З ярмарку - Шолом-Алейхем

Отже, вони матимуть мачуху. А що воно таке, мачуха? І чим мачуха така погана, що баба уже тепер їх жаліє? Цікаво, далебі, подивитися на мачуху! Мерщій, мерщій додому!

Додому! Додому! Додому!

45

МАЧУШИН ЛЕКСИКОН

Мачуха. — Пронльони за абеткою. — Перший твір — ленсиион прокльонів

І чого це люди торочать — мачуха, мачуха? Дітям так протуркали вуха тією мачухою, що можна було подумати, ніба мачуха справді з рогами. На кожному кроці їх страхали мачухою: "Стривайте, шалапути, ось батько поїде й привезе вам мачуху, тоді взнаєте, почім фунт лиха!.." Ще й більш од того — коли сонце погано гріє, то кажуть: "Сонце гріє, як мачуха!" Певно, це неспроста, адже не з'їхали всі з глузду!

Несподівано батько зник. Минув тиждень, другий, третій. Де подівся батько? Ніхто не каже. Дорослі розмовляють між собою нишком, щоб діти не чули, і здебільшого на мигах. Але вчитель у хедері якось прохопився словом. Він спитав дітей: "Батько ще не повернувся з Бердичева?" До цього дипломатичного запитання вчительша додала ще ди-пломатичніше: "Ти що думаєш? Хіба вдівцеві так легко підшукати мачуху для своїх сиріт?" Отже, ми вже знаємо, що батько в Бердичеві, де він шукає мачуху для своїх дітей. Чого ж, скажіть, будь ласка, треба це приховувати? Що це за таємниця така? І справді, коли батько вже мав повернутись додому із своїм бердичівським "надбанням", він прислав спочатку "естафету" із звісткою, що Всевишній пбслав йому рівню,— це справжня знахідка в усіх відношеннях, як щодо походження, так і щодо статків,— і він, з божої помоги. незабаром приїде із своєю знахідкою. Він тільки просив, щоб їй поки що не казали, скільки дітей у нього,— навіщо їй знати про це довчасно? Згодом вона сама дізнається. Однаково не про всіх дітей їй доведеться піклуватись. Старші діти вже дорослі, а двоє дівчаток у баби Гітл. Він, боронь боже, не відвертається від своїх дітей, діти — це діти. Але за таких сумних обставин краще буде на якийсь час умовчати про кількох дітей. "Новин більш нема. Бажаю всім здоров'я й довгого віку. Дай боже, щоб ми незабаром благополучно зустрілися. Від мене..." тощо.

Цей лист справив би добре враження, якби не застереження про дітей. Саме дітей воно більш за всіх прикро вразило. Вони, правда, почували, що батько їх любить, що всі вони йому по-своєму дорогі, але те, що вони на якийсь час перетворилися на контрабанду, трохи образило їх і викликало незвичні почуття й думки. Проте ці переживання тривали недовго, бо скоро хтось прийшов у хедер із звісткою: "Приїхав батько й привіз з Бердичева мачуху".

— Поздоровляю,— втрутилася вчительша,— бажаю вам надалі приходити з кращими звістками!..

Вчитель відпустив дітей додому довчасно.

Вдома діти застали всю рідню: дядька Пиню з синами й тітку Хану з дочками. Гості сиділи за столом, пили чай, удавали, ніби закушують медяниками й варенням, курили й перемовлялись незначними фразами, позбавленими будь-якого зв'язку, бо ніхто нікого не слухав. Кожен думав своє, і всі уважно розглядали мачуху, оцінювали "знахідку", яку батько роздобув у Бердичеві, і, здається, були задоволені. Жінка справляла враження поважної, розумної і, головне, привітної, лагідної, сердечної. Чого ж у такому разі всі тут наробили такого галасу й настрахали дітей цією мачухою?..

Лише згодом, тижнів за два вона показала свій палкий темперамент і насамперед свою барвисту мову бердичівської мачухи, мову багату, яскраву, виразну. На кожне слово вона озивалася відповідним прокльоном, іноді ще й римованим, і до того робила це ніби цілком добродушно, як-от: їсти — щоб тебе черва їла! Пити — щоб тебе п'явки пили! Кричати — щоб ти кричав з зубного болю! Зашити — щоб тебе в саван зашили! Піти — щоб ти в землю пішов! Стояти — стій правцем! Сидіти — сиди в болячках!

Лежати — лежи в могилі! Говорити — щоб ви говорили в маячні! Мовчати — щоб ви замовкли навіки! Казати — щоб про вас казали тільки лихе! Мати — щоб ти мав усі кари єгипетські! Не мати — щоб ти не мав щастя! Носити — щоб тебе лихий носив на спині! Внести — щоб тебе внесли хворого! Винести — щоб тебе винесли мертвого! Віднести — щоб тебе віднесли на кладовище! Чи, скажімо, візьміть таке невинне слово, як "писати", і ось що в неї виходило: писати — щоб тобі писали рецепти; записати — щоб тебе записали в покійники; списати — щоб тебе списали на той світ; вписати — щоб божевільного виписали, а тебе вписали. А бувало в хвилини натхнення, слова, що потрапляли на її язик, вилися, сплітались, точилися, як єлей, без упину, одним духом, наче в кантора, який перелічує десять синів Аманових *: "Хай тебе нападуть, господи боже, кольки й спазми, блювачка й сверблячка, сухота й ломота, щоб тебе зсудомило, скарлючило, скособочило, покрутило, закрутило, перекрутило, скрутило, господи боже, отець небесний, милосердий!"

Герой цього життєпису признається, що чимало прокльонів і крутих словечок у своїх творах він запозичив з мачушиного лексикона. Ще замолоду, коли він не мав ніякого уявлення про письменство і навіть не снив, що коли-небудь стане письменником, йому заманулося для розваги записати всі лайки, що їх він наслухався від мачухи, зібрати їх разом і скласти щось на зразок словничка. Він не полінувався й почав ретельно збирати ці словечка, і коли їх назбиралося вдосталь, він заходився сортувати їх за абеткою, попотівши над цією роботою кілька ночей, аж поки не склав досить цікавий словничок, який він подає тут по пам'яті:

А — аман, арештант, асмодей, аспид. Б — балагула, банщик, блощиця, бовдур, босяк, брехун.

В — варнак, виродок, вихрест, віник, віслюк.

Г — гадюка, ганчірка, гицель, голодранець, гордій,

гоцмах, грабіжник, грубіян, гультяй, гурка. Д — деркач, дикун, довбешка, донощик, дурень. Е — егоїст, екзема. Є — єгипетська кара, єретик, єхидна. Ж — жаба, жаднюга, жебрак, жерун. З — задирака, заїка, злидар, злодій.

10"

147

І — ідіот, ідол, індик, інтриган, істукан. Й — йолоп.

К — каліка, карманник, картяр, каторжник, кашкет, кислиця, кульгавий, кравець.

Л — лабазник, ласун, ледащо, лобур.

М — мавпа, марудник, меламед, мішок полови.

Н — нахаба, невдаха, нероба, неслух, нещастя.

О — обжера, обідранець, опудало.

П — паскуда, пелька, пес бездомний, пика, плетун, причепа, птах, пупчик.

Р — ревун, репаний, розбійник, розтелепа.

С — сажотрус, сатана, свиня, свистун, сволота, скотина, слизняк, сліпа курка, смердючий собака.

Т — тварюка, телепень, торбохват, тупоголовий, турецький перець.

У — убивець, уїдливий, упертий, урвиголова.

Ф — фальшивий, фараон, фертик.

X — Хаїм-Янкель, халтурник нещасний, хапун, хвороба, холера.

Ц — цадик святий, цап.

Ч — чахотка, червивий, чорт.

Ш — шарлатан, швендя, шибеник, шкідливий кіт,

шмаркач, шматяр, шолудивий. Щ — щеня, щербатий, щур. Ю — юрод. Я — ябеда, ящірка.

То був, можна сказати, перший твір, що його створив майбутній Шолом-Алейхем, і назвав він його: "Мачушин лексикон". Із цим твором сталася пригода, яка б могла закінчитися справжньою катастрофою.

Щоб виставити слова лексикона за абеткою, авторові довелося неабияк попотіти й кілька разів переписати його. Батько, мабуть, помітив, що хлопчак над чимось старанно працює. Якось уночі батько підійшов до нього ззаду, зазирнув через плече й, схопивши рукопис, перечитав з першої літери до останньої. Мало того, він прочитав лексикон також і мачусі. І сталося чудо. Важко сказати, чи вона тоді була в доброму гуморі, чи їй соромно було сердитись, але вона несподівано зайшлася якимось дивним, лихим сміхом. Вона так сміялася, так верещала, що здавалося, ось-ось її грець поб'є! Особливо їй сподобалися слова "пупчик" і "кашкет". "Пупчиком" вона називала саме героя цього життєпису, а прізвиськом "кашкет" вона нагородила одного з старших хлопчиків тому, що той носив новий кашкет.

Хто міг сподіватись, що ця пригода скінчиться реготом? Само собою зрозуміло, що автор лексикона в душі хвалив господа бога за те, що все зійшло благополучно.

46

НА ЛАВОЧЦІ КОЛО ВОРІТ

ЗаТад. Зазивання постояльців. —Знову мрії про скарб

Чи ви знаєте, що таке заїзд? Заїзд — це не постоялий двір і не готель, а щось середнє між ними або і те і те разом. Постоялий двір, чи то готель, який Нохем Рабинович держав у Переяславі й з якого жив, був справжнім заїздом. Широке подвір'я з великими хлівами для коней і для підвід, а в будинку — величезні кімнати з ліжками для постояльців. Здебільшого в кімнатах стояло по кілька ліжок, і постоялець звичайно наймав не цілу кімнату, а ліжко. Хіба що зупинявся, який-небудь чепурний багатій, поважна особа. Але такі пасажири рідко заїжджали, і їх називали "жирними" гістьми. А переважна більшість постояльців були ліжкові. Ці не потребували окремих самоварів та особливого обслуговування. У залу вносили величезний самовар, а кожен ліжковий мав собі свій чайник і свою пучку чаю, і — наливайте собі, люди добрі, і пийте, скільки хочте!.. Приємно було дивитись, як уранці або ввечері багато людей сидить за столом у заїзді Рабиновичів, п'ють чай і ведуть розмову. Всі галакають разом і так курять, що дим стоїть стовпом. А розмовляють вони про все на світі. Один веде мову про ярмарок — він ярмарковий торговець, другий балакає про пшеницю — цей торгує збіжжям, третій — про лікарів — то хворий, четвертий завів мову про канторів — він любитель співів, а один усамітнився в кут-КУ і, розгойдуючись, почав молитися тонким бабським голосом. А сам хазяїн, реб Нохем Рабинович, людина, як вам уже відомо, хвороблива, у своєму халатику, підбитому котячим хутром, в круглій ярмулці і з грубезною цигаркою, сидить серед постояльців на чільному місці, як король, і слухає всіх разом, але тільки одним вухом, бо другим ухом прислухається, можливо мимоволі, до мачушиної словесної зливи, що точиться, як олія, і тягнеться, як мед. То вона натщесерце чинить розправу з пасинками, щедро наділяючи кожного "благословеннями", і одному дає стусана в бік, другого частує потиличником, третього штурхає ногою в живіт. Вона вимагає, щоб один колисав її немовля, другий — щоб пішов з нею на базар і допоміг нести кошик, третій — щоб крізь землю пішов... І діти слухаються, роблять усе, що їм наказують, бо час скрутний, прибутки мізерні. У хедері діти вчаться тепер лише півдня, а в другу половину дня вони по змозі допомагають батькові: хто в хаті обслуговує постояльців, а хто сидить біля воріт на лавочці й закликає проїжджих балагул: "Сюди заїжджайте, сюди!"

Надворі коло воріт, звісно, краще, ніж у хаті, з її гармидером, у цьому пеклі, де панує лиха мачуха.