Перікл, цар Тірський - Шекспір Вільям

Йди на узбережжя,
Там з Леоніном погуляй. Над морем
Повітря свіже — апетит нагонить.
Візьми її під руку, Леоніне,
Маріна Навіщо! Вам самій слуга потрібен.
Діоніза Ну, годі, годі!
Таж я люблю й тебе, й твойого батька,
Як рідних. Ми ждемо його у гості
Із дня на день. Коли прибуде він
І свій клейнод застане тут поблідлим,
То пошкодує, що пустився в путь,
Мене й Клеона зганить, бо, мовляв,
Не дбали ми про тебе. Тож іди.
Гуляй, розвеселись. Верни на лиця
Чудові ті рум'янці, що й старим,
І юним здр чарують. Я й сама
Дійду додому,
Маріна Ну гаразд, піду,
Але мені не хочеться,..
Діоніза Облиш,
Я знаю — це тобі на користь буде.
Хоч півгодини, Леоніне, з нею
Пройдись. Та не забудь, що я казала.
Леонін О, не турбуйтесь, пані.
Діоніза Ну, я тебе на час покину, люба.
Гуляй помалу, щоб не вгрілась дуже.
Я ж мушу дбать про тебе.
Маріна О, я вдячна.
Діоніза виходить.
Цей вітер з заходу?
Леонін І трохи з півдня,
Маріна Як я родилась, був північний,
Леонін Он як?
Маріна Казала няня, батько не боявся,
А ще й гукав матросам: "Молодці!"
Руками царственими тяг за линви.
Тоді, за щоглу держачись, стояв
Супроти хвиль, що палубу ламали.
Леонін Коли було це?
Маріна Як родилась я.
І хвилі, й вітер так іще ніколи
Не лютували. Одного матроса
Зірвало в море зі снастей, проте
Ніхто його не зваживсь рятувати:
Металися, промоклі до рубця,
З корми до носа. Боцманова дудка
Та капітанів крик ще більший безлад
Чинили.
Леонін Годі, годі. Помоліться.
Маріна Чого б то?
Леонін Сказав я — помоліться, тільки швидше,
Не дляйтесь, не глухі боги, а я
Скінчити швидко маю.
Маріна А за віщо ж
Мене вбиваєш?
Леонін На догоду пані.
Маріна Чого ж вона моєї смерті прагне?
Адже ніколи, скільки пам'ятаю,
Я, далебі, не вразила її.
Лихого слова зроду не сказала,
Не скривдила ще жодного живого
Створіння. Так, повір: не те Що миші,
А й мухи зроду не вбивала я.
Бувало, ненароком наступлю
На черв'яка, та й то з жалю заплачу.
Чим завинила я? Яка їй користь
З моєї смерті? А моє життя
Чим небезпечне їй?
Леонін Мені звеліли
Не розважати, а зробити діло,
Маріна Надіюся, що ти його не зробиш.
Ти не потвора, й видно по лицю,
Що добре серце в тебе. Таж недавно
Я бачила, як ти розборонив
Двох забіяк, хоч перепало там
Тобі й самому. Ти повівся гарно,
Вчини ж так само. Хай моєї смерті
Твоя жадає пані — стань між нами
Й оборони мене, слабкішу.
Леонін Я
Зроблю, що обіцяв.
(Хапає її)
Входять пірати.
1-й пірат Стій, душогубе!
Леонін утікає.
2-й пірат Піймалась рибка!
3-й пірат Цур, на всіх, хлопці, цур на всіх! На корабель її,
хутчіше!
Виходять, забравши з собою Маріну.
Входить Леонін.
Леонін Ці лобурі — Вальдесові пірати.
Вони взяли Маріну. Що ж, нехай.
Тепер нема їй вороття. Ручуся:
Уб'ють і в море викинуть... А втім,
Натішитись та й відпустити можуть,
На борт не взявши. Ну, тоді умить
Я мушу тут збезчещену добить.
(Виходить)
СЦЕНА 2
Дім розпусти в Мітілені.
Входять хазяїн, хазяйка і Чіп.
Хазяїн Чопе!
Чіп Що, хазяїне?
Хазяїн Іди на базар >— пошукай свіжих дівчат. Ярма-
рок, у місті повно розпусників, а в нас для них товару бракує.
Скільки ж то ми прибутку втрачаємо!
Чіп Ми ще ніколи так із товару не вибивалися. Зос-
тались усього нещасні три повії, вони ж не обслужать усіх, хто
прийде, Та й затягані вже до останку, нікуди не годящі.
Хазяїн Отож добудь новеньких за будь-яку ціну^ В на-
шому ділі як рук не докладеш, то прогориш.
Хазяйка Правду кажеш. А з підкидьків їх ростити — не
скоре діло, хоч я й таких уже більш десятка на ноги поставила.
Чіп Поставити то поставила, та сама ж їх і пова-
лила. Отже, йти мені на базар?
Хазяйка Ну а що ж діяти? Ті, що в нас зостались, уже
так прогнили — як добрий вітер війне, то й розпадуться.
Хазяїн Твоя правда. А дві з них, як по щирості сказати,
й для клієнтів небезпечні. Отой трансільванець, що спав з нашою
малою, вже й дуба врізав.
Чіп Еге ж, вона його хутенько вавкою наділила. Ну,
зате ж хробакам бенкет. Але піду вже на базар.
(Виходить)
Хазяїн Ех, якби наскладати три-чотири тисячі цехінів,
то можна б і прикрити нашу крамничку та жити собі спокійно.
Хазяйка А навіщо? З якої речі? Хіба завадить нам якийсь
прибуток на старість?
Хазяїн Прибуток прибутком, але ж і добра слава чо-
гось варта. Та й прибутку не стільки, скільки ризику. Одне слово,
якби ми змолоду збили добрий гріш, то тепер би можна й поки-
нути це діло. А крім того, наше ремесло й богам невгодне, і це
знов же промовля за те, що пора з ним кінчати.
Хазяйка Ет, чи мало людей грішить не гірше за нас!
Хазяїн Тож-бо, що не гірше. А хто й краще. І виходить,
що ми таки найгірші. Та й саме ремесло нікчемне, навіть фахом
його не назвеш. А ось уже й Чіп вертається,
Входить Чіп з піратами й Маріною.
Чіп Заходьте, заходьте, панове. То, кажете, вона ще
дівчина?
Моряк Напевне, добродію!
Чіп Гляньте, хазяїне, яку цяцю я сторгував. Як по-
добається, то беріть, а як ні — пропав мій завдаток.
Хазяйка А як по-твоєму — годиться?
Чіп Лицем гарна, мова приємна, вбрана багато — а
чого ще треба?
Хазяйка А ціна яка?
Чіп Менш, як за тисячу, не віддають,
Хазяїн Що ж, ходімо зі мною, панове. Я вам виплачу
гроші. Жінко, забери її та розтлумач їй, як слід поводитися,
щоб не знеохотити клієнтів,
(Виходить з піратами)
_ Хазяйка Чопе, роздивись-но її добре, які в неї коси, ли-
це, зріст, спитай, скільки їй років, та упевнись, чи справді вона
дівчина, а тоді закликай клієнтів; хто, мовляв, більше заплатить,
той матиме її перший. Ет, якби такі чоловіки, як колись, то за ді-
воцтво добрий шмат грошей відвалили б. Ну, роби, що я сказала.
Чіп Зараз, зараз учиню цілу виставу,
(Виходить)
Маріна І чом той Леонін не поспішився!
Нехай би тнув без слів; і чом пірати
Не кинули мене в морську безодню,
Де матір я знайшла б!
Хазяйка Чого ти голосиш, вродливице?
Маріна А того, що вродлива.
Хазяйка Годі, годі, боги для тебе не поскупились,
Маріна А я на них і не нарікаю.
Хазяйка Радій, що в мої руки попала, тут тобі жатиме-
ться добре.
Маріна Воліла б я лишитися в руках
У того, хто хотів мене убити.
Хазяйка Та в мене тобі не життя буде, а втіха!
Маріна Ні.
Хазяйка А я кажу — так. Ти скуштуєш усіляких кавале-
Рів, натішишся і з білявими, й з чорнявими, і з якими схочеш. Чого
ти затикаєш вуха?
Маріна Чи ви жінка?
Хазяйка А ти б як хотіла?
Маріна Щоб ви були або чесна жінка, або зовсім не
жінка.
Хазяйка А бодай тобі, нетямо! Бачу, морока буде з то-
бою. Ну, годі, ти ще зелений пагінець, як я тебе зігну, так і рос-
тимеш,
Маріна Бороніть мене, боги!
Хазяйка Боги нам дають в оборону чоловіків, отож чо-
ловіки тебе розважатимуть, частуватимуть, лоскотатимуть. О, вже й
Чіп іде.
Входить Ч і п.
Ну, що, хлопче, оголосив про неї на ринку?
Чіп Усе оголосив, хіба що волосинок на голові не
злічив, Прямо змалював словами її всю.
Хазяйка Ну й, як же — слухали тебе люди? И зацікави-
лись? Надто котрі молодші?
Чіп О, так би, мабуть, не слухали й батьківського
заповіту, далебі! У одного іспанця аж слина потекла, він уже
в самі слова мої залюбився.
Хазяйка Ну, цей завтра прибіжить вичепурений!
Чіп Та ні, ще сьогодні ввечері. А ви, хазяйко, па-
м'ятаєте отого панка француза, що ходить розкарякою?
Хазяйка А, пана Бубоньє?
Чіп Його, його. Він як почув мою оповідь, то хотів
був аж підскочити, але тільки зойкнув, а тоді заприсягся, що зав-
тра прийде глянути на неї.
Хазяйка Оце ж він і заніс сюди свою болячку, а тут тіль-
ки підновлює її, Я знаю, він прийде й трусне капшуком.
Чіп От якби нам тут із кожної країни по мандрівцю,
ми б усіх оцією лялечкою заманили.
Хазяйка
(до Маріни)
А підійди-но ближче. Ти маєш нагоду забагаті-
ти. Лиш затям: удавай, ніби тебе жахає те, чого тобі й самій кор-
тить, і прикидайся некорисливою, коли загрібаєш гроші. Можеш
плакати над своєю долею, аби розжалити кавалера. Бо кого жа-
ліють, до того бувають ласкаві, а ласка — то певний зиск.
Маріна Я вас не розумію.
Чіп Учіть її, хазяйко, вчіть. Побуде в нас, то з неї
ота соромливість вивітриться, тільки треба трохи часу,
Хазяйка Твоя правда, треба. Адже й шлюбна молода спо-
чатку соромиться того, що має вчинити по законному праву.
Чіп Та котра соромиться, а котра й ні. Але ж, ха-
зяйко, це м'ясце для вас я виторгував...
Хазяйка І хотів би його скуштувати?
Чіп Ще б пак,
Хазяйка Хто ж боронить?.. Чуєш, дівчино, а оце твоє
вбрання мені дуже подобається.
Чіп Ні, хазяйко, краще хай вона поки що в ньому
буде.
Хазяйка А ти, Чопе, піди ще й по місту оголоси. Розка-
жи, яка в нас нова лялечка є; збитку тобі від цього не буде. Пев-
но, сама природа її на те виліпила, щоб тобі прислужитися. Отож
посій скрізь новину, яка це перлина, то пожнеш і врожай зі своїх
слів.
Чіп Будьте певні, господине, грім так не будить сон-
них вугрів, як я, змальовуючи її вроду, розбуркаю наших ласо-
любів. Ще ввечері не одного просвіщу,
(Виходить)
Хазяйка Ну, ходім зі мною.
Маріна Ні, я своє дівоцтво збережу —
Хай завдяки вогню, воді, ножу!
Допоможи мені, Діано!
Хазяйка Яке нам діло до Діани? Ну, йди вже, чуєш?
Виходять.
СЦЕНА З
Дім Клеона в Тарсі.
Входять Клеон і Діоніза.
Діоніза Ну, не дурій. Однаково ж не вернеш.
Клеон Ох, Діонізо, злочину такого
Іще не споглядали сонце й місяць!
Діоніза Я бачу, ти дитинієш на старість,
Клеон Якби я цілим світом володів,
його б віддав, щоб діло це не сталось.
Вона ж була царівна — і корони
Найкращої на цій землі достойна
.Чеснотами ще більше, аніж родом.
Злочинний Леонін! Хоч ти його
Теж отруїла, та шкодую дуже,
Що ти й сама не випила отрути.
За чин твій це була б відплата гідна.
І що ж тепер Періклові сказати,
Як він приїде?
Діоніза Скажемо — померла.
Няньки — не Парки, і життя та смерть
Не в їхній владі. Уночі померла,
Скажу, і хто це зможе спростувати?
Хіба що ти, святеннику наївний,
Хизуючися чесністю, гукнеш:
"її підступно вбито!"
Клеон _ Годі, годі!
З усіх гріхів на світі — для богів
Немає тяжчого.
Діоніза Ти, може, віриш,
Що й горобці із Тарсу полетять
Розкрить Періклу правду? Я соромлюсь
І думать, щоб, таку шляхетну кров
У жилах мавши, бути боягузом.
Клеон Хто змириться з таким злочинством, той,
Хоч не давав на нього згоди, вже
Не може зватися шляхетним.
Діоніза Що ж,
Хай так. Але ніхто не знає правди,
Крім тебе: Леонін-бо неживий.
Вона затьмарила мою дитину
І шлях до щастя заступила їй.
Ніхто на нашу доньку і не глянув,
Усі очей не зводили з Маріни,
А нашу мали за якусь нехлюю,
Не варту й погляду.