Континент бойових ткачів - Козел Валерія

Чотири генерали

Розділ 1. Ріфтар

Літо у Фарлезі було сонячним та спекотним. На полях кипіла робота, у містах процвітала торгівля. Діти поверталися до рідних домівок, доки у школах оголосили канікули. Королівська Академія Лоу-Фа теж прикрила свої ворота. Формально, у стінах академії залишилася лише прислуга та охорона, що працювала позмінно. Педагогічний склад, як і студенти, роз'їхалися по домівках. Хтось відпочиватиме, хтось мандруватиме, хтось займатиметься дослідженнями. Навіть шановний ректор зволив вирушити до родового маєтку у столиці і навіть навідався до сина, у маєток на кордоні з Шайлон, чим зовсім не порадував Маріель Коє.

Літо на Континенті завжди було часом фестивалів, розваг, відпочинку. На початку червня у різних містах влаштовували гуляння, присвячені спекотним дням. У Фарлезі це були фестивалі з театральними виступами та публічними читаннями поезії. Цими днями на вулицях столиці розгортався багатий ярмарок. У торговців можна було знайти будь-що! Будь-яку дивинку, хоч із Шайлон, хоч із Сеттен-Хейл, та хоч із самого Райкона! Торговці прибували з усіх куточків Великого Континенту, щоб продати свої товари. Тут можна було знайти найвишуканіші солодощі, екзотичні фрукти, доставлені з Імперії Сін. Готували найсмачнішу вуличну їжу. Але головним атрибутом фестивалю були блакитні повітряні змії, що височіли над містом увесь фестивальний тиждень. Їх купували дітлахам і ті гасали з ними містом, влаштовуючи перегони та змагання, чий змій злетить вище.

У середині липня фестивальні дні розпочиналися у Шайлон. В основному вони були присвячені богині Каї та чотирьом генералам. У містах сприганів встановлювали крамнички зі смаколиками, на вулицях виступали трупи артистів, вулиці були прикрашені кольоровими стрічками та квітами. І родзинкою програми завжди були неймовірної краси сприганські танцівниці, що у ритуальному танці підносили молитви богині. Цього року фестиваль планувався особливо пишним, адже чутки про переродження богині рознеслися Континентом дуже швидко. Такий самий фестиваль проходить і в Сеттен-Хейлі, але наприкінці місяця. Наприкінці серпня в Райконі починається тижневий фестиваль Чотирьох генералів. І з огляду на те, що це кінець літнього сезону, святкують його ще з більшим розмахом. Ярмарок, смачна їжа, заморські страви, каруселі. Показові битви між найкращими воїнами Континенту, церемоніальні танці. Виступи співаків та поетів, квіти, стрічки і, звичайно ж, барвисті феєрверки з настанням темряви. У Райкон з'їжджалися з усього Континенту, адже над феєрверками працювали найкращі ткачі! І звичайно ж, у кожному поселенні, у кожному містечку були свої маленькі свята. Адже коли як не влітку?

Усі мріяли про море або ж ховалися у прохолоду тінистих лісів. Під розлогими кронами смарагдових дерев було прохолодно та свіжо, ліс ніби перетворювався на іншу реальність. Вранці іскрилася кришталево чиста роса і здавалося, що весь ліс мерехтить мереживними сплетіннями ткачів. Після полудня ліс наповнювався якимось особливим запахом. У повітрі змішувалися аромати деревної кори та хвої, сирої землі, пухнастого моху, диких ягід та квітів, які знайдеш лише глибоко у лісових хащах. Наповнюючи легені, лісове повітря змушувало забути про будь-які тривоги, розслабитися, не думати ні про що, окрім як…

- Та я вб'ю його!

З тріском проломивши зарості сухої шипшини на сонячну галявину випала Рейна. Дівчина була явно не в настрої. Руки, ноги, навіть обличчя її було подряпане підступними колючками, довге волосся, зібране у високий хвіст, розпатлане. У руках вона тримала один зі своїх клинків, яким і прорубала зарості. В очах її палала лють. За нею на галявину обережно вийшли Таск та Еліас, за ними – Лейла. Вони теж були не дуже задоволені, але праведним гнівом горіла тільки срібноволоса воїтелька.

- Нехай тільки попадеться! Знищу! – біснувалася дівчина.

- Рей, ну… та він же зовсім не знає, хто ми. Ми йому чужі. Може, він нас боїться... - спробувала заспокоїти Лейла.

- І правильно боїться! - прошипіла Рейна, - тому що тепер я його найстрашніший кошмар!

- Рей, будь спокійніше. Більше терпіння! - вирішив втрутитися Еліас, - може у нього є вагомі причини ховатися.

- Ховатися?! - здавалося, Рейна ось-ось спалахне яскравим полум'ям, - та він просто знущається! Ну, ви ж теж це відчуваєте! Відчуваєте, як він то наближається, то віддаляється. Його енергія, його аура. Ви також її відчуваєте. Здається, він спеціально водить нас колами, зиґзаґами, вісімками та іншими витонченими пентаграмами!

- Рейно, ти просто втомилася. Ми всі втомилися, – м'яко посміхнувся Таск.

- Звісно втомилися! Ми цього чорта шукаємо з початку літа! Третій місяць уже як! Я сподівалася потрапити хоча б на один фестиваль цього року, - Рейна безсило опустилася на траву.

– Ти? На фестиваль? - здивувалася Лейла, - адже ти раніше терпіти не могла подібні заходи!

- Ну і що, - Рей миттю глянула на Таска, - а цього року ось захотіла сходити.

Помітивши її погляд, сприган усміхнувся. Але дівчина відразу відвернулася. Мало хто знав, що незважаючи на полум'яне зізнання Таска та його ніжного поцілунку в чоло, стосунки цих двох так і не зрушили з мертвої точки. Рейна, безперечно, стала набагато м'якшою по відношенню до юнака, а він так само намагався домогтися її прихильності. Але далі незручних поглядів, випадкових дотиків та довгих розмов ночами вони так і не зайшли. Рейна не дала чіткої відповіді на зізнання. І судячи з усього, з цією відповіддю вона не поспішала. Таск у свою чергу не тиснув на неї. Для обох гальмуючим елементом у розвитку їхніх стосунків була присутність Лейли. З того самого моменту, як вони розпочали свою подорож у пошуках четвертого генерала, сприганка, яка повернулася буквально з того світу, постійно знаходилася поряд з ними. Здавалося, робить вона це спеціально, щоб не дати і шансу парочці побути наодинці. І якщо Таск і Рейна вдавали, що цього не помічають, то всі інші з подивом переглядалися.