Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Легенди свідчать, що перш ніж стати королевою хаосу, Її Величність Владичиця Воронів у чорносяйві неба була досить звичайною дівчиною.

Проте те, ким в кінці кінців стала спадкоємиця престолу Медіáносу, вразило жителів усіх трьох королівств наповал. 

З самого початку, крім людей, світ населяла незліченна кількість породжень пітьми. Були серед них відьми, заклинателі й перевертні.

У руках перших була чиста магія, древні закляття і прокльони. Другі управляли чотирма найважливішими елементами ― вогнем, льодом, світлом та тьмою. Останні ж могли перекидатися на звірів під впливом повного місяця. Люди змушені були жити бік у бік з чудовиськами, дозволяючи їм нести хаос і руйнування, викрадати їхніх дітей, нищити врожай, спричиняти недуги і… безпощадно убивати.

Та невдовзі все змінилося.

З часом людство дійшло до прогресу, а істоти ночі залишилися такими ж. Люди будували міста, укріплюючи їх стінами, вони винайшли зброю і навчилися убивати. Магія була силою, але людський мозок навчився її обманювати. У світі почали утворюватися великі держави. Істоти ночі більше не мали влади. Їх переслідували, убивали і нищили. Популяція їх стрімко падала.

У ході безлічі кровопролитних воєн істоти пітьми зазнали нищівної поразки й були змушені відступити.

Більшість відьом сховалися на найзахіднішому острові Фаар; перевертні подалися в ліси й гори; заклинателям же пощастило набагато менше. Оскільки здолати звіра, і навіть надприродно сильного звіра-перевертня, можна було з допомогою зброї, а проти відьомських прокльонів знайшлися антизакляття і захисні талісмани, проти заклинателів, у чиїх руках були самі стихії, довелося розробити спеціальний підхід. Подейкують, для того, аби зробити могутніх заклинателів рабами, людям довелося піти на угоду із відьмами ― закувавши своїх же соратників у антимагічні кайданки, алевіати, відьми заволоділи недоторканністю і з тих часів оселилися на острові Фаар.

Триста років по тому, як закінчилася велика Визвольна Війна, на просторах західного від Континенту острова, Лантеї, розкинулися три впливові держави. Північні простори непрохідних лісів і лютих льодовиків охопили території держави Нордесте; на півдні розташувалися володіння Мерідії, держави пісків і вічної засухи; у центрі ж, на найбільш придатних землях, розкинулося королівство Медіанос.

Її Величність спадкоємиця трону у ті часи була відома за своїм фамільним знаком — де Вантелл, і не менш благородним іменем — Аврелія. Будучи найстаршою дитиною в сім’ї, Релі з самого малечку виховували, як спадкоємицю престолу. Вона була оточена любов’ю і турботою, як з боку батька, так і зі сторони строгої, але справедливої мачухи. Молодші сестри тільки й могли, що заздрити її неймовірній вдачі — з дитинства Її Величності все вдавалося, все, чого вона могла побажати, то неодмінно отримувала. Труднощів у її житті не траплялося, усе досягалося без найменших зусиль.

Незважаючи на завчасно вирішену прекрасну долю, Релі насправді ніколи не бажала престолу. Найбільшим її бажанням було ще з самого дитинства:

— Я хочу, аби всі люди у нашій країні були щасливі і не знали біди!

Невдовзі, під час довгоочікуваного свята Миру, трапилася жахлива подія, що поклала початок кінцю безтурботного життя Її Величності спадкоємиці престолу. Невимовний жах охопив усіх присутніх на святі почесних гостей, коли вони побачили, як прославлений Його Високість Король Медіаносу раптово обернувся моторошним кровожадним звіром і в одну мить накинувся на вірних слуг, роздираючи їх на шматки.

Але ж істоти пітьми давно були переможені! Людство здолало їх усіх; вони відіслали відьом, взяли у рабство заклинателів, а перевертні… не встоявши перед залізними мечами, усі вони утекли в ліси і гори, досі не наважуючись наблизитись до людських осель!

І де ж це бачено… щоб сам Король, прославлений голова неймовірно могутнього і найбільш впливового королівства на Лантеї, та й чи не у всьому світі, ось так от виявився перевертнем?!

Гості негайно кинулися навтьоки. Свято було назавжди зруйновано.

Але ж… за давніми традиціями, згідно зі словами древніх мудреців, свято Миру було священною подією! І якщо вже на ньому трапиться якась біда, лиха не оминути.

Це свято було започатковано предками, тими, хто брав участь у Визвольній Війні, війні за свободу від істот ночі, як пам'ять про те, що лежить в основі миру взагалі.

Кожного року у королівському палаці Медіаносу, як найвпливовішої держави на Лантеї, збираються представники знаті усіх трьох королівств і, з недавніх пір, невизнаного королівства Ас′асхара, що розкинулося на межі Медіаносу й Мерідії, в оточенні барханів і піщаних дюн.

Жахлива подія, що пролила світло на єство Його Високості Короля Медіаносу, до недавніх пір мудрого й всешановного, сколихнула три королівства наповал.

Та не встигли глави держав оговтатися, як трапилася іще одна подія, від якої кров так і застигла в жилах, а усвідомлення виникло само по собі: тепер уже біди не оминути точно!

Не пройшло й кількох днів від моменту, як Його Високість Короля Медіаносу мали вивести на трибунал, як зникла Її Величність спадкоємиця престолу. Сліду її ніде не було, невже принцесу викрали просто із палацу?!

Хто б посмів?!