Полімнія - Геродот

Крім того, мали вони дубини з залізними цвяхами на них. Коли вони йдуть у бій, вони змазують половину свого тіла крейдою, а іншу охрою. Начальником арабів та ефіопів, які мешкають далі на південь від Єгипту, був Арсам, син Дарія і Артістони, Кірової дочки, яку Дарій кохав найбільше за всіх своїх жінок і наказав зробити її статую з карбованого золота (2).

70. Начальником ефіопів, які мешкають далі на південь від Єгипту, і арабів був Арсам, а східні ефіопи(1) (бо в поході брали участь і ті й інші) були об'єднані з індійцями, але нічим не відрізнялися від західних ефіопів, крім волосся і мови. Справді, в східних ефіопів волосся пряме, а в тих, що з Лівії, волосся кучеряве, як ні в кого більше на світі. Ці азіатські ефіопи мали вбрання та зброю здебільшого таку саму, як індійці, але на голові в них була шкіра, здерта з конячої голови разом із вухами та гривою. Грива в них була замість китиці, а конячі вуха стояли сторчма, для захисту замість щитів вони використовували журавельні шкіри.

71. Лівійці йшли на війну одягнені в шкури, використовуючи дротики з затверділими на вогні вістрями. Начальником у них був Масаг, син Оаріза.

72. Пафлагонці йшли в похід, маючи на голові плетені шоломи. В них були маленькі щити, не дуже довр списи, також мали вони дротики та кинджали, а на ногах у них було взуття, що сягало аж до колін. Лігії та матіенці, і маріандінці, і сірійці йшла на війну одягнені, як пафлагонці. Цих сірійців називали перси каппадокійцями. В пафлагонців та матіенців проводарем був Дот, син Мегасідра, а в маріандінців і лігій-Ців та сірійців — Гобрій, син Дарія і Артістони.

73. Озброєння фрігійців було майже таке, як і пафлагонців із незначними видозмінами. Ці фрігійці, на той час, коли вони перебували в Європі і жили там разом із македонцями, називалися бріги, а коли переселилися в Азію, разом із країною змінили і свою назву на фрігійців. Вірмени мали таке саме озброєння, як і фрігійці, бо вони були переселенцями з Фрігії(1). їх обох проводарем був Артохм, чоловік однієї з дочок Дарія.

74. У лідійців озброєння було майже таке, як у еллінів. За давніх часів лідійці називалися майонами, ала згодом змінили назви і стали називатися лідійцями від Ліда, сина Атія. Місійці мали на голові свої шоломи, маленькі щити і дротики, вістря яких робили твердими, обпалюючи у вогні. Вони — переселенці з Лідії і від гори Олімпу(1) називаються олімпіанами. Начальником лідійців та місійців був Артафрен, син Артафрена, той, що висадився в Марафоні разом із Датієм.

75. Фракійці пішли в похід, маючи на голові лисячі шкури. Вони були одягнені в хітони, а поверх хітонів у них були широкі різнобарвні плащі. На ногах у них було взуття з шкури маленьких оленів, були в них іще дротики та легкі щити і маленькі кинджали. Вони, коли переселилися до Азії, почали називатися бдтінцями, але перед тим, за їхніми власними переказами, вони називалися стрімоніями, бо мешкали на берегах Стрімону. З їхньої країни, кажуть, їх вигнали тевкри та місійці. Проводарем азіатських фракійців був Бассак, Артабанів син.

76. (Пісідійці) мали маленькі щити з необробленої волової шкури і кожен із них мав по два списи лікійського виробництва, а на голові в них були бронзові шоломи. На шоломі в них були прикріплені волові вуха та роги, зроблені з бронзи, а зверху була китиця. їхні ноги були обмотані стрічками з червоної тканини. В країні цього народу є пророче святилище Арея(1).

77. Майонійські кабалії, що називаються ласоніями, озброєні так, як кілікійці, і про це я розповім, коли моє оповідання дійде до опису кілійського війська. Міліайці мали короткі списи, а їхні плащі трималися пряжками. В деяких із них були лікійські луки, а на голові в них були шкіряні шоломи. Проводарем усіх їх був Бадр, син Істана.

78. Мосхи мали на голові дерев'яні шоломи, щити в них були маленькі, а наконечники списів були великі. Тібаренці, макронці та моссі-нойкі пішли в похід, маючи однакові з мосхами спорядження. Спільним начальником був і в мосхів і в тібаренців Аріомард, син Дарія та Пармії, дочки Смердія, сина Кіра, а в макронців і моссінойків — Артаікт, син Хорасма, який був правителем Сеста на Геллеспонті.

79. Мари мали на голові плетені шоломи, в них були маленькі шкіряні щити і дротики. Колхи на головах мали дерев'яні шоломи, в них були маленькі щити з необробленої волової шкури, короткі списи і, крім того, ножі. Проводарем марів і колхів був Фарандат, син Теаспа. Аларо-дії і саспейри пішли в похід озброєні, як колхи. їхнім проводарем був Масістій, син Сіромітра.

80. Острів'яни Червоного моря, які йшли у похід слідом за іншими, були мешканцями островів, що на них цар визначив перебування для вигнанців. Вони мали вбрання та озброєння майже таке, як і мідійці. В цих острів'ян проводарем був Мардонт, син Багая. Його було вбито в битві при Мікалі наступного року(1) після цих подій.

81. Ці були народи, що брали участь у поході на суші, і складали піхоту. На чолі різних загонів війська стояли ті, яких я перелічив. Це вони їх вишикували та підраховували, вони призначили тисяцьких і десятитисяцьких, а десятитисяцькі призначили сотників та десятників. Одні були начальниками полків(1), а інші начальниками загонів кожному народу.

82. Отже, ті, про яких було сказано, були начальниками різних частин війська, а ними та взагалі всім сухопутним військом командував Мардоній, син Гобрія, і Трітантайхмій, син Артабана, який висловив думку проти того, щоб відбувся похід на Елладу, обидва вони сини братів Дарія і відповідно двоюродні брати Ксеркса, і Смердомен, син Отана, і Масістій, син Дарія та Атосси, і Гергій, син Аріаза, і Мегабіз, син Зопіра.

83. Вони були стратегами(1) взагалі всіх сухопутних військ, крім десяти тисяч. Стратегом цих десяти тисяч добірних персів був Гідарн, Гідарнів син, а ці перси називалися безсмертними з такої причини: якщо хтось випадково не був у їхньому числі, або тому, що помер, або через хворобу, на його місце обирали когось іншого і так їх не було не більше, не менше десяти тисяч. Серед усіх цих народів перси вирізнялися найбільшою пишнотою і вони були й найхоробрішими. їхнє спорядження було таким, як я вже описав, крім того, вони відрізнялися ряснотою золотих прикрас, які в них були. За ними їхали візки, в котрих були їхні наложниці і численні слуги, розкішно одягнені. Призначувані для них харчі перевозилися на верблюдах та в'ючних тваринах окремо від поживи для всіх інших воїнів.

84. Усі ці народи вміють їздити верхи, але вони не дали воїнів для кінноти за винятком лише таких. Перські вершники мали спорядження таке, як і їх піхота, лише дехто серед них мали на голові якісь дивовижні убори з карбованих міді та заліза.

85. Існує ще такий народ кочовиків, що його називають сагартіяна-ми, за походженням і за мовою споріднений із персами, а спорядження його почасти перське, почасти пактійське. Вони давали вісім тисяч вершників. За своїм звичаєм вони не мають зброї ні з бронзи, ні з заліза, але в них є кинджали. Як зброю вони використовують аркани(1), сплетені з ременів і з ними вони виступають на війні. І ось у який спосіб на війні поводяться ці люди. Коли вони зближуються з ворогами, вони кидають свої аркани, на кінці яих є зашморги. На кого вони накинуть аркан, чи на коня, чи на людину, вони тягнуть його до себе, і того, хто заплутується в ременях, вони вбивають. Ось у такий спосіб вони б'ються на війні. їх було приєднано до перського війська.

86. Мідійська кіннота мала таке саме спорядження, як і їхня піхота, також і у кіссіїв. Індійці мали таке саме озброєння, як і їхня піхота, і в них були верхові коні та колесниці, а в колесниці були запряжені коні та дикі віслюки(1). Бактрійські вершники мали таке саме спорядження, як і їхня піхота, також і у каспійців. Лівійці були споряджені, як і їхня піхота і всі вони були на колесницях. Каспійці та паріканійці були озброєні так, як і їхня піхота, але всі вони їхали на верблюдах , які своєю швидкістю не поступалися перед конями.

87. Лише ці народи дали кінноту, а число вершників доходило до восьмисот тисяч, не рахуючи верблюдів та колесниць. Всю кінноту було поділено на полки і в останній лаві були араби, бо коні не могли зносити верблюдів і через це їх поставили останніми, щоб вони не лякали коней.

88. Проводарями кінноти були Армамітр і Тітай, сини Да-тія. Третього проводаря кінноти, Фарнуха, хворого залишили в Сар-дах. А захворів він через те, що, коли вирушали з Сардів, із ним сталося нещастя. Коли він їхав верхи, під ноги коня кинувся якийсь собака і кінь, не побачивши його перед тим, зіпнувся дибки і скинув додолу Фарнуха. Коли він упав, в нього пішла з рота кров і, нарешті, від цього він захворів на сухоти. Щодо коня, то з ним одразу зробили, як наказав Фарнух: його відвели на те місце, де він скинув свого господаря і відрубали йому до колін ноги. Фарнух утратив свою посаду полководця.

89. Число трієр доходило до тисячі двохсот семи і їх приставили такі народи: фінікійці з палестинськими сірійцями(1) дали триста трієр, а спорядження в них було таке: на голові вони мали шоломи майже схожі на еллінські, одягнені вони були в льняні панцири, мали щити без зовнішнього обідка і ще дротики. Ці фінікійці за давнини мешкали, згідно з їхнім власним переказом, на узбережжях Червоного моря, а звідти перейшли до Сірії і вся ця область аж до Єгипту називається Палестиною. Єгиптяни (2) дали двісті кораблів. Вони на своїх головах мали плетені шоломи, а щити в них були з широкими зовнішніми обідками, списи для морських боїв та великі бойові сокири. Більшість із них були в панцирах і мали великі ножі. Таке було в них озброєння.

90. Кіпріоти дали сто п'ятдесят кораблів, і ось яке було їхнє спорядження: в їхніх царів на головах були мітри, а всі інші мали перські гостроверхі шапки, а все інше в них було, як і в еллінів, за переказом самих кіпріотів ось яке їхнє походження (2): деякі з них прийшли з Сала-міну(1) та з Афін, інші з Аркадії(2), інші-з Кітносу, інші з Фінікії, а ще інші — з Ефіопії(3).

91. Кілікійці дали сто кораблів. А ось яким було їхнє спорядження: на головах у них шоломи, а замість звичайних щитів у них були маленькі щити з необробленої шкури, одягнені вони були у вовняні хітони і кожен із них мав два дротика та меч, дуже схожий на єгипетський ніж.