Страх - Олег Петренко

Юля:

- Твоя правда, і не так легко зараз усвідомити, те що було так давно.

Олег:

- Ми вже зрозуміли причину, і далі йдемо.

Юля:

- Так, я далі боюся попри те розуміння того випадку в дитинстві.

Олег:

- Не поспішай. Ми ще встигнемо прийти до твого страху в теперішній час і подолати його.

Юля:

- Я в це мало вірю, але можна спробувати.

Олег:

- Скажи, чого найбільше в житті бояться люди?

Юля задумалася:

- У житті існує дуже велика кількість страхів і більшість із них не виправдані, і вони не мають жодного сенсу. Люди бояться даремно і самі собі багато чого вигадають, і того, що не є небезпекою, і цього не варто боятися, але найосновніші страхи турбують кожну людину, - Юля замислилася, - і все зводитися до страху смерті. Усі бояться померти.

Олег усміхнувся:

- Ти боїшся померти від павука?

Юля:

- Так, я дуже сильно боюся, і в кінцевому підсумку мій страх зводиться до смерті. Я боюся померти від павука.

Олег:

- Не всі ж павуки смертельні і не від усіх можна померти. У даному випадку в лісі і в місті немає таких павуків, від яких можна померти. Можливо, коли він на тебе впаде, тобі буде неприємно. Нічого небезпечного в них немає. У такому разі, якщо вони тобі не приємні, то краще їх обійти стороною, і не чіпати, а вони тебе не чіпатимуть, а в домашніх умовах для їхнього усунення використати підручні засоби і супроводити через вікно. І все буде добре.

Юля:

- Для початку нічого складного немає, коли все звучить у словах, а на ділі в мене буде по-іншому, і я не впевнена, що все станеться як ти скажеш, і для такого подолання страху потрібен час. Ти мені дуже сильно допоміг, і я тепер більше себе розумію, але ще не зовсім готова сама відмовитися від страху павуків, і для цього потрібен час.

Олег:

- Добре, я не поспішаю і не поганяю робити різкі рухи. Усе приходить по черзі. Добре, що в тебе немає страху кохання, і ти не боїшся кохати.

Юля одразу сором'язливо усміхнулася:

- У мене ще такого страху немає, але я все ж таки обережна з таким почуттями, знаючи, як вони сильно впливають на життя і що після них може бути, і я б не хотіла зустріти невдале і руйнівне кохання, як це трапляється в багатьох випадках. Я хочу закохатися і жити щасливо.

Олег:

- Я тебе розумію і сам за якісні стосунки без обману і травм, що приносять виникнення нового страху кохання. У багатьох він є і мало хто про нього говорить. Наслідки бувають жахливі, а це душевний біль, поява недовіри, самотності і пригніченість у всьому, і іноді не хочеться їсти, а треба. У такому стані я б не хотів опинитися і тому так само обережний з таким чудовим і небезпечним почуттям.

Юля:

- Я дотримуюся такої межі і не поспішаю летіти в небо від щастя, щоб потім не впасти без крил на землю.

Олег:

- Це добре, що ти розумієш, і я теж, і ми можемо спілкуватися розсудливо і говорити один одному відкрито, і нічого не приховувати, і в мене вже виникає довіра.

Юля:

- У мене так само з'явилися теплі почуття і довіра до тебе, я вже перестала боятися павуків, але страх ще залишився.

Олег:

- Ми можемо далі продовжити нашу бесіду з практичним заняттям.

Юля зі здивуванням сказала:

- Це як?

Олег:

- Я зараз усе тобі розповім і покажу. Все зробимо до кінця, і сьогоднішня прогулянка буде з користю і приголомшеним результатом. Хочу звернути твою увагу на наше місцезнаходження і прийняти все навколо, що відбувається. Нічого страшного в цьому немає і у випадку знову виникнення панічного страху я буду з тобою і тобі не потрібно нічого боятися. Зараз ми перебуваємо в лісі. Подивися навколо, і на кожен листочок. Я впевнений, десь під ним знаходиться якийсь павучок. Ти його бачиш?

Юля почала дивитися на листя і задумливо сказала:

- Ні, я його не бачу.

Олег:

- А ти зараз відчуваєш страх павука?

Юля:

- Так, він усередині мене.

Олег:

- Але його поруч немає, і я з тобою. Ти за цей час бачила хоч одного павука?

Юля:

- Ні, але я боюся, що вони на мене полюють і можуть раптово напасти.

Олег:

- Це б уже сталося, якби було правою. А так нічого подібного з твоїх побоювань немає. Все добре, і немає ніякого нападу на тебе, що в тебе виникає таке передвістя.

Юля задумалася:

- Я з тобою повністю згодна, і поруч немає жодного дерева і до них відстань у десять метрів.