Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Ноа поспішив заплатити за покупку, після чого вони з Леєю швидко знайшли Релі неподалік від швейної. Дівчина стояла там, притулившись до стіни, у своєму новому чорному бойовому платті з елементами шкіри і темного льону, із чудовим корсетом і вільними рукавами, схованими у шнурованих наручнях, котрі вдало ховали алевіати на обох руках. Звісно, у такому бойовому комплекті за кількашаровою спідницею до рівня щиколоток ховалися шкіряні штанці й шнуровані черевики на зручній підошві. На поясі з лівого боку залишався прикріпленим у спеціальному чохлі її кинджал – Чорна смерть.

Враз Лея обігнала Ноа, і, підбігши до Релі, котра на вигляд уже не була така весела й радісна, як до цього, схопила її за плече:

― Ей! Що це було у швейній щойно?!

― Лея! ― тут же кинувся до неї Ноа, але вона легко відмахнулася від його руки, вдивляючись лиш в обличчя принцеси.

― Ваша Величносте, ― мовби крізь зуби процідила це звертання Лея, ― але це… це ні на що не годиться! Ця жінка розповіла вам те, про що їй боліло, а ви… просто кинули у неї обіцянкою і…

― Ей! ― таки дістався до неї Ноа, схопивши за плече і відвівши від Аврелії: ― Ти чого чіпляєшся?! Її Величність спадкоємна принцеса просто…

Але де Вантелл вже стояла поруч із ним, проговорюючи:

― Не хвилюйся, я потім обов’язково поверну тобі борг. Просто цей одяг, що був на мені, уже ні на що… ― вона збиралася закінчити речення, та щось раптово відволікло її, з’явившись у полі зору явно не там, де мало б бути. ― Секунду… а хто це там?

Ноа та Лея моментально поглянули у тому ж напрямку:

― Де?

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))