Заборонене кохання - Тіна Волф

-  Еліно, - шепотів, - я кохаю тебе. Я не хочу знову з тобою розлучатися. Не зможу без тебе, Еліно.

Ліза все чула.  Прикрила долонею рота, щоб не завити чи не закричати. Сльози бігли, як ненормальні. Вона не знала, що їй робити. Зайти і вчинити скандал? Розревітися і розкричатися, зібравши всіх, хто є в цьому домі, і нехай подивляться, що з себе представляє  ця Еліна. Ліза почула шурхотіння у Марковій кімнаті, часте дихання Марка та Еліни, їх збуджені голоси. Вона ледь переступаючи ногами і тримаючись за стіну, поповзла до своєї кімнати.

-  Марк, якого я кохаю більше за життя, він мене зрадив?! – шепотіла, -  Він мені брехав, а я вірила кожному його слову. Як все це пережити? Як мені бути зараз? - думала Ліза, витираючи очі від сліз, - Я не повинна показувати, що я щось знаю, чи чула. Я  ж молода і гарна дівчина! В мене ще все життя по переду! Господи, дай мені сили вижити! Благаю тебе, Боженко милосердний! Дай мені сили розлюбити Марка!

Ліза побігла у ванну, увімкнула кран з холодною водою і почала вмивати обличчя. Очі були червоні від сліз і трохи припухлі.

-  Як я тепер покажусь там внизу, всі помітять, що я плакала.

Ліза продовжувала вмиватись водою, але від того ще й лице стало червоним. Вона витерлась рушником, подивилась у дзеркало. Згадала, що взяла з собою косметику, швидко відшукала її у своїй валізі і почала тремтячими від хвилювання руками, замащувати кремами і пудрами всі проблемні місця. Знову на себе глянула, але нічого не виходило. Знову все змила і вирішила спускатися вниз без макіяжу.

-  Я і так гарна, - констатувала вона, - А кому не подобається, нехай не дивляться.

Вдягнула джинси, білий светр, дістала з валізи кросівки, які прихопила з собою на всякий випадок, розчесала своє волосся, яке шовком розсипалось по спині та плечах, і впевнено вийшла з кімнати, умисно не заглядаючи до Марка.

-  Тепер цікаво буде поспостерігати за їхніми брехливими пиками, - думала Ліза, - Ненавиджу!