Вони знайшли сходи у підвал, у підвалі – коридор, а в коридорі – двері в шахту ліфта. На відміну від дверей на решті поверхів, це були прості металеві двері з віконцем зі строкатого скла. На дверях була табличка: «Моторна ліфта. Стороннім вхід заборонено». Симон посмикав двері. Замкнено.
– Збігай нагору до репетиційної зали і поглянь, чи не надибаєш який-небудь кабель, – сказав Симон.
– Який саме?
– Байдуже, – сказав він і притулився до стіни.
Вона проковтнула протест, що рвався назовні, і попрямувала назад, до сходів.
За дві хвилини вона вже повернулася з кабелем на два роз’єми і спостерігала, як Симон відкрутив штикові контакти і здер пластик з дротів. Тоді він склав кабель петлею і просунув його в щілину між дверима шахти ліфта і рамою на висоті дверної клямки. Вони почули гучне клацання, і зі щілини полетіли іскри. Він відчинив двері.
– Господи! – вигукнула Карі. – Де ти цього навчився?
– Змалку я був шибеником, – сказав Симон, спускаючись на дно шахти ліфта, рівень якого був на півметра глибший за рівень підлоги самого підвального приміщення.
Він глянув на шахту ліфта знизу вгору.
– Якби я не став полісменом, то…
– Чи не ризиковано трішечки? – перервала його Карі, у якої мурашки побігли поза шкірою. – Що коли ліфт почне спускатись?
Але Симон уже рачкував у шахті, возячи руками по бетонній підлозі.
– Тобі там не бракує світла? – запитала вона, сподіваючись, що він не відчує напруження в її голосі.
– Завжди бракує, – засміявся він.
Карі мимоволі скрикнула, коли у шахті розлігся виляск і товсті, густо змащені троси почали рухатись. Але Симон швидко звівся на ноги, вхопився за цоколь і виліз із шахти в коридор підвалу.
– Ходімо, – сказав він.
Вона змушена була майже бігти за ним угору сходами через вхідні двері і через укритий гравієм майданчик.
– Стривай! – вигукнула вона, перш ніж він устиг сісти в машину, яку вони припаркували між двома занедбаними вантажівками.
Симон зупинився і подивився на неї поверх даху машини.
– Я знаю, – сказав він.
– Що ти знаєш?
– Як це бісить, коли твій напарник діє на власний розсуд і не каже тобі, що відбувається.
– Саме так! То коли ти, нарешті…
– Але ми з тобою не напарники, Карі Адель, – сказав Симон. – Я твій шеф і твій наставник. На все свій час. Тепер тобі зрозуміло?
Вона подивилась на нього. Вітерець комічно куйовдив його ріденьке волосся на блискучій шкірі лисуватої голови. Погляд його зазвичай приязних очей був сталево-жорсткий.
– Зрозуміло, – сказала вона.
– Тримай!
Він розтиснув кулак і скинув на дах автомобіля два предмети. Вона склала долоню човником і накрила обидва. Оглянула їх. Одним з предметів виявилась жовта кулька. Іншим – порожня гільза від пістолетного набою.
– Ти можеш відкрити для себе щось нове, змінивши перспективу огляду і свою позицію, – сказав він. – Таким чином твій погляд проникає в мертві зони огляду. Їдьмо.
Вона влаштувалась на пасажирському сидінні, він завів мотор, і машина рушила гравієм до воріт. Карі тримала рот на замку. Чекала. Перш ніж виїхати на шосе, він зупинився і якийсь час уважно озирався навсібіч – праворуч, ліворуч, як мають звичку робити обережні літні водії-чоловіки. Карі завжди вважала, що це пов’язано з нижчим рівнем тестостерону. Але зараз її осяяло – майже як відкриття, – що будь-яка раціональність спирається на досвід.
– Принаймні один постріл було зроблено з ліфта, – сказав він, прилаштовуючись за якимсь «вольво».
Вона досі не вимовила жодного слова.
– Твоє заперечення?…
– Це не відповідає матеріалам з місця злочину, – сказала Карі. – Знайдені на місці кулі – це саме ті, від яких загинули жертви. І ці кулі знайдені під тілами. Жертви мали лежати на підлозі, коли їх розстрілювали. З ліфта їх неможливо було застрелити під таким кутом.
– Неможливо. І до того ж у чоловіка, убитого пострілом у голову, на шкірі були ознаки порохового опіку, а в іншої жертви – спалені бавовняні волокна сорочки навколо вхідного кульового отвору. Що свідчить…
– …що вони були застрелені з близької відстані, коли лежали на підлозі. Це підтверджують також знайдені поруч стріляні гільзи і кулі в мостинах.
– Правильно. Та чи не здається тобі дивним, що двоє чоловіків спершу впали на підлогу, а вже потім їх було застрелено?
– Можливо, вони так перелякались, побачивши пістолет, що запанікували і заточились, перечепились. Чи їм наказали лягти, а тоді розстріляли.
– Резонно. А твою увагу нічим не привернула кров навколо тіла, що ближче до ліфта?
– Тим, що її дуже багато?
– Так.
З того, як він вимовляв фрази, розтягуючи слова, вона розуміла, що головне в його міркуваннях іще попереду.
– Кров текла з голови жертви й утворила калюжу, – сказала вона. – Це означає, що його не переміщали після того, як застрелили.
– Так, але край калюжі розбризканий. Начебто розбризканий. Іншими словами – кров текла, заливаючи ділянку, на яку вона раніше з силою бризнула з його голови. І з урахуванням довжини і діапазону струменя крові, жертва мала стояти, коли її застрелили. Саме тому Нільс рачкував над тілом з лупою – він не міг поєднати наочну картину слідів крові з уявленням слідства про хід подій.
– Але ти можеш?
– Звісно, – просто сказав Симон. – Убивця зробив перший постріл зсередини ліфта. Куля пройшла через голову жертви і залишила отвір, який ти бачила в стіні. А гільза від того набою впала на підлогу ліфта…
– …покотилась похилою поверхнею і впала у щілину і – додолу, в шахту ліфта?
– Так.
– Але… як же… куля в мостині?
– Вбивця вистрелив у жертву ще раз, з близької відстані.
– Вхідний отвір…
– Наш друг з КРИПОСу думав, що вбивця застосував зброю великого калібру, але якби колега більше тямив у балістиці, він би помітив, що порожні гільзи від набоїв невеликого калібру. Тому великий вхідний отвір – це насправді два невеликих вхідних отвори однієї рани від двох куль, які вбивця намагався видати як рану від одного пострілу. Ось чому він видалив першу кулю, що застрягла в стіні.
– Отже, то не була давня вибоїна, як гадав криміналіст, – підхопила Карі. – Тому на підлогу під нею насипався свіжий тиньк!
Симон посміхнувся. Вона бачила, що він був задоволений нею. І, на власний подив, вона відчула, що це її тішить.
– Подивись на опис типу зброї і серійний номер на гільзі. Вид набоїв відрізняється від того, що ми знайшли на першому поверсі. Це означає, що, стріляючи з ліфта, вбивця застосовував іншу зброю, ніж та, яку він згодом застосував до лежачих жертв. Я думаю, балістики зможуть довести, що
