Біблія - Невідомий Автор

А в серце кожного з них я дав мудрість, щоб зробили вони все, що я наказав був тобі:

7 Намет зібрання, ковчег для заповіту, віко, що на ньому, всі речі для намету,

8 стола та речі його, чистого золота свічника та всі речі його, жертовника кадила,

9 жертовника цілопалення та всі речі його, умивальницю та підставу її,

10 одяг службовий, одяг священний для священика Аарона, одяг синів його на священнослужіння,

11 оливу помазання і запашне кадило для святині, як усе, що я наказав був тобі, вони зроблять.

12 І промовив Господь до Мойсея:

13 А ти скажи Ізраїлевим синам: Тільки суботи мої будете пильнувати, бо це знак між мною та вами для ваших поколінь, щоб ви розуміли, що я Господь, що освячує вас!

14 І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто працює цього дня, то буде витята душа та з народу її!

15 Шість день будете працювати, а дня сьомого — субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто виконує якусь роботу за суботнього дня, той конче буде забитий!

16 І будуть Ізраїлеві сини дотримувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь.

17 Це знак навіки між мною та Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого відпочив від праці своєї.

18 І дав він Мойсеєві, коли закінчив розмовляти з ним на Сінайській горі, дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту, писані Божою рукою.

Вихід 32

1 І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, що вивів був нас із Єгипетського краю, ми не знаємо, що сталося йому.

2 І сказав їм Аарон: Познімайте золоті сережки, що у вухах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.

3 І весь народ познімав з себе золоті сережки, що в їхніх вухах, та й позносили до Аарона.

4 І взяв він це з їхньої руки, і зробив з нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетського краю!

5 І побачив це Аарон, і збудував жертовника перед ним. І сказав Аарон: Завтра свято для Господа!

6 І повставали вони вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І сів народ їсти та пити, а потім встав веселитися.

7 А Господь промовив до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувався народ твій, якого ти вивів з Єгипетського краю.

8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетського краю!

9 І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!

10 А тепер залиш мене, і розпалиться гнів мій на них, і я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.

11 І Мойсей став благати обличчя Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господе, розпалюється гнів твій на народ твій, якого ти вивів з Єгипетського краю силою великою та міцною рукою?

12 Нащо будуть казати єгиптяни: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та винищити?... Повернися з розпалу гніву свого, та й відверни зло від свого народу!

13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів своїх, що ти їм присягався був собою, та казав їм: Зроблю ваших нащадків численними, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.

14 І відвернув Господь зло, про яке казав, щоб зробити своєму народові.

15 І повернувся, і зійшов Мойсей з гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх боків.

16 Таблиці ж були Божої роботи, і написане на них — Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.

17 І почув Ісус шум у таборі, та й сказав до Мойсея: Неначе шум бою в таборі!

18 А той відповів: Це не крик сили переможців і не крик слабкості переможених, я чую спів!

19 І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці з рук своїх, і розторощив їх під горою!...

20 І схопив він теля, що зробили вони, і спалив на вогні, і перетер на порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

21 І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?

22 А Аарон відказав: Хай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.

23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, що вивів нас з Єгипетського краю.

24 І сказав я до них: Хто має золото, познімайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його у вогонь, і вийшло те теля.

25 І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.

26 І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левієві сини.

27 І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Повісьте кожен меча свого на стегно своє, перейдіть від брами до брами в таборі і повбивайте кожен брата свого, і кожен друга свого, і кожен ближнього свого.

28 І зробили Левієві сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч люду.

29 І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своєму та на своєму братові, і щоб сьогодні він дав вам благословення.

30 І наступного дня сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу спокуту за ваш гріх.

31 І повернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

32 А тепер, коли б ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, зітри мене з книги своєї, яку ти написав...

33 І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив мені, того зітру з книги своєї.

34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав я тобі. Ось мій ангел піде перед обличчям твоїм. А в день кари моєї покараю їх за їхній гріх!

35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля.

Вихід 33

1 І промовляв Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з Єгипетського краю до того краю, що я присягнув був його Авраамові, Ісакові та Якову, кажучи: Нащадкам твоїм дам його,

2 і пошлю перед обличчям твоїм ангела, і прожену ханаанянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,

3 до краю, що тече молоком та медом, бо я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб я не винищив тебе в дорозі.

4 І почув народ ту лиху звістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе свої прикраси.

5 Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то винищу тебе! Тож тепер зніми прикраси свої з себе, я хочу знати, що робити з тобою.

6 І познімали Ізраїлеві сини свої прикраси під горою Хорив.

7 А Мойсей узяв намет, та й нап'яв його поодаль від табору і назвав його: Намет зібрання. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до намету, що поза табором.

8 І бувало, коли ішов Мойсей до намету зібрання, то підводився весь народ і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив у намет.

9 І бувало, коли входив Мойсей до намету зібрання, то сходив стовп хмари, і ставав при вході намету, і розмовляв Бог із Мойсеєм.

10 І весь народ бачив стовп хмари, що стояв при вході до намету. І весь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході до намету свого.

11 І розмовляв Господь з Мойсеєм обличчя до обличчя, як розмовляють двоє друзів. І повертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив з середини намету.

12 І сказав Мойсей до Господа: Дивися, ти кажеш мені: Випровади цей народ, не давши мені знати, кого зі мною пошлеш. А ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах моїх.

13 Тож тепер, коли знайшов я милість в очах твоїх, відкрий же мені дорогу свою і я дізнаюся, як знайти милість в очах твоїх. І побач, що цей люд, то народ твій.

14 А він відповів: Сам я піду і введу тебе до відпочинку.

15 І сказав він до нього: Коли сам ти не підеш, то не виводь нас звідси.

16 Бо як ми знатимемо, що знайшов милість в очах твоїх я та народ твій? Чи ж не тим, що ти підеш з нами? І будемо відрізнятися я та народ твій від кожного народу, що на поверхні землі.

17 І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку казав ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах моїх, і я знаю на ім'я тебе.

18 А Мойсей сказав: Покажи мені славу свою!

19 І він відповів: Я переведу все добро своє перед тобою і покличу Господнім ім'ям перед тобою. І я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.

20 І промовив далі: Ти не зможеш побачити обличчя мого, бо людина не може побачити мене й жити.

21 І ще сказав Господь: Ось місце при мені, де ти станеш на скелі.

22 І коли буде переходити слава моя, то я вміщу тебе в щілину скелі і закрию тебе рукою своєю, аж поки я перейду.

23 Коли заберу руку свою, то ти побачиш мене ззаду, а обличчя моє не буде видиме.

Вихід 34

1 І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і я напишу на цих таблицях слова, що були на перших, які ти розбив.

2 І приготуйся на ранок. І вийдеш вранці на гору Сінай, і станеш там на верхів'ї гори.

3 А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі хай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика хай не пасеться поруч тієї гори.

4 І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.

5 А Господь зійшов у хмарі, і став там з ним, та й покликав ім'ям Господа.

6 І перейшов Господь перед обличчям його та й сказав: Господь, Господь, Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий та правдивий,

7 що зберігає милість для тисяч, що вибачає провину, переступ та гріх, і конче не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях і на внуках, і на третіх, і на четвертих поколіннях.

8 І Мойсей не гаючись вклонився до землі, упав

9 та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, Володарю, то хай же Володар іде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком своїм.

10 А він відповів: Ось я укладаю угоду з усім народом твоїм.