Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Релі: ― Але, все ж, ви знаєте, хто я…

― Твоя Величність спадкоємна принцеса Медіаносу! Аврелія де Вантелл, Владичиця Воронів у чорносяйві неба, королева ха… ― чи не в один голос заголосили обоє. 

Нарешті, Лея проговорила:
― Звісно ж, ми знаємо, хто ти, чорт візьми! Ти відома в усіх чотирьох королівствах і за їх межами! Прості люди у містах і селах не упізнають тебе, поки ти не застосуєш свою магію, але…

― Ви – не прості люди, ― заключила Релі, блиснувши очима.

― Можеш вірити, можеш ні, ― процідила Лея, зазираючи дівчині просто в очі. ― Та ми тут, аби допомогти тобі. Ми обоє… ― мимоволі зиркнула вона на Ноа, після чого її голос зазвучав із ноткою глибини: ― Знаємо, як це, коли тебе ненавидять ті, кого ти вважав близьким.

Релі насупилася.
«І все-таки, я не помилилась. Ці двоє. Я точно знаю їх», ― пролунало у її голові, попри те, що обличчя, котрі вона бачила перед собою, були їй зовсім незнайомі.
― Що ж, ― знизала вона плечима, зберігаючи все таке ж спокійне обличчя. ― Тоді мені доведеться повірити вам двом на слово, ― і усміхнулася.

Кинджал Релі 

Лея та Ноа в своєму амплуа

Таверна зсередини