінка, яку Страйк відштовхнув з дороги. За три кроки він уже зімкнув велику долоню на правому зап’ястку Джиммі, не даючи підняти плакати вище рівня пояса і пригинаючи його до землі. Страйк устиг побачити впізнавання в очах Джиммі, а тоді той поцілив кулаком йому в горло. Удар побачила інша жінка, яка теж закричала.
Страйк ухилився і лівою рукою наступив на плакат, зламавши древко, але ампутована нога не втримала повної його ваги, надто після того, як другий удар Джиммі влучив у ціль. Падаючи, Страйк вдарив Джиммі по яйцях. Той тихо охнув, зігнувся, ударив Страйка, і тоді обоє повалилися на долівку, розкидаючи сусідів — ті здійняли обурений крик. Страйк опинився на тротуарі, й один з товаришів Джиммі копнув його в голову. Страйк перехопив його ногу, крутнув. Крізь загальну веремію почувся жіночий голос:
— Тут людину б’ють!
Страйк був надто зосереджений на тому, щоб забрати покручений картонний плакат Джиммі, й байдуже було, за жертву його мають чи за нападника. Потягнувши за плакат, який топтали разом з ним, він успішно його розірвав. Один зі шматків наколовся на підбор жінки, яка спішила утекти з місця бійки, і зник разом з нею.
Ззаду на шиї зімкнулися пальці. Страйк ударив Джиммі ліктем в обличчя, і хватка стала слабшою, аж тут хтось копнув Страйка в живіт, ще один удар влучив у потилицю. Перед очима попливли червоні плями.
Знову крики, свист, а тоді юрба розступилася. Страйк відчував смак крові, але бачив, що серед колотнечі уламки й уривки плаката Джиммі розтягнули навсібіч. Джиммі був ухопив Страйка за шию, але його поволокли геть попри гучну й швидку лайку. Страйка теж схопили й підняли. Спротиву він не чинив. Він не певен був, що міг би втриматися на ногах самостійно.
32
...а тепер ми можемо перейти до вечері. Зайдете, пане Кролль?
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
«Мерседес» Чизвелла завернув за ріг Сент-Джеймс-стріт на Пел-Мел і поїхав уздовж Клівленд-роу.
— Що відбувається? — загарчав Чизвелл, коли машина спершу сповільнилася, а тоді зупинилася зовсім.
Гамір попереду був не такий, яким зазвичай вітають членів королівської родини та знаменитостей — не збуджено-радісний. Кілька поліціянтів у одностроях зійшлося до натовпу з лівого боку вулиці; люди штурхалися та штовхалися, намагаючись опинитися подалі від сутички між поліцією та протестувальниками. Від загальної метушні відділилося двоє чоловіків у джинсах і футболках, яким поліціянти скрутили руки за спиною: Джиммі Найт і молодик з тонкими білявими дредами.
А тоді Робін ледь стримала бентежний зойк, бо поліція вивела закривавленого й кульгавого Страйка. Колотнеча в натовпі між тим тільки наростала. Захиталася огорожа.
— Гальмуй, ГАЛЬМУЙ! — закричав Чизвелл на водія, який тільки натиснув на газ. Чизвелл опустив вікно.— Двері... Венеціє, відчиняй двері! Той чоловік! — гукнув Чизвелл до найближчого полісмена. Той розвернувся і здригнувся, побачивши міністра культури, який кричав на нього і тицяв пальцем у Страйка.— Це мій гість! Отой! Пустіть його!..
Урядова машина, міністр зі сталевим патриціанським голосом, продемонстроване запрошення — полісмен зробив, як йому звеліли. Увагу більшості прикувала до себе запекла бійка між поліцією і «ОПОРОМ», а також шарварок, який здійнявся через те, що люди намагалися опинитися подалі від бійки. З загороди для преси вирвалося й побігло ближче до баталії кілька фотографів.
— Іззі, посунься... Залазьте, ЗАЛАЗЬТЕ! — загарчав Чизвелл на Страйка крізь вікно.
Робін і собі відсунулася, мало не сівши Іззі на коліна, щоб впустити на заднє сидіння ще й Страйка.
