Полімнія - Геродот
Отже, згадай і про давнє прислів'я, що людина одразу після початку не може передбачати кінець".
52. На це Ксеркс відповів: "Артабане! В думках, які ти висловив, ти без сумніву помиляєшся і, власне, в тому, що боїшся, чи не зрадять нас іонійці через свої почуття, що про них ми маємо найнадійніший доказ: і про це ти й сам можеш судити та й інші, які супроводили Дарія в поході на скіфів, бо тоді вони могли чи знищити все перське військо, чи врятувати його, проте вони виявили свої почуття справедливості та відданості і не завдали нам жодної шкоди. Крім того, вони залишили в нашій країні своїх дітей і своїх жінок і все своє майно, і тобі не спало на думку, що вони могли б учинити нам прикрості. Отже, і цього не слід тобі побоюватися, але будь певний і постарайся захистити мою родину та мою державу, бо лише тобі серед усіх я доручаю моє берло".
53. Так він сказав і відіслав Артабана до Сусів, а потім покликав до себе найславніших персів. Коли вони прийшли до нього, він звернувся до них із такою промовою: "Я вас покликав, шановні перси, і я хочу, щоб ви були хоробрими людьми і не принизили подвигів наших предків персів, великих і подиву гідних, щоб кожен із вас зокрема і всі ви разом приклали всі зусилля, бо висока мета, яку ми поставимо перед собою, рівною мірою обходить усіх нас. Я попереджую вас, щоб у цій війні ви використали всі ваші можливості і ось із якого приводу: згідно з відомостями, що я їх маю, люди, проти яких ми виступаємо, хоробрі і якщо ми їх переможемо, вже жодне військо на світі не зможе чинити нам опір. А зараз помолімось богам, які протегують нашій перській країні, і нехай почнеться похід".
54. Цього дня вони готувалися до походу, а наступного дня чекали на схід сонця, бо хотіли побачити його і палили на мостах різні пахощі і вкладали на шляху миртове гілля. Щойно піднялося над обрієм сонце, Ксеркс зробив зливання на честь моря з золотого келеха і водночас виголосив молитви до сонця(1), щоб із ним не сталося якогось лиха, що могло б завадити йому завоювати Європу, поки він не дійде до її краю. Після молитви він кинув келих у Геллеспонт, а також іще золотий кратер і перський меч, який називається акінаком. Про ці речі я не можу сказати з певністю, чи він кинув їх у море як присвячені сонцеві, чи він розкаявся в тому, що наказав відшмагати Геллеспонт, і хотів виправити зроблений ним у гніві вчинок і кинув ці речі як дар морю.
55. Коли закінчилися ці церемонії, почала проходити мостом, тим, що з боку Понту Евксіну, вся піхота та вся кіннота, а тим мостом, що з боку Егейського моря — обоз та обслуга. На чолі виступили десять тисяч персів, усі з вінками на голові, а за ними основні частини війська, що склалися з суміші різних народів. Вони проходили цілий день і ще наступного дня, попереду вершники і ті, що тримали списи вістрями додолу. І вони також мали вінки на голові. За ними йшли священні коні і священна колесниця, потім їхав сам Ксеркс і списоносці, та тисяча вершників, а позаду все інше військо. Водночас і кораблі вирушили до протилежного узбережжя. Проте я чув, що цар пройшов мостом після всіх.
56. Коли Ксеркс переправився в Європу, він оглянув своє військо, що посувалося під ударами батогів. Його військо йшло протягом семи днів і семи ночей, не зупиняючись ні на хвилину. Ксеркс уже перейшов через Геллеспонт, коли, як кажуть, один— геллеспонтець сказав: "Зевсе! Навіщо ти прибрав образ перса і змінив ім'я Зевса і назвався Ксерксом і привів із собою машканців усієї землі і хочеш згубити Елладу, хоча в твоїй руці було таке зробити і без усього цього?"
57. Коли всі отак пройшли і були готові продовжити похід, там сталося чудо, якому Ксеркс не надав значення, хоч його легко було розтлумачити: отже, кобила народила зайця. Це чудо ясно означало, що Ксеркс поведе своє військо проти Еллади з такими пишністю та бундючністю, але щоб урятувати своє життя, повернеться до того місця, з якого вирушив, біжачи як заєць. На той час, коли він був у Сардах, сталося ще одне чудо, що стосувалося до нього, одна ослиця народила віслюка з двома статевими органами, чоловічим над жіночим.
58. Обом цим явищам Ксеркс не надав жодного значення і продовжував свій похід у супроводі піхоти, а флот, пливучи з Геллеспонту(1), проходив уздовж берегів у напрямі, протилежному до просування піхоти. Флот плив на захід до мису Сарпедонія, куди він мусив прибути і перебувати там, а сухопутне військо йшло через Херсонес у напрямі до сходу сонця, маючи праворуч могилу Гелли, дочки Атаманта, а ліворуч місто Кардію, і пройшло містом, що називається Агора (2). Звідти воно завернуло до затоки, що називається Мелас, пройшло через річку Мелас, води якого не вистачило для війська, вона пересохла, пройшло через цю річку, від назви якої називається і та затока, рушило далі на захід, пройшло еолійське місто Айнос (3) і озеро Стенторіду і, нарешті, прибуло в Доріск.
59. Фракійський Доріск(1) — це узбережжя і велика рівнина, яку перетинає велика річка Гебр. На цій рівнині побудовано вежу, що має назву Доріск, у якій розміщено Дарієм перську залогу, відтоді коли він вирушив у похід на скіфів. Це місто Ксеркс уважав за підхоже, щоб улаштувати там огляд і підрахувати кількість свого війська, і це він зробив там. Коли навархи всіх кораблів, що прибули в Доріск, за наказом Ксеркса підвели свої кораблі до берега, поблизу Доріска, де розташовані міста самофракійців Сала і Зона, і там, де берег закінчується славетним мисом Серрейон(2). Ця область за давніх років належала кіконам. До цього берега причалили кораблі і їх витягли на сушу, щоб вони просохли і щоб їх полагодити. Тим часом Ксеркс приступив до підрахування свого війська.
60. Скільки людей приставив кожен народ, я не можу сказати напевне (бо ніхто про це не каже), але загальна кількість сухопутного війська доходила до одного мільйону семисот тисяч(1). Підрахування провадили в такий спосіб: зібрали в одне місце десять тисяч людей і, поставивши якнайщільніше один до одного, потім окреслили їх навколо рисою. Окреслили і відпустили ці десять тисяч воїнів, а потім за цією рисою кола спорудили огорожу заввишки до пупа людини. Побудували її і завели до цього огородженого місця інших, аж поки їх не перерахували всіх у такий спосіб. Після підрахування їх розподілили за народностями.
61. Ось які народи взяли участь у поході(1): перси, які мали такий одяг і озброєння: на голові в них були м'які головні убори, так звані тіари, на тілі в них були хітони з рукавами різних кольорів і панцири з залізних лусочок, схожих на риб'ячу луску. На ногах у них були штани, а замість щитів вони мали плетениці з верболозу, а під ними висіли сагайдаки. Списи в них були короткі, а луки великі, стріли з очерету і, крім того, на правому стегні в них із пасів звисали кинджали. Начальником їх був Отан, батько Аместріди, Ксерксової дружини. За давніх років елліни називали персів кефенами, а вони самі та сусідні з ними народи називали їх артайцями. Проте, коли Персей, син Зевса та Данаї, прибув до Кефея, сина Бела, і взяв собі за жінку його дочку Андромеду, вона народила йому сина і йому дали ім'я Перс і цього сина він залишив там, бо сталося так, що Кефей не мав нащадків чолочівої статі. Тоді від нього одержали ім'я перси (2).
62. Мідійці пішли в похід одягнені так само, бо справді це вбрання було мідійським, а не перським. Начальником у мідійців був Тігран, із роду ахеменідів. За давніх років усі називали їх аріями(1), але коли з Афін прийшла до цих аріїв Медея з Колхіди, вони змінили свою назву. Так розповідають про себе самі мідійці. В кіссійців, що пішли в похід, усе вбрання було однакове з персами, але замість тіар у них були мітри (2). Проводирем у кіссійців був Анаф, син Отана. Гірканці мали озброєння однакове з персами, а на чолі їх був Мегапан, який пізніше став правителем Вавілону.
63. Ассірійці, що були в поході, на' голові мали мідяні шоломи, сплетені з дротів у якийсь варварський спосіб, що його важко описати, а їхні щити, списи та кинджали були подібні до єгипетських, а крім того, вони мали дерев'яні дубини, уткнуті залізними цвяхами, на ассірійцях були льняні панцири. Елліни називали їх сірійцями, але варвари називали їх ассірійцями. (Серед них були й халдеї.) їхнім начальником був Отасп, син Артахая.
64. Бактрійці, що були в поході, мали на голові убори, які дуже були схожі з уборами персів, але їхні луки були з очерету, як це було звичним у їхній країні. Вони мали також короткі списи. Саки, тобто скіфи, мали на голові високі гостроверхі капелюхи і були одягнені в штани, мали луки, як у своїй країні, кинджали і ще сокири, що називаються сагари. Вони були аміргійськими скіфами, їх називали саками, бо перси всіх скіфів називають саками. Начальником бактрійців та саків був Гістасп, син Дарія і Атосси, Кірової дочки.
65. Індійці були у вбраннях з дерева(1) і луки в них були очеретяні, і стріли очеретяні з залізними вістрями. Такі були вбрання та озброєння індійців. А їхнє військо було під командою Фарназатра, сина Артабата.
66. Арії були озброєні мідійськими луками, а все інше озброєння було в них таке, як у бактрійців. Начальником аріїв був Сісамн, син Гідарна. Він командував ними, а парфами та хорасмійцями — Артабаз, син Фарнакія, согдами — Азан, син Артая, гандаріями та дадікеями — Артіфій, син Артабана.
67. Каспії, одягнені в кожухи, мали свої очеретяні луки та акінаки і так вирушили в похід. Такий був у них одяг і зброя, а їхнім начальником був Аріомард, брат Артіфія. Саранги вирізнялися своїми пофарбованими одягами і в них було взуття, що сягало їм аж до колін, їхні луки та списи були однакові з мідійськими. їхнім проводирем був Ферендат, син Мегабаза. Пактії мали на собі одяги з шкіри і свої луки та кинджали. їхнім начальником був Артаінт, син Ітамітра.
68. Утії, міки та паріканії мали вбрання і озброєння таке саме, як пактії. Начальниками утіїв і міків були Арсамен, Даріїв син, а паріканіїв Саромітр, син Ойобаза.
69. Араби мали на собі довгі підперезані хітони(1), з правого боку довгі вигнуті тугі луки. Ефіопи були одягнені в шкури левів та пантер, їхні луки були довгі, зроблені з фінікових пальм, не коротші від чотирьох ліктів, а стріли в них маленькі очеретяні, а вістря в них замість залізних із загострених кам'янців, із таких, як використовують для різьблення печаток, а мали вони ще й списи, в яких вістрями були загострені роги газелей.
