Компромат на замовлення - Стейсі Браун

Мої роздуми обірвала Кріс, яка дзвонила. Взявши слухавку, я почула її веселий голос:

- Привіт подруго, чим займаєшся?

- Сиджу в ресторані недалеко від твоєї роботи.

- Серйозно? А я нарешті вирвалась на каву. Може зустрінемось?

- Давай, де ти?

- Я в «Арома барі». Тобі щось замовити?

- Лате.

- Домовились, чекаю тебе.

Кріс вдалось влаштуватись на роботу нещодавно. Робота не за фахом, але їй подобалась фінансова незалежність від батьків, і те, що є привід прогулювати пари. Вона влаштувалась помічницею якось топ-менеджера, і три дні на тиждень крутилась серед акул бізнесу. Вона була переконана завести багато корисних знайомств з цією роботою, які в майбутньому могли б бути корисними. Я була рада за подругу, бо вона займалась тим, що подобається.

На відміну від мене, вона ненавиділа юриспруденцію, і навчалась лише через батьків, які наполягали на цьому. Адже мріяли, що Кріс продовжить сімейну справу, оскільки її батьки обидва були юристами. Іноді, я дивувалась наскільки у нас різні з нею долі. Я, яка не маючи нічого, мріє про юридичну освіту, і Кріс, в якої є тисяча і одна можливість стати гарним спеціалістом в юриспруденції, але вона уникає цього. Я б могла їй заздрити, але мені було її шкода, бо вона не мала тієї свободи, що мала я.

Обід закінчувався, і люди залишати ресторан й повертатись на роботу. Я також не забарилась. Зібравшись, я попрощалась з офіціантом й рушила на зустріч з подругою.