Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Релі уявила цю картину надто чітко, та в ту ж мить перед її очима уже замахала рука Кіари:

― Ей, принцесо? Ти стрибати збираєшся, чи тобі допомогти?

Де Вантелл ступила декілька кроків назад. Льодяна істота вже обрізала її мотузку. Дівчина порухала руками ― в принципі, вона уже вільна. За бажання вона може прикликати тьму, це відволіче їх, і тоді…

Е ні, вона прийшла сюди не для того, аби в останній момент відступити. Ці двоє хотіли, аби вона була тут. Вони заманили її сюди спеціально. А, отже, аби з’ясувати, для чого, доведеться пограти за їхніми правилами.

Тож, ступивши крок назад у порожнечу, принцеса відчула, як її підхопив вітер. Вона падала униз, протягом кількох секунд спостерігаючи за тим, як Кіарине обличчя схиляється над ямою і слідкує за її падінням і кидає услід Чорну смерть зі словами:

― Лови свою зубочистку, мені вона непотрібна! Темрявою тхне аж занадто, бр-р!

Релі побачила, що кинджал направився униз слідом за нею, та поки що їх розділяла чимала відстань. Світло ранішнього неба почало поступово зникати, а тоді дівчину охопила цілковита темрява.

Прозвучав плескіт ― вона упала у воду. Глибина була немала, а темрява непроглядна.

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))