Книги автора - ольга вісмут

— Що це, Ксеніє? Назар завжди мене так називає. Ненависним ім’ям Ксенія, хоч я — Оксана. І знає, що мені це не подобається. Навмисне робить боляче. Але зараз я цьому навіть рада. — Заява на розлучення, — дивлюся йому просто у вічі. Так, ось так. З викликом. Хоча всередині все тремтить від страху.

- У мене є для вас пропозиція, - каже бос, схрещуючи руки на грудях. - Я можу від неї відмовитися? - густо червонію, розуміючи, про що він. - Боюся, що ні, - в його зелених очах спалахує ледь помітний вогник. Я розумію, що нікуди мені не подітися від нього. Він всюди знайде мене, як би далеко я не