Мудрець Країни Оз - Баум Ліман Френк

І от ми побачили, як люди почали плести мотузки, — довжелезні й короткі мотузки на зашморги для наших друзів-звірів! Вас це розсердило, і нас також розсердило, бо коли люди Країни Оз стають ворогами звірів, вони стають і нашими ворогами. Адже ми так само звірі, хоча й живемо на небі! І ми з товаришем сказали: "Треба врятувати наших друзів і помститися людям Країни Оз". Оце ми й прийшли сюди, щоб розповісти вам про небезпеку і про наш план порятунку.

— Ми самі себе порятуємо! — вигукнув старий слон. — Ми ще спроможні битись!

— Люди Країни Оз зачаровані, і ви не зможете битись проти чарів, поки самі ними не оволодієте, — відповів гном.

— Викладай нам свій план! — закричав здоровенний тигр, і інші звірі підхопили його вигук:

— Викладай свій план!

— Мій план дуже простий, — сказав Злючка-Закарлючка. — За допомогою свого чародійства ми обернемо всіх вас на чоловіків та жінок, — таких, як люди в Країні Оз, — а всіх людей Країни Оз на звірів. Тоді ви зможете жити в затишних будинках Країни Оз, їсти чудові страви людей Країни Оз, носити їхнє гарне вбрання, співати, танцювати і бути щасливими. А люди Країни Оз, перетворені на звірів, житимуть у цьому лісі, ловитвою здобуватимуть собі їжу і гризтимуться за неї, часто голодуватимуть, як зараз голодуєте ви, і не матимуть іншого місця для відпочинку, крім купи листя або нори в землі. Ставши чоловіками та жінками, ви дістанете все, чого забажаєте, а зробившися звірами, люди Країни Оз будуть жалюгідними. Такий оце наш план, і якщо ви приймете його, ми негайно вирушимо в Країну Оз і швидко переможемо наших ворогів.

Коли чужинець скінчив промову, на зборах запала мертва тиша, бо всі звірі обдумували те, що він сказав. Нарешті якийсь морж промовив:

— А ви справді можете обертати звірів на людей, а людей на звірів?

— Може, може! — закричав єдинорог Лу, збуджено стрибаючи на місці. — Він перевтілював мене вчора ввечері, і він може перевтілити всіх вас! Король Гугу ступив на крок уперед.

— Ви чули, що сказав цей чужинець, і тепер мусите відповісти йому. Ви самі повинні вирішити: приймемо ми цей план, чи ні?

— Приймемо! — закричали деякі звірі.

— Ні! — закричали інші.

А решта просто мовчала.

Гугу обвів очима всіх присутніх.

— Подумайте ще гарненько, — запропонував він. — Ваша відповідь дуже важлива. До цього в нас не було непорозумінь з людьми Країни Оз, але ми горді й вільні, і ніколи не станемо рабами. Подумайте як слід і, коли ви будете готові відповісти, я вислухаю вас.

Розділ дванадцятий

Кікі вдається до своїх чарів

Всі звірі загомоніли одне до одного і на зборах зчинився страшенний галас. Мавпи ляскотіли, ведмеді ревли, голоси ягуарів та левів гуркотіли, вовки завивали, а слони щосили трубили в хоботи, щоб і їх було чути. Такого гармидеру ще не знав цей ліс, бо кожен звір доводив сусіді своє і, здавалося, шум не стихне ніколи.

Гном Злючка-Закарлючка махав руками і лопотів крилами, намагаючись примусити слухати його далі, але звірі вже не звертали на нього уваги. Декому з них хотілося вступити в бій з людьми Країни Оз, іншим бажалося перевтілитись, а дехто волів просто нічого не робити.

Рев і крики все наростали і досягли вже найвищої точки, як раптом усі звірі зненацька замовкли, припинили суперечки і здивовано вирячили очі на дивне видовисько.

В цей час у коло зайшов здоровенний лев — більший і сильніший за всіх присутніх тут левів, — і в нього на спині їхала маленька дівчинка, яка безстрашно посміхалась до тисячоголового зборища звірів. За левом і маленькою дівчинкою з'явився другий звір — велетенський тигр, на якому сидів смішливий маленький чоловічок з Чорним Саквояжем. Ці два дивні звірі пройшли через усі ряди переполоханих тварин і зупинились біля бескету-трону Гугу.

Тут маленька дівчинка і смішливий чоловічок спішились, а велетенський лев спитав громовим голосом:

— Хто король цього лісу?

— Я, — відповів Гугу, пильно дивлячись на лева. — Я леопард Гугу, і я король цього лісу.

— Тоді я з глибокою повагою вітаю вашу величність, — сказав лев. — Мабуть, ви чули про мене, Гугу. Моє ім'я — Лякливий Лев. Я король звірів у всьому світі.

Очі Гугу сердито спалахнули.

— Так, — сказав він, — я чув про тебе. Тебе довго називали королем усіх звірів, але для мене полохливий звір — не король.

— Він не полохливий, ваша величність, — заперечила маленька дівчинка, — він лякливий, тільки й усього.

Гугу зиркнув на дівчинку. Всі інші звірі теж подивились на неї.

— Хто ти така? — запитав король лісу.

— Я? О, я всього лиш Дороті, — відповіла дівчинка.

— Як ти посміла прийти сюди? — суворо запитав Гугу.

— А хіба що? Я ніде не боюся ходити, коли Лякливий Лев зі мною, — сказала вона. — Я знаю його дуже добре і тому можу покластися на нього. Він завжди лякається, коли ми потрапляємо в біду, і через те він лякливий. Але він страшний вояк, і через те він не полохливий. Знайте, що він не любить затівати бійки, та коли його змушують битися, тоді в світі немає звіра, який міг би його збороти.

Король Гугу подивився на велетенську, могутню постать Лякливого Лева і зрозумів, що дівчинка каже правду. До того ж усі інші леви з цього лісу вийшли тепер наперед і низько вклонилися дивному левові.

— Ми вітаємо вашу величність, — сказав один з них. — Ми знали вас багато років тому, ще до того, як ви пішли жити у Смарагдове Місто. І ми бачили, як ви билися з страшними Каліда і перемогли їх. Отже ми знаємо, що ви король усіх звірів.

— Це правда, — відповів Лякливий Лев, — але я прийшов сюди не для того, щоб правити звірами цього лісу. Тут королює Гугу, і я вірю, що він добрий король, справедливий і мудрий. Я прийшов з своїми друзями, щоб бути гостем Гугу, і розраховую на вашу гостинність.

Ці слова сподобались великому леопардові, і він квапливо сказав:

— Я з великою радістю вітаю вас у своєму лісі. Але хто ці невідомі з вами?

— Дороті представилась вам сама, — відповів Лев, — і ви полюбите її, коли познайомитесь краще. А цей чоловік — це Мудрець Країни Оз, мій друг, який знає багато чарів і може робити дивовижні речі. А ще сюди прийшов мій вірний і випробуваний друг Голодний Тигр, який живе зі мною у Смарагдовому Місті.

— І він завжди голодний? — запитав єдинорог Лу.

— Так, — сказав Тигр, відповідаючи на запитання сам. — Я завжди голодний на товстеньких дітей.

— То хіба ви не можете знайти товстеньких дітей у Країні Оз, щоб наїстись? — знов запитав єдинорог Лу.

— Звичайно, їх там багато, — відповів тигр, — та, на щастя, у мене така ніжна вдача, що я не можу дозволити собі їсти маленьких дітей. Через те я завжди голодний. Але я ніколи не їм діточок, бо цього не дозволяє мені моя вдача.

Ніхто з присутніх на галяві звірів не здивувався так раптовій появі чотирьох мандрівників, як гном Злючка-Закарлючка. І він страшенно злякався, бо пізнав у них своїх найзапекліших ворогів. Але гном розумів, що він добре замаскований подобою чудернацького звіра і тому пришельці не розпізнають у ньому колишнього короля гномів. Це його трохи заспокоїло, і гном вирішив, що Мудрець і Дороті не зруйнують його планів.

І все ж таки важко було сказати, що думає загальне зборище звірів про нових гостей. Дехто дивився на них лютими очима, але більшість, здавалося, були просто спантеличені. Проте всі зацікавились і принишкли, мовчки й уважно прислухаючись до всього, що тут говорилось.

Щождо Кікі Ару, який залишався непомітним за виступом бескету-трону, то його спершу стривожило прибуття мандрівників навіть більше за самого Злючку-Закарлючку, і хлопчик сказав собі, що коли він не діятиме швидко, не питаючись поради в старого гнома, їхню змову напевне розкриють, і плани завоювання Країни Оз розсиплються на порох. Кікі не подобались також дії самого Злючки-Закарлючки, бо колишній король гномів хотів усе робити на власний розсуд і примушував хлопця, який один володів силою перевтілення, слухатись його наказів, ніби Кікі був йому слугою.

А ще стурбувало Кікі те, що сюди приїхав справжній мудрець, який, за чутками, володів багатьма чарівничими силами, і цей Мудрець мав при собі чарівничі інструменти в Чорному Саквояжі. Мудрець був другом людей Країни Оз і, очевидно, він спробує запобігти війні між звірами Лісу Гугу та людьми Країни Оз.

Такі думки промайнули в голові хлопчика-мрійника, поки Лякливий Лев і король Гугу розмовляли між собою, і саме через це Кікі почав зараз робити деякі дивні речі.

Поблизу того місця, де він стояв, у бескеті чорніла глибока розколина. Хлопець всунув у цю розколину і олову й прошепотів тихо, щоб ніхто не почув:

— Я хочу, щоб Мудрець Країни Оз зробився лисицею — пирзкхгл!

Мудрець, який з усмішкою на обличчі стояв поряд своїх друзів, раптом відчув, що обернувсь на лисицю, і його Саквояж упав додолу. Кікі простягнув руку і схопив Саквояж, а лисиця закричала на весь голос:

— Зрада! Серед нас є зрадник, що володіє чарами!

Всіх стривожив цей крик, а Дороті, побачивши свого старого друга в біді, заверещала й вигукнула:

— Простіть мене!

Але в наступну мить маленька дівчинка перетворилась на ягнятко з м'якою білою шерсткою. Дороті так розгубилась, що враз після цього замовкла, і тільки здивовано поводила довкола круглими оченятами.

Очі Лякливого Лева спалахнули недобрим вогнем Звір приготувався до стрибка і, лупцюючи об землю хвостом, пильно вдивлявся у всіх, силкуючись викрити підступного чаклуна. Але Кікі знову сховав голову в розколину бескету, ще раз вимовив чарівне слово, і величезний Лев зник, а на його місці постав маленький хлопчик в одязі жувача. Хлопчик-жувач був такий же розлючений, як і лев, але він був маленький і зовсім безпорадний.

Гном Злючка-Закарлючка побачив, що діється, і злякався, щоб Кікі не зруйнував усі його плани. Тому він звісився зі скелі і закричав:

— Облиш, Кікі, облиш!

Та Кікі не послухався. Замість того він обернув гнома на гуску, чим мало не до смерті настрахав старого Злючку-Закарлючку.

Тимчасом Голодний Тигр був свідком усіх цих перетворень і напружено шукав очима їх винуватця Коли Злючка-Закарлючка заговорив до Кікі, Голодний Тигр здогадався, що то і є чаклун. Тоді він зробив несподіваний стрибок і кинувся усім своїм могутнім тілом на Ле-Мав-Ора, який притулився до скелі. Кікі не помітив наближення тигра, бо все ще не витягав голови з розколини, і важке тіло тигра притисло його до землі саме в ту мить, коли він уп'яте сказав пирзкхгл!

Одразу ж Тигр, що вже почав душити його, обернувся на кролика і втратив вагу, а Кікі підскочив, розправив свої орлині крила і полетів між гілля дерев, де його не так легко могли дістати звірі.