Мудрець Країни Оз - Баум Ліман Френк
Але ми підемо туди разом, візьмемо великих мавп і ви зробите їх маленькими — по три дюйми кожну — з допомогою своїх чарів. Потім ми посадовимо цих маленьких мавпочок у кошик і принесемо додому. Після цього ви навчите їх танцю вати — отут, у вашій кімнаті, де їх ніхто не побачить, — а в день народження Озми ми посадовимо всіх мавпочок у пиріг, і вони знатимуть, що їм треба робити.
Мудрець подивився на Дороті захопленими очима, в яких читалось цілковите схвалення плану, і засміявся знову.
— Це справді дотепно, моя люба, — сказав він, — і я не бачу причини, чому б нам не зробити того, що ти кажеш. От тільки коли б нам пощастило знайти диких мавп, які погодилися б на це.
— Ви гадаєте, що вони заперечуватимуть? — спитала дівчинка.
— Напевне. Але нам, мабуть, вдасться умовити їх. У всякому разі, варто спробувати. Я допоможу тобі, коли ти погодишся, щоб цей дивовижний пиріг був нашим спільним подарунком Озмі. Я саме думав, що їй подарувати. А тепер, оскільки я маю навчити мавп і зробити їх маленькими, то, на мою думку, ти повинна взяти мене в напарники.
— Звичайно! — сказала Дороті. — Я буду дуже рада мати такого напарника.
— Ну, от і домовились, — підсумував Мудрець. — Нам треба вирушати по мавп негайно, бо потрібен ще час на їх навчання, а до лісу в Краю Балакунів, де вони живуть, далека путь.
— Я готова вирушити хоч зараз, — погодилась Дороті. — Може, попросимо в Озми Дерев'яну Конячку?
Мудрець відповів не одразу. Він спершу довгенько обмірковував цю пропозицію.
— Ні, — відповів він нарешті. — Червона Карета не пройде через густі лісові хащі, а під час розшуків мавп нам може загрожувати небезпека в тих диких місцях. Отже я пропоную запросити Лякливого Лева й Голодного Тигра. Ми доїдемо на їхніх спинах з таким же успіхом, як і в Червоній Кареті, а коли нам загрожуватимуть інші звірі, вони нас захистять.
— Оце хороша думка! — вигукнула Дороті. — Ходімте швидше до Голодного Тигра та Лякливого Лева й попросимо їх. А чи слід попереджати Озму про цю подорож?
— Я гадаю, не слід, — сказав Мудрець, беручи в руки свій капелюх і Чорний Саквояж з чарівними інструментами. — Ми ж хочемо зробити їй приємну несподіванку, і тому Озма не повинна знати, куди ми по їхали. Ми тільки залишимо записку, що повернемось за кілька днів, на той випадок, коли Озма спитає про нас.
Розділ сьомий
Ліс Гугу
В центральний, західній частині Краю Балакунів розкинулись непролазні хащі, відомі під назвою Лісу Гугу. Це найбільший ліс у Краї ні Оз, що простягається на багато миль в усі боки — на північ, південь, захід і схід. Із східного боку до нього прилягають хребти скелястих гір, покритих чагарником і низькорослими покрученими деревцями. Цю місцевість ви зможете добре уявити, тільки поставте перед собою завдання намалювати ЇЇ у своєму альбомі.
Ліс Гугу є домівкою більшості диких звірів, що водяться в Країні Оз. І їх рідко хто турбує у густолистих схованках, бо немає ніякої причини, щоб люди Країни Оз ходили туди, хіба що в поодиноких випадках. Тому більшість лісових закутків не бачили жодні очі, за винятком очей самих звірів, які там живуть. Найбільші звірі мешкають у великому лісі, а менші — переважно в гірських чагарниках на сході.
Тепер вам слід знати, що в лісах, як і всюди, існують свої закони. Ці закони створили для себе самі звірі. Вони потрібні їм для того, щоб не бути у постійній сварці і не порозривати одне одного на шматки. В Лісі Гугу є король — велетенський жовтий леопард Гугу, за чиїм ім'ям і названо ліс. Король має трьох радників, які допомагають йому проводити закони в життя й підтримувати в лісі порядок, — ведмідь Бру, єдинорог Лу і сіра мавпа Рангу. Це страшенно люті й жорстокі звірі. Вони займають такі високі посади завдяки тому, що розумніші й сильніші за своїх товаришів.
Відколи Країна Оз стала чарівною, жоден чоловік, жінка чи дитина не помирали в ній і навіть ніхто тут ніколи не хворів. Так само безсмертні в її лісах і звірі. Але незліченні роки життя безперервно додають їм спритності, зросту, розуму й сили. Звіра чи навіть людину знищити в Країні Оз взагалі-то можливо, але гак важко, що рідко хто пробує не зробити. І саме через те, що тут не існує ні хвороб, ні смерті, Країна Оз вважається чарівною. Але ми не знаємо, чи люди, які прибули в Країну Оз з інших земель (як-от, наприклад, Дороті, Блискучий Гудзик, Трот, капітан Білл, Мудрець), житимуть завжди і чи їм не можна заподіяти ран. Навіть Озма не певна в цьому, і через те всіх Озминих гостей з інших країв тут завжди дбайливо оберігають від найменшої небезпеки.
Незважаючи на лісові закони, звірі все ж таки часто гризуться між собою. Через те тут на кожному кроці можна зустріти звіра, якому то викололи око, то відкусили вухо, а то навіть одірвали цілу ногу. Король та його радники завжди карають тих. хто перший затіває сварку. Але в багатьох тутешніх звірів така люта вдача, що вони все одно час від часу кидаються в бійку, забуваючи і про закони й про кару.
Над цим неосяжним диким Лісом Гугу одного ранку пролітало два орли. Вони сіли майже в центрі нетрів на гілку височенного дерева.
— Звідси ми й почнемо свою справу, — промовив один орел, який був насправді гномом Злючкою-Закарлючкою.
— А тут живе багато звірів? — запитав другий орел, що був насправді хлопчиком Кікі Ару.
— Ліс аж кишить ними, — відповів гном. — Тут досить звірів, щоб перемогти Країну Оз, тільки б пощастило умовити їх приєднатись до нас. А щоб цього добитись, нам слід піти до них і розповісти про свої плани. Отже, ми повинні зараз же вирішити, ким нам краще стати на час перебування в лісі.
— Може, перевтілимось у звірів? — сказав Кікі.
— Звичайно. Але спершу треба добре подумати. Тут живуть найрізноманітніші звірі, а королем у них єдиний жовтий леопард. Якщо ми зробимось леопардами, король зненавидить нас. Коли ж ми перевтілимося в якихось інших звірів, нас ніхто не буде слухатись.
— А що, коли звірі нападуть на нас? — запитав Кікі.
— Я безсмертний, гном, і мені вони нічого не зможуть заподіяти, — відповів Злючка-Закарлючка.
— Я народився в Країні Оз, отже зі мною теж нічого не станеться, — сказав Кікі.
— Але для того, щоб здійснити наші плани, ми повинні завоювати довір'я усіх звірів цього лісу.
— То що ж ми зробимо? — запитав Кікі.
— Давай змішаємо докупи кілька звірів, але так.
щоб не бути схожими на жодного з них, — запропонував старий підступний гном. — Нехай голови у нас будуть лев'ячі, тіла мавп'ячі, крила орлині, а хвости диких ослів з золотими кулями на кінцях замість пучків волосся.
— А не дуже потворною буде така мішанина? — запитав Кікі.
— Чим потворніше, тим краще, — заявив Злючка-Закарлючка.
— Гаразд, — сказав Кікі. — Сидіть тут, а я перелечу на інше дерево й оберну нас обох. Потім ми зліземо з дерев і зустрінемося в лісі.
— Ні, — сказав гном, — нам не слід розлучатись Ти мусиш зробити перевтілення, поки ми разом.
— Я цього не зроблю, — рішуче запротестував Кікі. — Ви хочете розкрити мій секрет, а я цього не допущу.
Злючка-Закарлючка сердито блиснув очима, проте не наважився наполягати, бо знав, що коли образить хлопця, той може залишити його орлом назавжди. А цього йому ніяк не хотілося. Одного чудового дня хитрий гном сподівався підслухати чарівне слово, але зараз він мусив коритися Кікі.
— Гаразд, — сказав він похмуро, — роби, як тобі подобається.
Кікі відлетів досить далеко на інше дерево, звідки Злючка-Закарлючка не міг його почути, і сказав:
— Я хочу, щоб у гнома Злючки-Закарлючки й у мене самого з'явились лев'ячі голови, мавп'ячі тіла, орлині крила й хвости диких ослів з золотими кулями на кінцях замість пучків волосся — пирзкхгл!
Тільки встиг він вимовити правильно чарівне слово, як тієї ж миті набрав бажаної подоби. Кікі розправив орлині крила і, пересвідчившись, що вони досить сильні, щоб носити його мавп'яче тіло та лев'я чу голову, стрілою шугнув до того дерева, де сидів Злючка-Закарлючка. Гном був теж перевтілений і саме злазив з дерева на землю, бо густе гілля навколо заважало йому розправити крила й полетіти.
Кікі приєднався до свого товариша, і вони разом швидко опинились на землі.
Розділ восьмий
Ле-Мав-Ори зчиняють переполох
Того ранку в Лісі Гугу зчинилась бійка. Дикий кабан Чіпо лупонув хвостом жирафа Аркса, коли той снідав, засунувши голову в густолисте дерево. Аркс брикнувся й зачепив копитом велику кенгуриху Тірріп, у сумці якої сиділо маленьке кенгуреня. Тірріп, бачивши, що винуватий у цьому дикий кабан, щосили стусонула Чіпо, а сама втекла від гострих вепрячих іклів. В сум'ятті, яке почалось після цього, велетенський дикобраз встромив півсотні гострих голок у кабана, а шимпанзе кинула з дерева кокосовий горіх у дикобраза, і той миттю втягнув голову в плечі.
Все це порушувало закони лісу, і коли безладдя припинилось, леопард Гугу, король усіх звірів, скликав своїх радників, щоб вирішити, як краще покарати призвідників.
Чотири лісових повелителі тримали урочисту раду на маленькій галявці, коли раптом побачили, що до них наближається двоє дивовижних звірів, яких вони досі ніколи не бачили.
Проте жоден з чотирьох не втратив почуття власної гідності й ні на мить не показав свого здивування. Велетенський леопард простягся на весь зріст на стовбурі поваленого дерева, ведмідь Бру, як і раніше, сидів на задніх лапах перед своїм королем, сіра мавпа Рангу стояла, склавши на грудях мускулясті руки, а єдинорог Лу лежав між своїми товаришами-радниками на боці, як це звичайно роблять коні. Всі четверо мовчали, неначе змовились, і тільки зиркали на дивних істот, що не поспішаючи посувались по їхніх володіннях.
— Доброї зустрічі, брати! — сказав один з дивовижних звірів, підступаючи до групи радників, тоді як його товариш нерішуче плентався позаду.
— Ми вам не брати, — твердим голосом відповіла йому сіра мавпа. — Хто ви такі і як потрапили в Ліс Гугу?
— Ми всього лише два Ле-Мав-Ори, — сказав Злючка-Закарлючка, на ходу вигадавши це ім'я. — Наша домівка — на Небесному Острові, а на землю ми зійшли для того, щоб попередити лісових звірів про страшну небезпеку. Люди Країни Оз готують на них війну. Вони хочуть поневолити звірів, на все життя зробити їх в'ючаками й примусити слухатись наказів тільки двоногих господарів.
Глухим, сердитим ревом відповіла на це рада звірів.
— Хто, хто це збирається зробити? — скочивши на ноги, запитав єдинорог Лу високим, скрипучим голосом.
— Люди Країни Оз, — відповів Злючка-Закарлючка.
— А що ж робити нам? — поцікавився єдинорог.
— От про це я й хочу поговорити.
— Не треба говорити! Ми підемо на бій з людьми Країни Оз! — заверещав єдинорог. — Ми розіб'ємо їх.
