Чи це любов? - Sava

Тієї ночі, коли місяць був майже повним і світло розливалося по вулицях, Сергій і Аліна сиділи разом на терасі їхнього дому, насолоджуючись теплом літнього повітря. Вони вже давно забули про страхи минулого, повністю поглинувшись в цю нову реальність. Але цієї ночі щось було не так.

Все почалося із дзвінка. Тихого, непередбачуваного дзвінка, що перервав їхню розмову. Сергій взяв телефон, на мить поглянув на екран, і його обличчя змарніло. Аліна не помітила цього одразу, але коли він на кілька секунд затримався, нервово ковтаючи, вона здогадалася, що щось не так.

— Що сталося? — запитала вона, намагаючись приховати свою тривогу.

Сергій мовчав, його пальці на мить застигли на екрані, а потім він клацнув його, виключивши дзвінок, не відповівши.

— Це був старий знайомий, — сказав він, але його голос не звучав переконливо.

Аліна підозріливо підняла брови, але не стала питати більше. Вона відчула, що щось приховано від неї. І в тому погляді Сергія, в тому короткому моменті паузи була така напруга, яку вона не могла ігнорувати. Вони жили у світі, де кожен день був сповнений змін, де будь-який дзвінок чи повідомлення могли принести нову хвилю тривоги, і це не було лише питанням минулого. Це було зараз, і їхнє життя — тепер.

Наступного дня, коли Сергій пішов у справах, Аліна почала відчувати неспокій. Вона не могла позбутися відчуття, що вони не самі в цьому місті, і не лише тому, що були інші люди навколо. Їй здавалося, що вони під пильним наглядом.

Поки її думки були зосереджені на цьому непокоїть відчутті, телефон дзвінком розірвав тишу. Це був номер, який вона не знала.

— Алло? — її голос був спокійним, хоча на серці відчувалася тяжкість.

— Ти не повинна була дізнатися. — Голос на іншому кінці був незнайомим, але в ньому була якась невидима загроза. — Те, що ти чуєш, тобі краще забути.

Аліна затремтіла, але змогла зберегти спокій.

— Хто це? Що ви хочете? — Вона почала відчувати, як нерви піднімаються до горла, але вона стрималася.

— Ми спостерігаємо за вами. Усі ваші кроки, кожен рух. Якщо хочеш, щоб ваші життя не змінилися, краще залишити все так, як є, — незнайомий голос продовжував.

Серце Аліни стало важким, а її розум почав обробляти інформацію, яку вона щойно почула. Що це означає? Хто за ними спостерігає? Що Сергій зробив? Вона не знала, але розуміла одне: цей дзвінок був лише початком чогось значно серйознішого.

Того ж дня, коли Сергій повернувся додому, Аліна вже була готова до розмови. Вона не могла тримати це в собі.

— Сергію, — почала вона, голос трохи тремтів, але вона не могла приховати своє хвилювання. — Що це було? Хто дзвонив сьогодні? Це не просто дзвінок, чи не так?

Сергій замовк. Його обличчя відразу змінилося, ставши серйозним, навіть дещо знервованим.

— Ти… ти не повинна була чути цього, — промовив він, але його слова були заглушені глибоким сумнівом, що відображався в його очах. — Це питання, яке я мав вирішити сам. Не хотів втягувати тебе в це.

Аліна відчула, як її серце пришвидшилося. Вона зробила крок до нього, її погляд був наполегливим.

— Що сталося? Хто це був? Я маю право знати, чи не так?

Сергій підняв голову, ніби вирішуючи, чи варто їй усе сказати. Його голос був тихим, але у ньому звучала вирішучість.

— Це була людина з мого минулого, — сказав він, зупиняючись на мить. — З тих, кого я залишив позаду. Він тепер працює на когось… і якщо я не виконую те, що від мене вимагають, вони можуть зробити щось з нами. Тому що вони знають, хто ти для мене.

Аліна відчула, як в грудях стиснуло. Вона зробила крок назад, не вірячи своїм словам.

— Ти не можеш бути серйозним! — вигукнула вона. — Ти не розповів мені цього раніше?

Сергій підійшов до неї, тягнучи її руку до себе, але його обличчя було тяжким, сповненим рішучості.

— Я хотів захистити тебе від цього. Але тепер вже пізно. Нам треба бути обережними, Аліно. Ті, кого я залишив, не відступлять.

В той момент кожен звук у будинку здавався гучним, а кожна тінь, що рухалася за вікном, виглядала як небезпека. Аліна зрозуміла, що світ, у який вони потрапили, був набагато небезпечніший, ніж вони уявляли.

Тінь, яка ховалася в їхньому минулому, тепер наближалася до них. І з кожним кроком цей новий світ став важчим для обох.

Їхнє життя змінилося. І вони не знали, чи зможуть вони впоратися з тим, що ще попереду.

Минуло кілька днів після того тривожного дзвінка, і, здається, все стало на свої місця, але відчуття небезпеки не полишало Аліни. Вона відчувала, як навколо них стискається повітря, і що те, що раніше здавалось звичним і простим, стало нестерпно важким. Час від часу її погляд мимоволі ковзав до вікна, ніби шукаючи у темряві ознак чогось непізнаного. Але найбільше її мучило питання — чи справді Сергій готовий розповісти їй усе? Чи є ще якісь таємниці, які він приховує від неї, намагаючись захистити?

Того вечора все почалося з простого дзвінка. Знову той самий номер. Цього разу, проте, Сергій не був поруч. Аліна глибоко вдихнула, зібравшись з силами. Вона знала, що не може залишити це без уваги.

— Алло? — сказала вона, намагаючись не видати свого хвилювання.

— Знову ти, — голос знову був знайомий, але тепер ще більш похмурий. — Може, твій чоловік не зрозумів з попереднього дзвінка. Його минуле не таке вже й забуте.

Аліна відчула, як її руки охолонули. Її очі миттєво поглянули на порожній простір за вікном, ніби намагаючись віднайти хоча б одну ознаку того, що вони не одні.

— Що ви хочете? — запитала вона, намагаючись звучати спокійно.

— Ми хочемо, щоб він виконав свою частину угоди, — продовжив голос. — Якщо цього не станеться, твій спокійний світ на один день стане нічним кошмаром.

Із цією фразою дзвінок обірвався, залишивши в її душі відчуття гіркоти та жаху. Нічого не зміниться, поки Сергій не розповість їй усієї правди. І вона знала, що цієї ночі їй не вдасться заснути.