Полімнія - Геродот
До Аканта ось у якому порядку йшло військо з Доріска. Все сухопутне військо Ксеркс поділив на три частини. Одній частині він наказав іти вздовж узбережжя рівнобіжно з флотом. її начальниками були Мардоній та Масіст. Інша третина війська мала наказ посуватися суходолом. її начальниками були Трітан-тейхм і Гергій. Третя частина, з якою виступив він сам, ішла поміж обома іншими, маючи стратегами Смердомена і Мегабаза.
122. Морське військо, щойно одержало від Ксеркса наказ виступити, пройшло каналом, проритим на Афоні, який доходить аж до затоки, де розташовані міста: Асса(1), Пілор, Сінг і Сарта. Там із цих міст було взято військо, а потім флот відплив у напрямі до Термайської затоки. Він обігнув Ампел, Торонський мис і проплив повз такі еллінські міста, з яких узяв кораблі та війська: Торону (2), Галепс, Сермілу, Мекіберну і Олінт. Ця країна називається Сітонія.
123. Від мису Ампел, ідучи найкоротшим шляхом до мису Канас-трай, що, як відомо, з усього півострова Паллени найбільше випинається в море, Ксерксів флот забрав кораблі та військо з Потейдаї(1), Афітія, Неаполя, Айги, Терамба, Скіони, Менди і Сани. Ці міста розташовані на місцевості, яка тепер називається Паллена, а колись називалася Флег-ра. Пливучи вздовж узбережжя цієї країни, він попростував до призначеного ним місця, після того, як узяв військо з міст, сусідніх із Палле-ною, які розташовані на узбережжях Термайської затоки, назви яких такі: Ліпак, Комбрея, Айса, Гігон, Кампса, Сміли і Айнея. Країна, де розташовано ці міста, називається ще й дотепер Кроссая (2). З Айнеї, якою я закінчив перелік міст, звідти флот увійшов у власне Термайську затоку і підійшов до узбережжя Мігдонії і, нарешті, прибув до призначеного йому місця (3), до Терми і міста Сінда, і до Халестри на річці Аксії, що відокремлює Мігдонію від Боттіеї. На вузькій прибережній смузі цієї Боттіаїди, розташовано міста Іхни та Пелла.
124. В цих краях біля річки Аксія і міста Терми розташувалося морське військо, чекаючи на прибуття Царя, а Ксеркс із сухопутним військом пішов із Аканта найкоротшим шляхом через суходіл, щоб досягти Терми. Він посувався, перетявши Пайонію(1) і Крестоніку, до річки Хейдору, яка починається від країни крестонців, протікає через Мігдонію і вливається в море поблизу болота біля ріки Аксія.
125. Коли вони йшли цим шляхом, леви напали на їхніх верблюдів, Що несли на собі харчі. Отже, часто в ночі приходили леви з своєї печери і не нападали ні на кого: ні на коней, ні на людей, але роздирали лише верблюдів. І я не можу сказати, що за причина була того, що змушувала левів не нападати на інших тварин, а нападати лише на верблюдів, на тварину, яку перед тим вони ніколи не бачили і не куштували її м'яса.
126. В тих краях існують численні леви та дикі бугаї(1) з великими рогами. Це такі, яких завозять до Еллади. Межею поширення левів є з одного боку річка Нест, що перетинає область Абдерів, і річка Ахе-лой, яка тече через Акарнанію. Ніде більше в усій Європі на схід за Нестом не можна побачити лева, і на заході від Ахелою на всьому материку, але вони існують лише в країні між цими двома ріками.
127. Скоро прибув до Терми Ксеркс, як зупинився там із своїм військом. Табір його війська далеко розтягнувся вздовж узбережжя. Він починався від міста Терми та Мігдонії аж до річки Лідії та Галіакмону, які з'єднуються і течуть в одному річищі, і відокремлюють Боттіаю від Македонії(1). Отже, в цьому краю отаборилися варвари, а з річок, що я їх згадав, лише Ехедор, який витікає з Крестоніди, був єдиною, води котрої не вистачило, щоб напилося військо: вода в ній пересохла.
128. Ксеркс, коли кобачив із Терми фессалійські гори, Олімп та Оссу, які дуже високі, і, довідавшися, що між ними є вузька долина, якою тече ріка Пеней, і почувши, що там є шлях, котрий веде до Фессалії(1), побажав пропливти морем, щоб досягти до гирлів Пенею, бо він мав намір пройти горішнім шляхом через країну македонців, що мешкають у горах, і звідти прибути в країну перрайбів і пройти біля міста Гонна, бо йому сказали, що там йому буде зовсім безпечно. І негайно, ледве в нього виникло таке бажання, він так і зробив. Він сів на один із сі-донських кораблів, на якому він завжди подорожував, коли хотів зробити щось подібне, і дав сигнал іншим кораблям вирушати, залишивши на місці сухопутне військо. Коли Ксеркс прибув туди і оглядів гирло Пенею, він удався у велике нерозуміння і, покликавши до себе провідників, запитав їх, чи можна було б скерувати ріку в інший бік, щоб вона вливалася в море в іншому місці.
129. Кажуть, що за давнини в Фессалії було озеро так, що воно з усіх боків було замкнено високими горами. Отже, на сході Фессалію замикають гори Пеліон та Осса, передгір'я яких з'єднуються, а на півночі височить Олімп, на заході Пінд, а на півдні — Отріс. Поміж цими горами, які я назвав, розташовується Фессалія, країна в западині. Отже, в цю долину спускаються з гір різні річки, з яких п'ять найважливіших(1) — це Пеней, Апідан, Онохон, Еніпей та Паміс. Ці річки, спадаючи в долину з гір, що оточують Фессалію, кожна з них із своєю назвою, з'єднуються, вливаючись до моря через одну вузьку долину, змішуючи свої води в одному річищі. Щойно вони об'єднуються, як Пеней стверджує своє ім'я і закреслює всі їхні назви. Кажуть, що за давніх часів, ця долина і вихід води ще не існували. Ці річки і, крім них також і озеро Бойбеіда (2), не мали назв, таких, як тепер, але вони там протікали, як і тепер, і своїми водами перетворювали всю Фессалію на море. Тепер самі фессалійці кажуть, що Посейдон створив цю долину, де тече Пеней і те, що вони кажуть, правдоподібне. Отже, той, хто вірить, що Посейдон робить землетруси на землі і що розколини, що їх робить землетрус,— це творіння цього бога, може сказати, щойно побачить оце, що і цю розколину зробив Посейдон, бо, як мені здавалося, що така ця розколина між горами.
130. Коли Ксеркс запитав тих, що були йому за провідників, чи є який інший вихід Пенею в море, вони, будучи добре обізнаними, відповіли йому: "Царю наш! Ця річка іншого виходу в море не має, але лише оцей, бо вся Фессалія оточена горами". І відповідаючи їм, Ксеркс сказав: "Розумні люди ці фессалійці, бо, здається, вони заздалегідь вжили заходів і зрозуміли, крім усього іншого, що їхню країну можна швидко завоювати. Для цього, що треба було б зробити, це впустити в їхню країну ріку, перегородивши греблею вихід із долини і змінивши річище, в якому вона тече тепер, так, що вся Фессалія, крім гір, буде залита водою". Так він сказав, маючи на увазі Алевадів, бо фессалійці були першими еллінами, які піддалися Цареві, і Ксеркс гадав, що вони обіцяють йому від імені всього народу бути його друзями. Сказавши це, він оглядів усю місцевість і відплив до Терми.
131. Потім Ксеркс пробув кілька днів у Піерії(1), бо третина його війська вирубала ліс на македонських горах, щоб усе військо могло там пройти до країни перрайбів. Вісники, знову послані в Елладу, зажадали землі, вже повернулися, одні з порожніми руками, інші, несучи землю і воду. Серед тих, які це дали, були фессалійці(2), долопи (3), айніанці, перрайби, локри, магнети, маліейці, ахейці з Фтіотіди, фіванці та інші беотійці, крім теспійців і платейців.
132. Елліни, які взялися за зброю проти варварів, заприсягалися(1), що коли вони переможуть ворогів і все вже заспокоїться, вони змусять тих, котрі піддалися персам, не будучи приневолені до цього, виплатити десятину прибутків богові Дельфів. Така була присяга, яку склали елліни (2).
133. Проте до Афін і до Спарти Ксеркс не послав вісників зажадати землі і це з такої причини. Коли перед тим із цією метою він послав до них вісників, афіняни кинули їх у прірву, а спартанці кинули їх у колодязь, сказавши їм, щоб звідти вони взяли землю та воду і віднесли їх до Царя. Ось із цієї причини Ксеркс не послав туди людей. Що саме мало статися з афінянами за те, що вони це зробили з вісниками, я не можу сказати, але згодом їхня країна та місто були розграбовані, але, я гадаю, це не сталося з такого приводу(1).
134. Хоч як там було, на лакедемонців обрушився гнів Тальтібія, вісника Агамемнона. Справді, в Спарті є святилище Тальтібія, існують ще й нащадки Тальтібія, що їх називають Тальтібіадами, і їм було дано привілей бути спартанськими вісниками. Проте після цієї події жертви, що їх приносили спартанці ніяк не були сприятливими для них. І це так було в них протягом тривалого часу. Це дуже непокоїло лакедемонців і вони тяжко зносили це, часто сходилися на зборах, і наказали вісникові оголошувати, чи не погодиться хтось із громадян померти заради Спарти. Спертій, син Анеріста, і Булій, син Ніколая, спартанці з шляхетських родин і найбільш заможних, зголосилися задовольнити Ксеркса з приводу Дарієвих вісників, убитих у Спарті. Отже, спартанці послали їх до мідійців, уважаючи, що вони посилають їх на смерть.
135. Дивовижною здається відвага цих людей, як і їхні слова. Отже, подорожуючи до Сусів, вони прибули до Гідарна. Цей Гідарн був стратегом війська прибережного краю Азії. Він запросив їх на обід, почастував їх і під час обіду запитав їх: "Шановні лакедемонці! Я дивуюся, чому ви не хочете стати друзями Царя. Я хочу сказати, хіби ви не бачите, як шанує Цар хоробрих людей? Чи ви не бачите мене на моїй посаді? Так само і ви, коли підкоритесь Цареві (адже він вважає вас за хоробрих людей), кожен стане правителем у якомусь краї Еллади, що його дасть вам в правління Цар". На це вони дали таку відповідь: "Гідарне! Ця порада, що нас обходить, іде від людини, яка добре не розуміє, як стоять справи. Даючи нам таку пораду, ти судиш на підставі свого досвіду, ти не маєш іншого досвіду, бо що означає бути рабом, ти це добре знаєш, але що таке свобода, ти ще не спробував, чи вона солодка, чи ні, бо якби ти випробував її, ти порадив би нам битися за неї не списами, а сокирами". Отаку відповідь дали вони Гідарнові.
136. Коли вони дійшли до Сусів, спершу списоносці наказали їм, і для цього застосували силу, поклонитися, впавши долілиць перед Царем, вони відмовилися, сказавши, що не зроблять цього в ніякому разі, хоч списоносці намагалися нахилити їхні голови до землі, бо вони не звикли шанувати людей у такий спосіб і не прибули для цього.
