Маятник Фуко - Умберто Еко

(Я зауважив ледь помітну гримасу на обличчі Бельбо і згадав діалог на виставці Ріккардо, Постель нагадував йому про того, хто, на його думку, забрав у нього Лоренцу. Але то була лише одна мить).

«Постель вивчає єврейську мову, пробує довести, що вона є праобразом усіх мов, перекладає книги Зогар та Багір, має контакти з кабалістами, виступає з проектом усесвітнього миру, схожим на проект німецьких розенкройцерських угруповань, намагається переконати французького короля, щоб той уклав союз із султаном, одвідує Грецію, Сирію, Малу Азію, вивчає арабську мову, словом, відтворює шлях Хрістіяна Розенкройца. І невипадково він підписує деякі твори ім’ям Росісперґіус, тобто Розсівач Роси. А Ґассенді у своєму Examen Philosophiae Fluddanae[211] твердить, що прізвище Розенкройц походить не від слова роза, а від слова роса. В одному своєму рукописі він говорить про якусь таємницю, яку треба оберігати, аж поки не настане час, і пояснює: ‘Щоб не кидати перли свиням’. А знаєте, де з’являється ця євангельська цитата? На титульній сторінці Хімічних зашлюбин. Отець Марін Мерсен, викриваючи розенкройцера Флудда, твердить, що він і отой atheus magnus[212] Постель одним миром мировані. З іншого боку, виглядає на те, що 1550 року відбулася зустріч Ді з Постелем, причому обоє не знали, та й не могли знати, що вони були тими двома великими магістрами Плану, які мали зустрітися 1584 року, вони могли дізнатися про це лише через тридцять років. Тоді Постель заявляє — чи ви таке чули? — що король Франції, як прямий нащадок старшого сина Ноя — а Ной же був родоначальником кельтського племені, а отже, цивілізації друїдів — єдиний законний претендент на титул Царя Світу. Саме так, Царя Світу з Аґарттхи, однак він це говорить на три сторіччя раніше. Не згадуймо того факту, що він закохується в одну бабусю на ймення Йоанна, вважаючи її божественною Софією, у цього чоловіка, либонь, бракувало п’ятої клепки в голові. Пам’ятаймо, що він мав могутніх ворогів, його обзивали псом, мерзенною потворою, клоакою всяких єресей, говорили, що він одержимий легіоном демонів. Однак навіть попри скандал з Йоанною, Інквізиція вважає його не єретиком, а радше amens, себто трохи, так би мовити, причмеленим. Це означає, що його не наважуються знищити, адже відомо, що він є речником якоїсь доволі впливової групи. Звертаю увагу Діоталлеві, що Постель побував також на Сході й був сучасником Їцхака Лурії, можете висновувати з цього все, що вам до вподоби. Гаразд, 1564 року (у рік, коли Ді пише Monas Ierogliphica) Постель зрікається своїх єресей і замикається… вгадайте де? В монастирі Сен-Мартен-де-Шан! Чого він очікує? Ясна річ, він очікує 1584 року».

«Так», підтвердив Діоталлеві.

Я продовжував: «Ви усвідомлюєте це? Постель є великим магістром французького осередку і він очікує на зустріч з англійською групою. Але 1581 року, за три роки до зустрічі, він помирає. Висновки: по-перше, інцидент 1584 року відбувається тому, що в належний момент бракує такого гострого розуму, як Постель, здатного зрозуміти, до чого може призвести плутанина з календарями; по-друге, Сен-Мартен — це місце, де тамплієри завжди почували себе як удома і де осідає людина, уповноважена навести третій контакт. Сен-Мартен-де-Шан був Криївкою!»

«Усе стає на свої місця, наче в мозаїці».

«Тепер послухайте мене. В період недійшлого побачення Беконові було всього двадцять років. Але 1621 року він стає віконтом Сент-Альбансом. І що він знаходить у дідівських посілостях? Невідомо. Залишається фактом, що саме того року хтось обвинувачує його у хабарництві і садовить на деякий час до в’язниці. Бекон знайшов щось, що викликало страх. У кого? Таж напевно саме в той період Бекон збагнув, що Сен-Мартен належить тримати під наглядом, і в нього зароджується ідея здійснити там свою мрію про Дім Соломонів, лабораторію, де за допомогою експериментальних методів можна дійти до відкриття таємниці».

«Однак», спитав Діоталлеві, «що могло б пов’язувати спадкоємців Бекона з групами революціонерів кінця XVIII сторіччя?»

«Чи не масонство?» мовив Бельбо.

«Чудова ідея. Це, по суті, підказав нам Альє того вечора у замку».

«Добре було б відтворити події. Що ж насправді відбувалось у тих середовищах?»

75

Тож вічного сну… уникнуть лише ті, хто ще за життя зумів звернути свою свідомість до вищого шляху. На краю цього шляху стоять Утаємничені, Адепти. Здобувши пам’ять, анамнезу, як говорив Плутарх, вони стають вільними, рухаючись без оков; увінчані, вони відправляють «містерії» і бачать, як на землі юрмляться ті, хто не був утаємничений і не досяг «чистоти», бачать, як вони штовхають і шпигають одне одного у болоті та пітьмі.

(Julius Evola, La tradizione ermetica, Roma, Edizioni Mediterranee, 1971, p. 111)

Я відважно виступив як охотник для виконання швидкого і точного пошуку. Та невдовзі я про це пошкодував. Я загруз у трясовині книг, які містили історичні дослідження та герметичні бздури, й мені нелегко було відрізнити вірогідні факти від фантастичних. Я гарував як автомат впродовж тижня і врешті склав геть заплутаний перелік сект, лож та таємних гуртків. Вряди-годи під час роботи я відчував певне тремтіння, коли я натрапляв на відомі імена, яких не сподівався зустріти в цій компанії, а також коли занотовував цікаві хронологічні збіги. Я показав свій витвір двом моїм спільникам.

1645 Лондон: Ешмол засновує Невидиму Колегію, розенкройцерівське за духом товариство.

1662 3 Невидимої Колегії народжується Королівське Товариство, а Королівського Товариства, як усім відомо, починається масонство.

1666 Париж: заснування Академії Наук.

1707 Народився Клод-Луї де Сен-Жермен, якщо він справді народжувався.

1717 Створення Великої Лондонської Ложі.

1721 Андерсон робить начерк Конституцій англійського масонства.

1730 Пройшовши втаємничення у Лондоні, Петро Великий засновує ложу в Росії.

1737 Будучи проїздом у Лондоні, Монтеск’є проходить ініціацію.

Ремзі висуває тезу про тамплієрське походження масонства. Народження Шотландського Обряду, який відтак перебуватиме у боротьбі з Великою Лондонською Ложею.

1738 Фрідріх, тодішній принц і престолонаступник Пруссії, проходить утаємничення. Він буде протектором енциклопедистів.

1740 У ці роки у Франції народжуються численні ложі: Вірні Шотландці в Тулузі, Суверенна Найвища Рада, Материнська Шотландська Ложа Великого Французького Ґлобу, Колегія Найвищих Князів Царської Таємниці в Бордо, Двір Верховних Командувачів Храму в Каркассоні, Філадельфи в Нарбонні, Капітула Рози і Хреста у Монпельє, Найвищі Обранці Істини…

1743 Перша публічна поява графа Сен-Жермена. В Ліоні народжується ступінь Лицаря Кадоша, який повинен