Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Обличчя Релі було простим, як завжди. Вона із впевненістю прошепотіла, опускаючи кинджал:

― Ти можеш.

Веймонд дивився у її очі декілька секунд. Він бачив у них біль, бачив страждання і бачив себе… у той день у натовпі, серед зівак, що посипали її брудом і вигукували прокльони… він бачив того себе і щосили ненавидів його… щосили хотів убити його.

Та спочатку Олівана. Як корінь усього цього.

Здавалося б.

Та зненацька принцеса різко вхопила хлопця за руку. Одним чітким рухом вона зняла кільце із його пальця і, хапаючи із підлоги свої чоботи, рвучко запустила кільце просто в дзеркало над рукомийником. Для того, аби їх обох затягнуло туди за велінням Релі, знадобилося просто кинутися до Короля Скорпіонів і міцно його обійняти.

Дивно, але цього разу він зумів зробити це.

Доторкнутися до неї.

І не зненавидіти себе.

Та лиш на мить.

Привіт, читачу!

Що думаєш, чи заслужив Оліван на те, що не встиг зробити із ним Вей? 

З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))