Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Це план.

Її план.

Вдати, що вони взяли їх без спротиву, і піти з ними туди, куди вони збираються їх відвести. Прямо у пастку, так. Та це єдиний спосіб усе з’ясувати. З’ясувати, чому кільце привело їх сюди, хоча, Релі була переконана, це місце було далеким від позначеного на карті.

Тож, знизивши плечима аналогічно до принцеси, Веймонд простягнув уперед обидва зап’ястя.

― Що ж, я здаюся, ― невинно протягнув юнак, здаючись при цьому до біса харизматичним.

Кіара була вельми втішена одягнути на них алевіати, звичайні металеві браслети із магічним гравіюванням, що містило в собі древнє закляття:

― Ну, ось і все, тепер не зможеш творити магію. Хоч ми зовсім і не впевнені, що ти нечисть… а, точно! Ти змусив той меч зникнути! Та-ак, я вже тоді була за деревами, ― вона мовби вела вельми емоційний монолог із самою собою. ― Стежила за тим, що ви будете робити проти магії моєї подруги! Ха-ха! Вас вразили льодяні істоти??? Я теж від них не в захваті! Взагалі, чесно кажучи, ― раптово перейшла вона на шепіт, дивуючи і Релі, і Веймонда водночас, ― на дух не переношу лід і холод, ― і, покосившись на Адріель, що уже змушувала ведмедя зрушити з місця, підвищила голос і ніби показово оголосила: ― Що ж, ходімо!

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))