Музикороб - Біггл-молодший Ллойд

Тільки грати.

— Без співу? Без слів?

— Так.

— Що ти будеш грати?

— Комерси. Або, може, що-небудь імпровізуватиму.

Довге мовчання. Потім:

— Думаєш, що зможеш грати, поки дівчат нема?

— Звичайно, зможу.

Ленкі як і раніше зосереджено дивився на протилежну стінку. Його брови зійшлися, потім розійшлися і зійшлися знову.

— Добре, — сказав він. — Дивно, що я сам до цього не додумався.

Бак непомітно зайняв своє місце біля мультикорду. Він тихо заграв, зробивши музику ненастирливим тлом до гучних розмов, які наповнювали зал. Коли він підсилив звук, обличчя повернулися до нього.

Він розмірковував про те, що думають ці люди, вперше в житті чуючи музику, що не має стосунку до комерса, музику без слів. Він напружено спостерігав і був задоволений тим, що опанував їхньою увагою. А чи може він змусити їх піднятися з місць одними лишень позбавленими життя тонами мультикорду? Він додав мелодії чіткий ритмічний малюнок, і в залі почали притупувати ногами.

Коли він знову підсилив гучність звуку Роза вискочила через двері і поспішила на сцену. Її жвава фізіономія виражала розгубленість.

— Все в порядку, — сказав їй Бак. — Я просто граю, щоб розважитися. Не виходьте, поки не будете готові.

Вона кивнула і пішла. Червоновидий пілот біля сцени подивився знизу на чіткі контури її юного тіла і посміхнувся. Як зачарований, Бак вп'ялився в грубу, вимогливу хіть на його обличчі, а руки його бігали по клавіатурі в пошуках її музичного вираження. Так? Або так? Або...

От воно! Тіло його розгойдувалося, і він відчув, що сам потрапив під владу безжалісного ритму. Він натиснув ногою регулятор гучності і повернувся, щоб подивитися на відвідувачів.

Всі очі, начебто в гіпнотичному трансі, були спрямовані в його кут. Бармен застиг нахилившись і роззявивши рот. Відчувалося якесь хвилювання, було чути напружене човгання ніг, нетерплячий скрип стільців. Нога Бака ще сильніше натисла на регулятор.

З жахом спостерігав він за тим, що відбувалося внизу. Хіть спотворила обличчя. Чоловіки підхоплювалися, тяглися до жінок, хапали їх, обіймали. З гуркотом звалився стілець, за ним стіл, але всі, здавалося, не помічали цього. З якоїсь жінки, шалено розвіваючись, злетіла на підлогу сукня. А пальці Бака все пурхали по клавішах, не підкоряючись більше його владі.

Неймовірним зусиллям він відірвався від клавіш. У залі, немов грім, вибухнуло мовчання. Він почав тихо награвати тремтячими пальцями щось безбарвне. Коли він знову глянув у зал, порядок був відновлений. Стіл і стілець стояли на місцях, і відвідувачі сиділи, явно почуваючи полегшення — всі, крім однієї жінки, яка, в очевидній зніяковілості, поспішно натягала сукню.

Бак продовжував грати спокійно, поки не повернулися дівчата.

Шоста година ранку. Тіло ломило від втоми, руки боліли, ноги затекли. Бак насилу спустився вниз. Ленкі стояв, чекаючи його.

— Оплата по першому класу, — сказав він. — Будеш працювати в мене скільки хочеш. Але легше з цим, добре?

Бак подумав про Вел, яка скулилася в похмурій кімнаті і живе на синтетичній їжі.

— Чи буде вважатися порушенням правил, якщо я попрошу аванс?

— Ні, — сказав Ленкі. — Не буде. Я сказав касирові, щоб видав тобі сотню, коли будеш йти. Вважай це премією.

Втомлений від довгої поїздки на тротуарі, що рухається, Бак тихенько ввійшов у свою напівтемну кімнату й оглянувся. Вел не видно — ще спить. Він сів до свого мультикорду і торкнув клавішу.

Неймовірно. Музика без комерсів, без слів може змусити людей сміятися, і плакати, і танцювати, і божеволіти.

І вона ж може перетворити їх у непристойних тварин.

Дивуючись цьому, він заграв мелодію, яка викликала таку відверту хіть, грав її все гучніше і гучніше.

Відчувши руку в себе на плечі, він обернувся і побачив відзначене шаленою пристрастю обличчя Вел...

…Він запросив Халсі прийти послухати його на наступний же вечір, і Халсі сидів у його кімнатці, важко опустившись на ліжко, і все продовжував здригатися.

— Це несправедливо. Будь-хто не має права мати таку владу над людьми. Як ти це робиш?

— Не знаю, — сказав Бак. — Я побачив парочку, яка там сиділа, вони були щасливі, і я відчув їхнє щастя. І коли я заграв, всі в залі стали щасливі. А потім ввійшла інша пара, вони сварилися — і я змусив всіх втратити розум.

— За сусіднім столиком майже почали битися, — сказав Халсі. — А вже те, що ти влаштував потім...

— Так, але вчора це було ще сильніше. Подивився б ти на це вчора!

Халсі знову здригнувся.

— У мене є книга про грецьку музику, — сказав Бак. — Древня Греція — дуже давно. У них було щось подібне, що вони називали "етос". Вони вважали, що різні звукосполучення діють на людей по-різному. Музика може робити людей сумними або щасливими, або викликати у них захват, або вкинути в божевілля. Вони навіть стверджували, що один музикант, якого звали Орфей, міг рухати дерева і розм'якшувати скелі своєю музикою. Тепер слухай. Я здобув можливість експериментувати і помітив, що гра моя спричиняє найбільшу дію, коли я не користуюся фільтрами. На цьому мультикорді все одно працюють тільки два фільтри — флейта і скрипка, — але коли я користуюся кожним з них, люди не так сильно реагують. А я думаю — може бути, не звукосполучення, а самі грецькі інструменти здійснювали такий ефект. Може, тембр мультикорду без фільтрів має щось спільне з тембром давньогрецької кіфари або...

Халсі фиркнув.

— А я думаю, що справа не в інструментах і не в звукосполученнях. Я думаю, справа в виконавці на ім'я Бак, і мені це не подобається. Треба було тобі залишитися музикоробом.

— Я хочу, щоб ти мені допоміг, — сказав Бак. — Хочу знайти приміщення, де можна зібрати багато народу — тисячу чоловік принаймні; не для того щоб їсти і дивитися комерси, а щоб просто слухати, як одна людина грає на мультикорді.

Халсі різко піднявся.

— Бак, ти небезпечна людина. Будь я проклятий, якщо стану довіряти тому, хто змусив мене зазнати таке, як ти сьогодні. Не знаю, що ти збираєшся затіяти, але я в цьому не беру участь.

Він вийшов з таким виглядом, начебто збирався ляснути дверима. Але мультикордист із ресторанчика Ленкі не заслуговував такої розкоші, як двері у своїй кімнаті. Халсі нерішуче потоптався на порозі і зник. Бак пішов за ним і стояв, дивлячись, як той нетерпляче пробирається до виходу повз столики.

Ленкі, що дивився на Бака зі свого місця за стійкою, глянув услід Халсі, який йшов геть.

— Неприємності? — запитав він.

Бак втомлено відвернувся.

— Я знав цього чоловіка двадцять років. Будь-коли я не вважав його своїм другом. Але і не думав, що він мій ворог.

— Іноді таке трапляється, — сказав Ленкі.

Бак труснув головою.

— Хочу покуштувати марсіанського віскі. Ще його не пробував.

За два тижні Бак остаточно затвердився в ресторанчику Ленкі. Зал був повнісіньким з того моменту, як він ставав до роботи, і доти, поки він не ішов ранком. Коли він грав один, він забував про комерси і виконував все що хотів. Якось він навіть зіграв відвідувачам кілька п'єс Баха і був нагороджений щедрими аплодисментами — хоча їм і було далеко до шаленого ентузіазму, який звичайно супроводжував його імпровізації.

Сидячи за стійкою, поїдаючи свою вечерю і спостерігаючи за відвідувачами, Бак невиразно почував себе щасливим. Вперше за багато років у нього було багато грошей. І робота йому подобалася.

Він почав думати про те, як би зовсім позбутися від комерсів.

Коли Бак відставив тацю вбік, він побачив, як швейцар Біорф виступив вперед, щоб привітати чергову пару відвідувачів, але раптово спіткнувся і позадкував, остовпівши від здивування. І не дивно: вечірні туалети в шиночку Ленкі!

Пара пройшла в зал, мружачись в тьмяному світлі задимленого залу, але з цікавістю озираючись навкруги. Чоловік був бронзовий від засмаги і красивий, але всі не звернули на нього уваги. Разюча краса жінки метеором блиснула в цій брудній обставі. Вона рухалася в ореолі блискаючого зачарування. Її пахощі заглушили сморід тютюну і віскі. Її волосся відливало золотом; мерехтлива, спадаюча сукня спокусливо облягала її розкішну фігуру.

Бак вдивився і раптом впізнав її. Меріголд, або "Ранок з Меріголд". Та, якій поклонялися мільйони слухачів її програм у всій Сонячній системі. Як говорили, коханка Джемса Дентона, короля відеоскопу. Меріголд Меннінг.

Вона підняла руку до губ, вдаючи злякану, і чисті звуки її дражливого сміху розсипалися серед зачарованих пілотів.

— Що за дивне місце! — сказала вона. — Чи чули ви коли-небудь про щось подібне?

— Я хочу марсіанського віскі, чорт забери, — пробурмотів чоловік.

— Як нісенітно, що в портовому барі вже будь-чого нема. Та ще й стільки кораблів прилітає з Марса. Ви впевнені, що ми встигнемо повернутися вчасно? Адже Джиммі буде розлютований, якщо нас не буде, коли приземлиться його корабель.

Ленкі торкнув Бака за руку.

— Вже сьома година, — сказав він, не спускаючи очей з Меріголд Меннінг. Вони квапляться.

Бак кивнув і вийшов до мультикорду. Побачивши його, відвідувачі вибухнули лементами. Сідаючи, Бак побачив, що Меріголд Меннінг і її супутник дивляться на нього роззявивши роти. Раптовий вибух захвату здивував їх, і вони відвернулися від тупотячих і волаючих відвідувачів, щоб подивитися на цю дивну людину, яка викликала такий нестримний захват.

Крізь шум різко пролунав вигук міс Меннінг:

— Якого диявола!

Бак знизав плечима і почав грати. Коли міс Меннінг нарешті пішла, обмінявшись кількома словами з Ленкі, її супутник так і не отримав свого марсіанського віскі.

На наступний вечір Ленкі зустрів Бака двома повними пригорщами телеграм.

— От це так! Бачив сьогодні ранком передачу цієї дамочки Меріголд?

— Так я наче не дивився відеоскоп вже з тих пір, як почав тут працювати.

— Якщо тебе це цікавить, знай, що ти був — як вона це назвала? сенсацією Меріголд у сьогоднішній передачі. Ерлін Бак, знаменитий музикороб, тепер грає на мультикорді в цікавому маленькому ресторанчику Ленкі. Якщо хочете послухати гідну подиву музику, їдьте в нью-джерсійський космопорт і послухайте Бака. Не втратьте можливості отримати це задоволення. Це варте цілого життя, — Ленкі вилаявся і помахав телеграмами. — Вона назвала нас цікавими. Тепер я отримав десять тисяч попередніх замовлень на столики, у тому числі з Будапешта і Шанхая.