Чи це любов? - Sava

В той час, як Аліна намагалася заспокоїти свої нерви, Сергій повернувся додому, як і завжди, після довгого дня. Його погляд був спокійним, але з прихованою тривогою. Він подивився на неї і на мить затримався поглядом. Це було ніби без слів він уже знав, що вона знала.

— Ти отримала дзвінок, так? — тихо запитав він, знімаючи куртку.

Аліна подивилася на нього, і її серце затупотіло.

— Сергію, чому ти мені не сказав, що ці люди знову за тобою? Що ти був пов'язаний з ними? Що це за угода, про яку йдеться? — її голос тремтів від емоцій. — Чому я дізнаюся про це тільки тепер?

Сергій став на кілька кроків ближче до неї, його обличчя розпливалося від болю, і цей вираз на його обличчі був важким, як куля.

— Я не хотів, щоб ти знала, — його голос був приглушеним, наче він намагався захистити її від чогось неминучого. — Це частина мого минулого, яку я залишив позаду. Після того, як я пішов, вони не відпустили мене. Вони мають зв'язки, можливості. І вони використовують їх, щоб змусити мене зробити те, що їм треба.

Аліна відчула, як її руки тремтять, а ноги стають слабкими. Вона не могла збагнути, як довго Сергій приховував це від неї.

— Я не можу просто забути те, що було, — продовжив він. — Це не така угода, яку можна просто скасувати. Вони все знають про нас. Вони хочуть бачити, як я поступаю, інакше вони зроблять з нами все, що захочуть. Ми… ми під їхнім контролем.

І тут Аліна зрозуміла. Вони не просто під загрозою, вони — у пастці.

У той момент їхній спокійний світ змінився. Це було не просто питання грошей чи впливу. Це було питання життя і смерті. Угода, яку Сергій колись підписав, тепер стала клеймом для них обох. Ті, хто стояли за його минулим, були готові піти до кінця, щоб добитися того, що їм було потрібно. І цей раз — це не було просто шантажем. Це була реальна загроза.

— Але чому саме ми? Чому це все стосується нас? — запитала Аліна, її голос ледь чутно тремтів.

Сергій підняв голову, його очі були похмурими і важкими. Він знав відповідь, але не хотів її говорити.

— Вони хочуть мене змусити зробити останній крок, Аліно. І коли я це зроблю, вони відпустять нас. Але цей крок… він зруйнує нас. Зруйнує тебе і мене.

Сергій зробив глибокий вдих і подивився на неї так, ніби намагаючись знайти сили, щоб сказати останнє слово.

— Ми повинні бути готові до того, що прийде. Нам не вибратися без боротьби. І я не знаю, чи готова ти на це.

Аліна дивилася на нього, намагаючись зрозуміти всю важкість цього моменту. Вона відчувала, що їхнє життя перетворюється на щось зовсім інше, що все, що вони будували, може бути зруйновано за одну мить.

Це був момент, коли вони зрозуміли — їхнє минуле знову прийшло за ними. І цього разу вони не могли втекти. Вони мали вибір — чи боротися, чи опустити руки.

Вибір був важким. Але Аліна і Сергій знали одне: вони не були готові здаватися.

Сергій стояв перед Аліною, і кожне його слово важило більше, ніж будь-яке інше. Його погляд був важким, не таким, яким він був тоді, коли вони зустрілися. Він вже не був тим хлопцем, який сміявся і жартував, не був тим, хто міг пообіцяти захист і безпеку. Він був людиною, що стояла на межі, і від його рішень залежало більше, ніж їхнє майбутнє — їхнє життя.

Аліна відчула, як всередині її серце завмирає. Її розум був переповнений емоціями, і кожен сантиметр її тіла тремтів від того, що відбувалося. Здавалося, ніби весь світ навколо них стиснувся до цього одного моменту, до цього одного вибору. Як же так сталося? Ще кілька тижнів тому вона навіть не уявляла, що може потрапити в такий вихор, в таку пастку, де немає простих рішень, де кожен крок веде до непередбачуваних наслідків. Вона дивилася на Сергія і бачила, як йому важко тримати все під контролем. Як і їй.

"Чому ти не сказав мені раніше?" — це питання виривалося з її грудей, рвалось з серця, але вона не могла його вимовити. Вона боялася, що це зробить її слабкою, що це змусить його відчути провину, яку він і так носив на собі. Аліна була впевнена, що він зробив це не зневажливо, а щоб її захистити, щоб не втягувати її в цей жахливий світ, у якому він, здається, був по вуха.

Але вона не могла не відчути, як втрачається ґрунт під ногами. Здається, їхній спокійний світ і той короткий момент щастя, коли вони сміялися, прогулювалися разом, стали лише ілюзією. Це був сон, що обірвався так раптово і болісно. Вони були в пастці, і не було простого виходу.

Сергій намагався тримати себе в руках, але навіть він не міг приховати того, що відчував. Його погляд став ще більш зневіреним, коли він зустрів очі Аліни. Всі ці роки, що вони були разом, він мріяв про те, щоб вона не дізналася про його минуле, не втягувалася в цей брудний світ. Він хотів, щоб їхнє життя було простим, без страху, без погроз. Але зараз, стоячи перед нею, він бачив, що навіть найкращі наміри не завжди можуть змінити реальність. І те, що він зараз відчував, було важким, як камінь на його душі.

"Ти повинна бути в безпеці," — подумав він. — "Ти повинна бути далеко від усього цього."

Але якби він був готовий відпустити її, якби міг залишити її позаду і змусити її забути, це все одно не вирішило б проблеми. Він знав: їхнє минуле поверталося за ними. І якщо він не зробить того, що вимагають від нього, якщо він не підкориться, вони обов’язково зроблять боляче їй. І саме це жахало його найбільше.

Аліна дивилася на нього і відчувала, як розчарування перетворюється на біль. Вона дивилася на того чоловіка, якого любила, і зараз вона не знала, що відчувати. Між ними з’явилася гігантська прірва, якої раніше не було. Не було цих темних тіней, не було цих страшних погроз. Але тепер вони були тут, вони нависали над ними, і серце Аліни тонуло в сумнівів.

"Що я маю робити?" — думала вона, відчуваючи, як її серце стискається від болю. "Чи можу я знову довіряти йому? Чи зможу я жити з цією правдою, з цією небезпекою?"