Біблія - Невідомий Автор
І буде те каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів навіки.
8 І зробили Ізраїлеві сини так, як наказав Ісус, і понесли вони дванадцять каменів із середини Йордану, як казав Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І принесли їх до місця ночівлі, та й поклали їх там.
9 А інших дванадцять каменів поклав Ісус на середині Йордану, на місці, де стояли священики, що несли ковчег заповіту, і вони там аж до дня цього.
10 А священики, що несли ковчег, стояли на середині Йордану поки не було зроблено все, що Господь наказав народові через Ісуса, згідно з усім тим, що наказав був Ісусові Мойсей. А народ швидко переходив.
11 І як весь народ скінчив переходити, то перейшли і священики з Господнім ковчегом перед народом.
12 І перейшли Рувимові сини й сини Ґадові та половина плем'я Манасіїного зі зброєю, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей наказав їм.
13 Біля сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім обличчям до Єрихонської рівнини.
14 Того дня звеличив Господь Ісуса на очах усього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя.
15 І сказав Господь до Ісуса:
16 Накажи священикам, що носять ковчег заповіту, хай вони вийдуть з Йордану.
17 І наказав Ісус священикам вийти з Йордану!
18 І коли священики, що несли ковчег Господнього заповіту, вийшли з середини Йордану на берег, то вода Йордану потекла своїм руслом.
19 А народ вийшов з Йордану десятого дня першого місяця, та й таборував у Ґілґалі, на східному боці Єрихону.
20 А дванадцять тих каменів, що взяли з Йордану, Ісус поклав у Ґілґалі.
21 І сказав він до Ізраїлевих синів: Коли завтра запитають вас ваші сини: Що це за каміння?
22 То скажете вашим синам: По сухому перейшов був Ізраїль Йордан,
23 бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йордану перед вами, аж поки ви не перейшли, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли,
24 щоб усі народи землі дізналися про руку Господню, що сильна вона, щоб боялися ви Господа, Бога вашого, по всі дні.
Ісус Навин 5
1 І як усі аморейські царі, що на західному боці Йордану, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце і ослаб їхній дух зі страху перед Ізраїлевими синами.
2 Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі кам'яних ножів, і вдруге обріж Ізраїлевих синів.
3 І наробив собі Ісус кам'яних ножів, та й обрізав Ізраїлевих синів при Ґіват-Гааралоті.
4 А оце та причина, чому Ісус обрізав. Весь народ чоловічої статі, що вийшов був з Єгипту, вимер дорогою через пустелю, коли виходив з Єгипту.
5 Був обрізаний весь народ, що виходив, а ті, що народилися дорогою через пустелю по виході з Єгипту, не були обрізані.
6 Бо сорок років ходили Ізраїлеві сини в пустелі, аж поки не вимерли всі, хто був придатний до війська, що вийшли були з Єгипту і не слухали Господнього голосу, що Господь присягав був їм не показати їм того краю, що Господь обіцяв був їхнім батькам дати їм край, який тече молоком та медом.
7 А їхніх синів поставив замість них. Їх обрізав Ісус, адже вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.
8 І як весь народ закінчив обрізуватися, то сидів у таборі на своїх місцях до одужання.
9 І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце Ґілґалом, і так є аж до цього дня.
10 І отаборилися Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху вечірньої пори чотирнадцятого дня місяця в степах Єрихону.
11 А наступного дня по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того краю, опрісноки та пряжене.
12 І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю Ханаанського краю.
13 І коли Ісус був при Єрихоні, то побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік з мечем. І підійшов Ісус до нього, та й запитав його: Чи ти наш, чи наших ворогів?
14 А той відповів: Ні те, ні інше, я прийшов як вождь Господнього війська. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, і сказав йому: Що накаже мій пан своєму слузі?
15 І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття з ніг своїх, бо місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.
Ісус Навин 6
1 А Єрихон, наляканий Ізраїлевими синами, замкнули, ніхто не виходив і не входив.
2 І сказав Господь до Ісуса: Ось, я дав у твою руку Єрихон, його царя і сильних вояків його.
3 Обійдете всім військом навколо це місто шість раз. По одному разу в день обійдете його.
4 А сім священиків будуть нести сім сурм з баранячих рогів перед ковчегом. А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги.
5 І коли засурмить баранячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми, а весь народ закричить гучним голосом, то мур цього міста впаде і народ увійде кожен перед себе.
6 І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: Несіть ковчег заповіту, а сім священиків будуть нести сім сурм із баранячих рогів перед Господнім ковчегом.
7 А до народу сказав: Обійдіть навколо це місто, військо піде перед Господнім ковчегом.
8 І як Ісус сказав це народові, то сім священиків, що несли сім сурм з баранячих рогів, ішли та сурмили, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними.
9 А військо йшло перед священиками, що сурмили в роги і за ковчегом. І все сурмили в сурми.
10 А народові Ісус наказав: Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших вуст аж до дня, коли я скажу вам: Закричіть! І ви закричите.
11 І Господній ковчег пішов навколо міста, і обійшов один раз. А на ніч вони повернулися до табору.
12 І встав Ісус вранці, і понесли священики Господнього ковчега.
13 А сім священиків, що несли сім сурм із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурмили в сурми, а озброєний загін ішов перед ними і за Господнім ковчегом. І все сурмили в сурми.
14 І обійшли навколо міста другого дня один раз та й повернулися до табору. Так робили шість день.
15 І сьомого дня встали вони вдосвіта, як сходила рання зоря і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз.
16 І коли сьомого разу засурмили священики в сурми, то Ісус сказав до народу: Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!
17 І буде знищене воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудниця Рахав буде жити, вона та всі, хто з нею в будинку, бо вона сховала була розвідників, що ми посилали.
18 Та тільки тримайтеся подалі від того, що має бути знищене, і не беріть нічого з того, щоб тим не навели на Ізраїлевий табір нещастя, і щоб ви самі не були винищені.
19 А все срібло, золото і речі мідні та залізні, це святість для Господа, воно ввійде до Господньої скарбниці.
20 І засурмили в сурми. І як народ почув голос сурми, то закричав гучно і впав мур, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто.
21 І вони знищили все в місті, чоловіків, жінок, старих і малих, і всю худобу, усе знищили вістрям меча.
22 А до двох тих людей, що ходили в розвідку, Ісус сказав: Увійдіть до будинку тієї повії і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви присягали їй.
23 І ввійшли ті двоє, і вивели Рахав, і батька та матір її, і братів її, і все, що її, і всю родину її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором.
24 Місто та все, що в ньому, спалили. Тільки срібло, золото і речі мідні та залізні дали до скарбниці оселі Господньої.
25 А повію Рахав, і родину її батька, і все, що її, Ісус залишив живими. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була розвідників, яких послав був Ісус до Єрихону.
26 І того часу присягнув Ісус, промовляючи: Проклятий перед Господнім обличчям кожен, хто встане й відбудує місто Єрихон, на першородному своєму він закладе його, і на наймолодшому своєму поставить брами його.
27 І був Господь з Ісусом, і слава його поширилася по всьому краю.
Ісус Навин 7
1 Не вірні були Ізраїлеві сини в тому, що мало бути знищене. Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного плем'я, взяв з нього. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів.
2 І послав Ісус людей з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них: Підіть і розвідайте цей край. І пішли вони, і розвідали той Ай.
3 І повернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Хай не йде весь народ, дві або три тисячі воїнів поб'ють Ай. Не треба йти всьому народові туди, бо вони нечисленні.
4 І пішли туди з народу біля трьох тисяч люду, та були биті вони і втекли перед айськими людьми.
5 І айські люди побили з них біля тридцяти шести душ, і гнали їх від брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори.
6 І роздер Ісус одяг свій, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старшини, і посипали порохом свої голови.
7 І сказав Ісус: Володарю Господе, для чого ти перевів цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина і винищити нас? Краще б ми були залишилися й осіли по той бік Йордану!
8 О, Господе! Що я скажу по тому, як Ізраїль показав потилицю перед своїми ворогами?
9 І почують ханаанянин та всі мешканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що буде з твоїм великим ім'ям?
10 І сказав Господь до Ісуса: Устань, нащо то ти падаєш на обличчя своє?
11 Ізраїль згрішив, і вони переступили мій заповіт, що я дав їм, і взяли з того, що було на знищення, украли і приховали між своїми речами.
12 І не встоять Ізраїлеві сини перед своїми ворогами, вони покажуть спини перед ворогами своїми, бо стали тими, хто мають бути знищені. Не буду більше з вами, якщо не знищите, того, що мали знищити!
13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не встоїш перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете того, що мали знищити.
14 Підходьте вранці за вашими племенами. І те плем'я, що його виявить Господь, хай підходить за родами, а рід, що його виявить Господь, підходитиме за оселями, а оселя, що її виявить Господь, підходитиме людина за людиною.
15 І хто буде виявлений, що взяв з того, що було на знищення, той буде спалений у вогні, він та все, що його, бо переступив він заповіт Господа, і вчинив безсоромне між Ізраїлем.
16 І встав Ісус вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я.
17 І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв.
